Ухвала суду № 36041609, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/79614/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011

у справі № 2а-8770/09/10/0170

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Керченергосервіс»доДержавної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Кримпроскасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченергосервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Керченергосервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Керчі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Керченергосервіс» з питання правових відносин з платником податків ТОВ «Прогресс Плюс» за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №1067/23-1/23661810 від 12.06.2009, яким встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 26.06.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення №0001292301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 1168,40 грн., в тому числі 752,00 грн. - основний платіж та штрафних санкцій в сумі 416,40 грн., та №0001292301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 12400,50 грн., в тому числі - 8267,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4133,50 грн.

Згідно довідки від 25.04.2010 про суму амортизаційних відрахувань по придбаним ємностям за 2007-2008 роки позивачем за період з ІІІ кварталу 2007 року по IV квартал 2008 року на вказані основні фонди (ємності) було нараховано суму амортизаційних відрахувань в розмірі 3005,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2006 року позивач придбав у ТОВ «Прогрес Плюс» двостінні ємності Р-20 у кількості двох штук.

19.06.2007 наказом ТОВ «Керченергосервіс» №18, актів введення в експлуатацію основних засобів №4 від 19.06.2007, №5 від 19.06.2007; віднесені до групи 1 основних фондів (норма амортизації 1,25%), збільшено балансову вартість АЗС в 3 кварталі 2007 року на суму 41333,33 грн.

Придбання ємностей позивачем підтверджується зокрема рахунком про оплату за ємності двостінні; видатковою накладною; податковою накладною; актами введення в експлуатацію основних засобів; карткою обліку основних засобів 1 групи; платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

17.06.2009 вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя в кримінальній справі №1-330/09 ОСОБА_2, визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 25 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), вказана особа не була притягнута до відповідальності ані за діяльність ТОВ «Прогрес Плюс», ані за проведення будь-яких угод з ТОВ «Керченергосервіс».

Згідно акту перевірки №944/23-1/23661810 від 20.05.2009 за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 з боку ТОВ «Керченергосервіс» порушень в частині нарахування амортизаційних відрахувань не встановлено.

29.05.2008 рішенням ДПІ в м. Керч, оформленим актом №7 реєстрація вказаного підприємства як платника ПДВ ТОВ «Прогрес Плюс» була анульована в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на підставі рішень Господарського суду Автономної Республіки Крим.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення ст. 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, які здійснивши аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

Підставою, для донарахування суми податку на додану вартість та зменшення суми податкового кредиту позивачу стало необґрунтоване на думку відповідача включення до сум основних фондів вартості ємностей та амортизаційних витрат по експлуатації ємкостей, що придбані ТОВ «Керченергосервіс» у вересні 2006 року у ТОВ «Прогрес Плюс», оскільки на думку відповідача ця угода має ознаки фіктивності.

Колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості такого твердження відповідача виходячи з наступного.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтується на відсутності у ТОВ «Прогрес Плюс» трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують передачу та отримання товару - в видатковій накладній відсутні підписи уповноважених осіб. В якості доказів цього відповідач зокрема посилається на свідчення ОСОБА_3 - директора ТОВ «Прогресс Плюс» та вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17.06.2009.

До того ж, згідно діючого законодавства, неналежна організація роботи та бухгалтерського обліку продавця товару тягне відповідну відповідальність лише для працівників та засновників вказаної особи, але ніяким чином для покупця - позивача по даній справі.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що на дату укладення та виконання угоди та виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та дату виписки податкової накладної ТОВ «Прогрес Плюс» було належним чином зареєстровано як платник ПДВ, було зобов'язано видати отримувачу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Керченергосервіс» податкову накладну, а позивач, у день отримання податкової накладної мав право на податковий кредит за цією операцією.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров