Ухвала суду № 36041569, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/20894/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

у справі № 2-а-13596/09/2170

за позовом Сільськогосподарського племінного птахівничого закритого акціонерного товариства «Чорнобаївське»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Сільськогосподарське племінне птахівниче закрите акціонерне товариство «Чорнобаївське» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222301/0 від 08 травня 2009 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області № 0001222301/0 від 08 травня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПП ЗАТ «Чорнобаївське» витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Білозерському районі Херсонської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу СПП ЗАТ «Чорнобаївське», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області провела планову виїзну перевірку СПП ЗАТ «Чорнобаївське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 96/23-020/21307398 від 27 квітня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, які полягали у тому, що СПП ЗАТ «Чорнобаївське» не перерахувало податок на додану вартість у сумі 612850,00 грн. за травень 2006 року.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що згідно поданої СПП ЗАТ «Чорнобаївське» до ДПІ у Білозерському районі Херсонської області декларації (скороченої) за травень 2006 року (вх. № 7597 від 20 червня 2006 року) значення рядка 23 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання…» становить 4914350,00 грн. Згідно виписок банку по спецрахунку з податку на додану вартість, відкритому товариством в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» встановлено, що 27 червня 2006 року відповідно до платіжних доручень № 382, № 380, 377 було перераховано з поточного рахунку на спецрахунок з податку на додану вартість податок на додану вартість на загальну суму 4301500,00 грн. Станом на 01 липня 2006 року сума податку на додану вартість у розмірі 612850,00 грн. позивачем перерахована не була.

08 травня 2009 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001222301, яким на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила СПП ЗАТ «Чорнобаївське» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість у розмірі 612850,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положеннями Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, передбачено відповідальність за неперерахування на окремий рахунок різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, а не за несвоєчасне перерахування такої суми на спеціальний рахунок. Також суди виходили з того, що визначення сільськогосподарському товаровиробнику штрафних (фінансових) санкцій у сумі неперерахованого таким товариством на спецрахунок податку на додану вартість як податкового зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацами 2, 3 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 01 січня 2007 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень абзаців 1, 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

За приписами абзацу 1 пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для притягнення сільськогосподарського товаровиробника до відповідальності, передбаченої цим Порядком у вигляді безспірного стягнення до державного бюджету, є неперерахування на окремий рахунок коштів (різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарським товаровиробником від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам) та нецільове використання таких коштів.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства для цільового використання та підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок з податку на додану вартість, за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2008 року не встановлено його заниження (завищення) (арк. справи 21).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, залишок податку на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства для цільового використання та підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок з податку на додану вартість, у сумі 612850,00 грн. був перерахований позивачем протягом 3 кварталу 2006 року, що підтверджується карткою рахунку № 3192 та копіями платіжних доручень (арк. справи 31-35, 73-106).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, колегія суддів відзначає, що наслідком неперерахування на окремий рахунок додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства для цільового використання, або нецільового використання таких коштів, є саме стягнення таких коштів до державного бюджету шляхом їх визначення податковим органом сільськогосподарському товаровиробнику до стягнення у рішенні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Білозерському районі Херсонської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна