Ухвала суду № 36041536, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14224/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 28.11.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-4539/10/2570

за позовом Публічного акціонерного товариства „Ритм"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Ритм" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ( правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень: від 20.08.2010 № 0001892320/3; від 20.08.2010 № 0002292320/3.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 20.08.2010 № 0002292320/3 в частині нарахування основного зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 3258572 грн. та донарахування штрафних санкцій в сумі 2605546 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення - рішення: від 20.08.2010 року № 0001892320/3 про нарахування 3545579 грн. податку на додану вартість та 1772790 грн. штрафних санкцій; від 20.08.2010 року № 0002292320/3 про нарахування 7927747 грн. податку на прибуток підприємств та 7338290 грн. штрафних санкцій в частині нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 7880802 грн. та штрафних санкцій в сумі 7314818 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 та складено акт № 180/23/05507152 від 18.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001872320/0 від 31.03.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7927747 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7339602 грн.; № 0001892320/0 від 31.03.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3545579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1772790 грн.

В порядку адміністративного оскарження податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002292320/3 від 20.08.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 7927747 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7338290 грн., яке оскаржується позивачем в частині нарахування основного платежу в сумі 7880802 грн. та штрафних санкцій в сумі 7314818 грн.; №001892320/3 від 20.08.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3545579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1772790 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму всього в сумі 7927747 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість всього у сумі 3545579 грн.; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 51629 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту всього на суму 439490 грн.; п. 1.2, п. 1.15 ст. 1; п. 3.4 ст. 3; пп. 4.2.1, пп. 4.2.7, пп. "г", пп. "е" пп. 4.2.9, пп. 4.2.11, пп. 4.2.15, пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4; п. 7.1 ст. 7; пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.1, п. 9.10 ст. 9; пп. "а" п. 19.2 ст. 19; пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не своєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 8008,53 грн.,; п.1, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451; пп. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт здійснення позивачем операцій з придбання та реалізації товару підтверджений видатковими та податковими накладними, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для включення витрат на придбання товару до складу валових витрат та формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок", обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Статтею 36 Закону визначено, що недобросовісна емісія цінних паперів - дії, що порушують процедуру емісії, встановлену цим Законом, і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Підставами для визнання емісії цінних паперів недобросовісною є: порушення емітентом вимог цього Закону, невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів; внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цінних паперів та документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів і проспекту їх емісії; систематичне або грубе порушення емітентом прав інвесторів.

Операції з придбання та реалізації таких цінних паперів здійснювалися позивачем на підставі договорів купівлі-продажу через торгівців цінними паперами, цінні папери передавалися за актами приймання-передачі, оплата цінних паперів підтверджується платіжними дорученнями.

Оподаткування таких операцій здійснювалося згідно з вимогами п.7.6 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якою передбачено включення прибутку від таких операцій до валових доходів за умови, що доходи від реалізації цінних паперів перевищують витрати на їх придбання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за першої операцією купівлі та подальшого продажу цінних паперів позивач прибутку не отримав, оскільки витрати на їх придбання були рівними з доходами від їх реалізації, за другою операцією купівлі та подальшого продажу цих же цінних паперів позивачем отримало прибуток в розмірі 2000 грн., який було включено до валових доходів.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 12.11.2010 закрито кримінальну справу № 75/4129 відносно директора позивача ОСОБА_3 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4 по факту умисного ухилення від сплати податків в сумі 3265310 грн. за ч. 3 ст. 212 КК України в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 5985/5986/10-19, зазначені в акті податкової інспекції № 180/23/0507152 від 18.03.2010 заниження податку на прибуток товариства АТЗТ „Ритм" за період з 01.10.2008 по 21.12.2009 документально не підтверджується в сумі 8298029, 75 грн. та не видається можливе підтвердити заниження податку на прибуток за цей період в сумі 32050, 25 грн.

Таким чином, висновок експертизи був взятий судом апеляційної інстанції до уваги, як один із доказів, поряд з первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких суд встановив наявність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та надав цим обставинам належну правову оцінку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-4539/10/2570 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-4539/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко