Ухвала суду № 36041519, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/33322/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі №2а-17833/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел Терйд" (надалі - ТОВ «Кернел Терйд» )

до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі - ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В грудні 2012р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС №0000352320 від 02.10.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р., позовні вимоги задоволено. Скасоване податкове повідомлення-рішення ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС №0000352320 від 02.10.2012р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кернел-Трейд» з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за період з січня 2010р. по червень 2012р.

В результаті проведеної перевірки було складено акт №966/40-50/23-20/31454383 від 10.09.2012р, у висновках якого зазначені порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту; вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування та нараховано штрафні санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.

Так, в силу приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення наступних операцій:

- придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг;

- придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту - це дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня визначених звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з або придбанням або виготовленням товарів, в тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; або придбанням основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями або іншими передбаченими документами. В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність. Дані положення регулюються п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Всі вищевикладені вимоги законодавства знайшли також відображення й в Законі України «Про податок на додану вартість».

Сулами попередніх інстанції встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Керенел-Трейд» мало господарські взаємовідносини з рядом контрагентів: ТОВ «Фірма ЛААД», ТОВ «Вегас Юкрейн», ТОВ «Кіровограднафтопостач», ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Іетерагро-Союз», ФГ «Південна зірка», ПАФ «Світоч-Агро», СТОВ «Марія».

Статутом ТОВ «Керенел-Трейд» встановлено, що одним із видів діяльності підприємства є оптова торгівля зерном.

З вказаними вище суб'єктами господарювання позивачем було укладено договори купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції.

У висновках акту перевірки податковий орган зазначає, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період не підлягає відшкодуванню, оскільки договори ТОВ «Керенел-Трейд» з контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, а також у зв'язку виявленням розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів позивача.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Отже, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи наступними первинними документами: видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями на зберігання зерна та договорами зберігання, підтверджується факт виконання договорів купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції, які були укладені ТОВ «Керенел-Трейд» з рядом контрагентів. Оплата за даними договорами була здійснена в повному обсязі, доказом чого є відповідні платіжні доручення.

Чинним законодавством не передбачена відповідальність платника податку за несплату податків продавцями або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Саме тому твердження відповідача, що акти перевірки контрагентів позивача, відповідно до висновків яких встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів та їх порушення податкового законодавства як на підставу неправомірного формування ТОВ «Кернел-Трейд» податкового кредиту за господарськими операціями з цими суб'єктами господарювання, є хибними та необґрунтованими.

Оскільки, підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних або орендованих) та трудових ресурсів є відповідні документи бухгалтерського обліку, які в ході перевірки не були досліджені та проаналізовані, то висновки відповідача про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання договорів купівлі-продажу не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умови наявності первинних документів, що підтверджують реальне здійснення поставки товару.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності тверджень ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові та податкові накладні ТОВ «Кернел-Трейд» містять перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача. Виконання договорів підтверджується подальшим використанням придбаних товарів в межах господарської діяльності ТОВ «Кернел-Трейд».

Отже, твердження відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи та є безпідставним.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно зазначено, що визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, що позивачем і було здійснено.

Крім цього, нікчемність договорів та недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, чого в даному випадку відповідачем вчинено не було.

Частиною 1 статті 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи відсутні докази щодо наявності запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів, або відсутності у них статусу платника податку на додану вартість.

Поряд з цим, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо незаконного винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з наступним.

В силу приписів п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови/ухвали суду про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пунктом 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» передбачено, в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України в разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у визначених розмірах. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Кернел-Трейд», за результатами якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була призначена на підставі постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС капітана податкової міліції в рамках кримінальної справи №77-00199.

Відповідно до змісту даної постанови, відповідачу було доручено провести перевірку позивача по взаємовідносинах з СТОВ «Мрія» за весь період діяльності, натомість як вбачається з акту перевірки, ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС перевірку позивача здійснено за період з січня 2010р. по червень 2012р. по взаємовідносинах з усіма контрагентами, тобто поза межами встановленими постановою та без наявності передбачених Податковим кодексом України правових підстав.

До того ж, докази набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи всі зібрані докази по справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000352320 від 02.10.2012р. винесене податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов