Ухвала суду № 36040475, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1986/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду 25 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000482204 від 04 квітня 2013 року, видане Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 124 від 05 березня 2013 року, на виконання постанови від 18 жовтня 2012 року старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підполковника податкової міліції Зері К.Ф., проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період з 01 квітня 2012 року по 30 серпня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 295/22-4/37563935 від 19 березня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198. 2, п. 198.3 ст. 198, п. 201. 1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 61 741, 28 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2012 року на суму 2 125, 00 грн., за червень 2012 року на суму 18 108, 36 грн., за липень 2012 року на суму 9 870, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 31 637, 92 грн.

У ході перевірки встановлено, що операції по ланцюгу виконання робіт (надання послуг) від ПП «Київжитлоспецсервіс» для ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» порушує публічний порядок, ці взаємовідносини не спричинили реального настання наслідків господарських операцій. Господарські операції з виконання ПП «Київжитлоспецсервіс» робіт (послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ПП «Київжитлоспецсервіс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482204 від 04 квітня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 77 176, 60 грн., у тому числі за основним платежем 61 741, 28 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 15 435, 32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено в суді першої інстанції, 20 березня 2013 року було укладено договір надання послуг з перевезення вантажу № 20/03-1, згідно з умовами якого перевізник (ПП «Київжитлоспецсервіс») бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є місце, визначене замовником (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») до пункту призначення, яким є місце, визначене замовником (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі замовника (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») а замовник (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») бере на себе зобов'язання оплатити перевезення вантажу згідно з рахунком-фактурою.

Виконання умов цього договору підтверджується податковими накладними № 2 від 06 квітня 2012 року та № 25 від 03 липня 2012 року, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06 квітня 2012 року та від 03 липня 2012 року, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, які позивачем у подальшому було надано на перевірку. Позивачем надано до суду талони замовника до подорожніх листів.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

08 травня 2012 року між ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» було укладено договір субпідряду на виконання робіт № 12-05-08/1, згідно з умовами якого субпідрядник (ПП «Київжитлоспецсервіс») зобов'язується, за завданням Замовника (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітно-каркасних конструкцій на об'єкті Житловий комплекс «Річ Таун», що розташований за адресою: Київська область, м. Буча, на перетині вулиць Шевченко, Гоголя, Пушкінської, Києво-Мироцької та здати роботи Замовнику.

Виконання робіт за договором підтверджується підписаними актами приймання виконаних робіт за травень, серпень 2012 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за травень, серпень 2012 року, до кожного із цих актів, та наданих до довідок належним чином оформлених підсумкових відомостей ресурсів за травень, серпень 2012 року та розрахунки загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, які в подальшому надано на перевірку податковому органу.

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт за умовами договору позивачем надано накази ПП «Київжитлоспецсервіс» від 08 травня 2012 року № 14-ОП, від 02 липня 2013 року № 22-ОП, якими призначено з числа ІТП відповідальних осіб за безпечне проведення робіт; акти огляду прихованих робіт, накладні прийому-передачі матеріалів від позивача до ПП «Київжитлоспецсервіс»; графік виконання робіт, який був додатком до договору; затверджені копії виконавчих схем розміщення блоків ФБС; копії договірної ціни, локального кошторису та підсумкової відомості ресурсів на будівництво житлового комплексу.

Виконання будівельно-монтажних робіт підтверджується податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача оформив належним чином податкові накладні № 62 від 15 серпня 2012 року, № 68 від 16 серпня 2012 року, № 84 від 21 серпня 2012 року, № 87 від 22 серпня 2012 року та № 175 від 28 травня 2012 року.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

14 травня 2012 року між ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» укладено договір субпідряду на виконання робіт № 12-05-14/1, згідно з умовами якого субпідрядник (ПП «Київжитлоспецсервіс») зобов'язується, за завданням Замовника (ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ») на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві Житлового комплексу «Квартал Новатор» будинку під порядковим № 4, що знаходиться в м. Буча Київської області, в межах вулиць Проектна, Депутатська, Нове Шосе та надати роботи Замовнику.

Здача замовником робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2012 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 р. підсумковою відомістю ресурсів за липень 2012 року та розрахунком загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, які в подальшому надано на перевірку податковому органу.

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт позивачем надано лист, в якому зазначено список осіб для допуску на виконання будівельно-монтажних робіт, наказ ПП «Київжитлоспецсервіс» від 08 серпня 2012 року № 17-ОП, яким призначено з числа ІТП відповідальних осіб за безпечне проведення робіт; копії посвідчень на осіб, які здійснювали будівельно-монтажні роботи; графік виконання робіт, який був додатком до договору; копії договірної ціни, локального кошторису та підсумкової відомості ресурсів на будівництво житлового комплексу.

Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась з позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується витягом з особового рахунку.

Крім того, позивачем до суду надано наступні документи підтвердження реальності існування будівельних об'єктів, забудовником яких є ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ»: договір № 1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14 лютого 2012 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5 на об'єднання своїх вкладів та без створення юридичної особи спільно діяти у будівництві багатоквартирних житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями соціального призначення в м. Буча Київської області; договір генерального підряду № 12-02-29/2 на виконання будівельних робіт у будівництві житлового комплексу в межах вулиць Гоголя, Пушкінської, Шевченка у м. Буча Київської області від 29 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ ««БУДРЕГІОНІНВЕСТ» (замовник) в особі директора Співака В.М. та ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» (генпідрядник) в особі першого заступника директора Карплюк Л.В., згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією; декларація про початок виконання будівельних робіт; договір генерального підряду № 12-03-01 на виконання будівельних робіт у будівництві житлового комплексу в межах вулиць Гоголя, Пушкінської, Шевченка у м. Буча Київської області від 01 березня 2012 року, укладеного між ТОВ «Сарафан» (замовник) та ТОВ «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» (генпідрядник), згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією; копія витягу з загального журналу робіт та копія витягу з журналу бетонних робіт позивача, які підтверджують виконання робіт на об'єкті, лист про надання дозволу на експлуатацію баштових кранів на ім'я директора організації, що надає послуги роботи баштовими кранами, де обв'язкою умовою є опис організацій, які працюють на будівельному об'єкті та зобов'язані поставити свої підписи на вказаному листі; копія витягу з проектної документації.

Відповідно до п п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 201. 1 та 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Досліджені первині бухгалтерські та інші документами підтверджують реальне виконання умов укладених правочинів, зокрема, виконання ПП «Київжитлоспецсервіс» робіт на об'єкті, оплата позивачем вартості наданих послуг, використання їх у власній господарській діяльності шляхом подальшої оплатної передачі цих послуг їх кінцевому замовнику. Суд першої інстанції вважає, що у разі відсутності реального виконання цих робіт позивач не міг би виконати свої зобов'язання перед ТОВ «Сарафан», проте, як встановлено судом, позивачем передано виконані роботи замовнику - ТОВ «Сарафан». Ці обставини свідчать про настання реальних наслідків, обумовлених правочином, як для позивача, так і для його контрагентів.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім того, первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Київжитлоспецсервіс» були чинні. Крім того, ПП «Київжитлоспецсервіс» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Апелянт посилався на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2013 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яке виразилося в тому, що останній перереєстрував на гр.. ОСОБА_9 ПП «Київжитлоспецсервіс» з метою легалізації суб»єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб»єктів підприємницької діяльності.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи апелянта, оскільки вказаним вироком не досліджувалось фінансово-господарські правовідносини між TOB «БУДРЕГІОНІНВЕСТ» та ПП «Київжитлоспецсервіс» та фіктивність виконання робіт/надання послуг.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, позивач добросовісно відносився до своїх обов'язків зі сплати податку на додану вартість, вчинені ним дії були створені для досягнення господарської мети. Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.