Ухвала суду № 36040194, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13268/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Степанюк А.Г.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Відан» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Відан» звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 05.04.2013 року №0002402220, №0002412220, від 17.06.2013 року №0003582220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 18.09.2013 року та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 04.03.2013 року №471, направлення від 05.03.2013 року №462 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Арикон», за результатами якої відповідачем складено акт від 19.03.2013 року №997/22-221-35362087 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05.04.2013 року №0002402220, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 58915 грн. (у т.ч.: основний платіж - 50612 грн., штраф - 8303 грн.);

- від 05.04.2013 року №0002412220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 58205 грн. (у т.ч.: основний платіж - 58204 грн., штраф - 1 грн.).

Рішенням ДПС у м. Києві від 04.06.2013 року №1287/7/12-1-03 скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0002412220 у частині нарахування штрафу з податку на прибуток у сумі 1 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаного рішення ДПС у м. Києві відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0003582220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 58 204 грн. основного платежу.

Також, судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК і заниження податку на прибуток на 58204 грн. та ПДВ на 50612 грн., внаслідок порушення п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК та укладення правочинів з ПП «Арикон» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно довідки по КВЕД позивачем здійснювалась наступна господарська діяльність: оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Арикон» (Продавець) і позивачем (По-купець) укладено договір купівлі-продажу від 10.05.2011 року №18, згідно з яким Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначених даним Договором, товар Продавця в асортименті, кількості і по цінах, указаних в накладних, які свідчать про отримання проданого товару.

Перевіркою встановлено, що на виконання договору Продавцем виписано, а Покупцем прийнято накладні на товар, визначеного асортименту, кількості та ціни:

- від 10.05.2011 року №47 на загальну вартість 51122,07 грн. (у т.ч. ПДВ - 10224,41 грн.),

- від 01.06.2011 року №107 на загальну вартість 35900,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 7180,06 грн.),

- від 01.07.2011 року №54 на загальну вартість 166040,35 грн. (у т.ч. ПДВ 33208,07 грн.),

а також податкові накладні:

- від 10.05.2011 року№47 на загальну вартість 51122,07 грн. (у т.ч. ПДВ - 10224,41 грн.),

- від 01.06.2011 року №107 на загальну вартість 35900,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 7180,06 грн.),

- від 01.07.2011 року №54 на загальну вартість 166040,35 грн. (у т.ч. ПДВ 33208,07 грн.).

Також, перевіркою встановлено проведення позивачем грошових розрахунків у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками, перелік яких і суми платежів детально відображено в акті перевірки.

Як вбачається, до перевірки позивач надав необхідні первинні документи на підтвердження валових витрат в сумі 253062 грн. і податкового кредиту з ПДВ в сумі 50612 грн. та господарський договір, на підставі якого здійснювалися господарські операції. Відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників валових витрат і податкового кредиту по операціям з ПП «Арикон», перевіркою не встановлено і в судовому засіданні відповідачем про що не зазначалося.

Під час розгляду справи судом встановлено, що господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів (стрічок транспортних і норієвих) не суперечить вимогам національного законодавства. Первинні документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій і дозволяють ідентифікувати господарські операції, та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 201.1 ст. 201 ПК. Дійсність вказаних первинних документів підтверджується тим, що ПП «Арикон» в установленому порядку було зареєстрованим платником ПДВ. Слід зазначити, що в податковій накладній від 01.06.2011 року №107 зазначено помилкові реквізити господарського договору, що однак не спростовує дійсність вказаної податкової накладної та належність її до поставки партії товару відповідно до накладної від 01.06.2011 року №107.

У справі наявні копії журналу ПП «Відан» з видачі довіреностей, де вказано про видачу директору Настащук В.О. довіреностей від 10.05.2011 року ЯОИ356402, від 01.06.2011 ЯОИ356403, від 01.07.2011 року ЯОИ356403 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Арикон» відповідно до вищевказаних накладних на товар.

Під час розгляду справи судом встановлено також, що товар придбавався позивачем для подальшої його реалізації. Судом досліджено оригінали та у справі наявні засвідчені копії накладних на товар і податкових накладних, виписаних ПП «Відан» у травні-липні 2011року у зв'язку з подальшим продажем позивачем стрічки транспортної і норієвої відповідної номенклатури і кількості, що узгоджується з номенклатурою і кількістю товару, придбаного у ПП «Арикон», а також довіреностей на одержання товарів від ПП «Відан» та банківських виписок і платіжних доручень про одержання позивачем оплати за продані товари.

Заперечення відповідача і надані ним докази не спростовують належність, допустимість і достатність доказів позивача та обставин, які ними підтверджуються.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даних правовідносинах посилання відповідача в акті перевірки на протокол допиту 23.02.2012 гр. не віднесена п. 83.1 ст. 83 ПК до переліку документів, які є підставою для висновків перевірки, а відтак не може бути достатньою підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Також, даний протокол не є достатньою підставою для висновку про відсутність факту укладення правочину і про недійсність господарських зобов'язань, оскільки відповідно до приписів абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК рішення про недійсність правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Вказаний протокол є недостатнім доказом недійсності підписів наданих до перевірки і суду первинних документах ПП «Арикон», оскільки достовірність цих показів не була перевірена в рамках кримінального розслідування та/або не встановлена в рішенні суду, а також не підтверджена результатами експертизи, проведення якої в рамках податкового контролю врегульовано ст. 84 ПК та визначено пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 ПК як підставу для висновків під час проведення перевірок. Окрім того, підставою податкового обліку є первинні документи, а не усні пояснення осіб, водночас надані до перевірки і до суду первинні документи, які згідно з ч. 4 ст. 70 КАС є належним засобами доказування по справі, містять підпис відповідальної особи і засвідчені печаткою суб'єкта господарювання.

Щодо копії акту Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 №324/236-37156815 позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, в якому зазначено про недійсність всіх правочинів ПП «Арикон», не є належним доказом цьому факту. Крім того, даний транзитний акт є недостатнім доказом по справі, оскільки вказана перевірка проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК і постанови слідчого від 11.01.2012 в рамках кримінальної справи №41/11/8074-4, тому відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК відноситься до матеріалів даної кримінальної справи, рішення (вирок) суду по якій не винесено.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч.платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів, а також правильності обчислення і повноти нарахування валових витрат і податкового кредиту по операціям з ПП «Арикон».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: О.Є.Пилипенко

А.Г.Степанюк

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Пилипенко О.Є.

Степанюк А.Г.