Ухвала суду № 36040118, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8213/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Прима-Буд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Прима-Буд» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Прима-Буд» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009831520 від 10.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої 21.11.2012 року складено акт №4526/15-34183715.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 16 844,17 грн включена Позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року на підставі податкової накладної №917136/07 від 17.09.2012 року, отриманої від ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр», чим порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а саме: у разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

10.01.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009831520, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 055,21 грн, в тому числі за основним платежем 16 844,17 грн та штрафними санкціями - 4 211,04 грн.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п.75.1 ст.75 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом 86.2 статті 86 Кодексу встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вересень 2012 року Позивачем в складі податкового кредиту відображено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної №917136/07 від 17.09.2012 року на загальну суму 101 065,00 грн (в т.ч. ПДВ 16 844,17 грн) виписаної ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» у зв'язку з придбанням у нього товару - бікроеласт ЕКП сланець сірий 006274.

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок), для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Відповідно п.10 Порядку датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише в разі непідтвердження їх податковими накладними або в разі їх неналежного оформлення.

Як вбачається з листа ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» №89 від 08.04.2013 року, 17.09.2012 року ним зареєстровано податкову накладну під №917136/0007 в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 101 065,00 грн, в т.ч. ПДВ 16 844,17 грн, а на паперовому носії вказана податкова накладна виписана під №917136/07.

В січні 2013 року Позивачем направлено контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період за який виправляється помилка за вересень 2012 року з додатком 8 - заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій Позивач заявив про порушення ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №917136/07 на суму податку на додану вартість 16 844,17 грн, а саме: продавець оригінал податкової накладної з відміткою про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних видав, проте, її реєстрацію не провів.

Згідно п.п.50.1, 50.2 ст.50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Пунктом 50.3 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивач мав надіслати заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8) до подання податкової декларації за звітний період вересень 2012 року, а не після проведення перевірки, оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається виключно за умови самостійного виявлення платником податків помилок, допущених при складанні податкової звітності.

Також Позивачем не надано податковому органу копій товарних чеків або інших розрахункових документів у підтвердження факту сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009831520 від 10.01.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Прима-Буд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.