Постанова № 36039718, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8826/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Гром Л.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення №0014142204, №0014122204 від 12.12.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення №0014142204, №0014122204 від 12.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року - скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Матрікс», натомість матеріали справи містять Довідку ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя №160/22-1453/31166299 від 26.04.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Матрікс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за період січень 2012 року, в якому зазначено, що під час перевірки була опитана директор підприємства ТОВ «Матрікс» ОСОБА_4, яка в своєму поясненні вказала, що до діяльності вказаного підприємства не має, на вказану посаду її зареєстрував ОСОБА_5 Також за результатами дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ «Матрікс», що було проведено ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя зроблено висновок про те, що первинні документи ТОВ «Матрікс» не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій та не можуть бути підтвердженням права інших суб'єктів господарювання на внесення сум до податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва від 23.01.1998 року за № 10701200000004512.

В період з 22.10.2012 року по 09.11.2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Техінвестпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 1030/22-4/25386911 від 16.11.2012 року.

У ході перевірки, посадовими особами відповідача встановлено порушення ТОВ "Техінвестпостач":

- пп.138.1.1.п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.5 ст. 146 Податкового Кодексу України; п.п .9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІУ; п.2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.; п.8 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 190 775 грн.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, п. 4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та п. 4 "Порядку заповнення податкової накладної"', затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 312 682 грн.

На підставі Акту перевірки № 1030/22-4/25386911 від 16.11.12 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення №0014142204 від 12.12.2012 р. та № 0014122204 від 12.12.2012 р.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2011 року між ТОВ «Матрикс» та позивачем було укладено договір купівлі - продажу.

Відповідно до п. 2.1 та 3.1 вищевказаного договору, найменування, кількість, якість та строк поставки, умови поставки та вартість товару визначається в рахунках - фактурах або у відповідних Специфікаціях; ціна товару за одиницю та по позиціям зазначається в рахунках - фактурах.

На підтвердження реальності господарських операцій відповідно до укладеного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та акти прийому - передачі товару.

Натомість підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень контролюючим органом стала Довідка ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя №160/22-1453/31166299 від 26.04.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Матрікс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за січень 2012 року, в якому зазначено, що під час перевірки була опитана директор підприємства ТОВ «Матрікс» ОСОБА_4, яка в своєму поясненні вказала, що до діяльності вказаного підприємства не має ніякого відношення, на вказану посаду її зареєстрував ОСОБА_5 Також за результатами дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ «Матрікс», що було проведено ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя зроблено висновок про те, що первинні документи ТОВ «Матрікс» не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій та не можуть бути підтвердженням права інших суб'єктів господарювання на внесення сум до податкового кредиту та валових витрат.

З урахуванням викладеного, посадовими особами відповідача було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання товару у січні 2012 року до ТОВ «Техінвестпостач», ТОВ «Донметалзбут» та ТОВ «ВКП «Спектр». Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, з метою встановлення правомірності формування податкового кредиту позивачем, необхідно досліджувати господарські відносини безпосередньо між учасниками правочину.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем, з метою підтвердження реальності укладеного договору не наданого необхідного обсягу первинної документації, яка б свідчила про реальність укладеного договору.

Так, як зазначалось раніше п. 2.1 та 3.1 договору, укладеного між ТОВ «Матрікс» та позивачем передбачалось, що найменування, кількість, якість та строк поставки, умови поставки та вартість товару визначається в рахунках - фактурах або у відповідних Специфікаціях; ціна товару за одиницю та по позиціям зазначається в рахунках - фактурах.

Позивачем, натомість не наданого жодного рахунку-фактури із зазначенням найменування, кількості, якості та строку поставки, умови поставки та вартість придбаного товару.

Позивачем також не надано доказів оплати товару.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року судом зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» надати: докази оплати отриманого товару від ТОВ «Матрикс» (відповідно до договору від 10.10.2011 року), рахунки - фактури, Специфікації (відповідно до договору купівлі - продажу від 10.10.2011 року), докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

На виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем, 22.11.2013 року було подано клопотання про залучення додатків (матеріалів) до справи.

Відповідно до доданих матеріалів вбачається, що позивачем, з метою підтвердження реальності укладеної угоди надано:

рахунки - фактури № СФ - 0000001 від 05.01.2012 року, СФ - 0000002 від 10.01.2012 р., СФ - 0000003 від 10.01.2012 р., № СФ - 000005 від 12.01.2012 р. тощо (із зазначенням назви отриманого товару, кількості, одиниці виміру тощо);

видаткові накладні: № РН - 0000002 від 06.12.2012 р., РН - 0000005 від 10.01.2012 р., № РН - 0000007 від 11.01.2012 р., № РН - 0000008 від 13.01.2012 р. тощо;

товарно - транспортні накладні: № 000000001 від 06.01.2012 року, б/н від 01.10.2012 р., б/н від 11.01.2012 р., № 8 від 13.01.2011 р. (що підтверджує транспортування отриманого позивачем товару);

акти прийому - передачі № 1 від 06.01.2012 року, № 2 від 10.01.2012 р., № 3 від 11.01.2012 р., № 4 від 13.01.2012 р.;

копії платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання (які підтверджують факт оплати товару позивачем та сплати, в його вартості сум ПДВ).

Окрім того, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що усі надані позивачем первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства.

Окрім того, з метою підтвердження реальності укладеного договору позивачем було надано договори із третіми особами: ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», ВАТ «Мурованська автобаза», в тому числі платіжні доручення з відмітками банку про їх виконання відповідно до вищевказаних договорів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у контролюючого органу були відсутні.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що господарський договір укладений позивачем з ТОВ «Матрикс», на підставі якого позивачем сформовано валові витрати і податковий кредит, в судовому порядку не оспорювався, недійсним або фіктивним судом не визнавався, а його умови не суперечать чинному національному законодавству.

Посилання суду першої інстанції та відповідача на Довідку ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя №160/22-1453/31166299 від 26.04.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Матрікс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за січень 2012 року, не може братися колегією суддів до уваги, так як статтею 72 КАС України передбачено, що лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Довідка ДПІ в даному випадку не є належним чи допустимим доказом у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" - задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0014142204, №0014122204 від 12.12.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Л.М. Гром

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.12.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Гром Л.М.

Шелест С.Б.