Ухвала суду № 36039706, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14454/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення від 22.03.2013 р. № 0003382210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволенні, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.03.2013 р. № 701 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2012 р.

В результаті проведення перевірки 22 березня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки № 202/22-10/30860330 від 07.03.2013 року прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №00003382210, яким відповідачем встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року на загальну суму ПДВ 67 563,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач донарахував позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 67 563, 00 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16 891,00 грн., всього на загальну суму 84 445,00 грн.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем ТОВ «Сан Трейд» та ТОВ «Компанія «Вайліс» було укладено договір поставки від 27.09.2010 р. № 27/09/2010.

Предметом даного договору було зобов'язання ТОВ «Компанія «Вайліс» передати ТОВ «Сан Трейд» освітлювальне обладнання.

За наслідком зазначених правовідносин, контрагентом ТОВ «Компанія «Вайліс» на адресу позивача ТОВ «Сан Трейд» було виписано податкові накладні № 290909 від 29.09.2010 р. та № 300905 від 30.09.2010 р. на загальну суму ПДВ - 67 563,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним були включені позивачем до податкового кредиту за вересень 2010 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за вересень 2010 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент складення податкових накладних) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, встановлено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Аналогічні положення містили норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_2 (директор та головний бухгалтер) є громадянином Російської Федерації. Разом з тим, згідно з інформацією Прикордонної служби України за період з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року державний кордон України він перетинав (відповідно до наданої на запит органу податкової міліції інформації Державної прикордонної служби) лише одного триваючого разу: 27.11.2009 року о 06:10 год. (в'їзд) та 28.11.2009 року о 00:15 год. (виїзд), а також в протоколі допиту ОСОБА_4, отриманого за наслідками досудового слідства по кримінальній справі, остання пояснила, що у себе вдома вела весь бухгалтерський та податковий облік кількох фіктивних підприємств, в тому числі і контрагента.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (чинними на момент виникнення справи в суді першої інстанції) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що факт відсутності директора контрагента на території України в момент підписання податкових накладних, є підставою для визнання таких первинних документів складеними не у відповідності до діючого законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так в матеріалах справи відсутні товаро-транспортні накладні на поставку товарів, а у самому договорі зазначено, що кількість і асортимент товару, ціна за одиницю визначаються на підставі замовлень, яких немає в матеріалах справи.

Крім того, на доказ розміщення товарів на складі позивачем до матеріалів справи долучено договір оренди № 163-12 від 01.10.2012 року (а. с. 231-235 Т. 1), який, між тим, укладений значно пізніше проведення ймовірних господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Вайліс» у своїй суті не містять реальної мети.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було доведено вчинення дій та досягнення конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Натомість, відповідач правомірність своїх дій при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення в судах першої та апеляційної інстанцій не довів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.