Ухвала суду № 36039179, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3046/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оззі» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023531510 від 18 липня 2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, старшим державним податковим інспектором відділу податку на прибуток Управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Чернігові Скребець К.В. проведено камеральну перевірку ТОВ «Оззі» за звітний податковий період - 3 квартали 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1/15-124 від 01 липня 2013 року, в якому встановлено порушення ТОВ «Оззі» п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по декларації № 9067633061 від 31 жовтня 2012 року (граничний термін сплати - 19 листопада 2012 року, дата сплати - 19 лютого 2013 року, кількість днів затримки сплати - 92, сума сплаченого податкового боргу - 13 297,00 грн.).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023531510 від 18 липня 2013 року, яким визначено суму штрафу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 659,40 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ДПІ у м. Чернігові подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року № 9067633061 від 31 жовтня 2012 року.

19 листопада 2012 року позивачем проведено нарахування самостійно визначеного грошового зобов'язання згідно з податковою декларацією № 9067633061 від 31 жовтня 2012 року в розмірі 31 693,00 грн. (рядок 16), частина якого у сумі 9 513,90 грн. погашена платником за рахунок наявної переплати, на решту суми 22 179,10 грн. виник, на думку податкового органу, податковий борг.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31 693,00 грн. (нарахування по податковій декларації № 9067633061 від 31 жовтня 2012 року), на яке були нараховані штрафні санкції, згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, що підтверджується платіжним дорученням № 930 від 19 листопада 2012 року (призначення платежу - податок на прибуток за 3 квартал 2012 року по строку сплати 19 листопада 2012 року).

Як вбачається з матеріалів справи, до складу податкового боргу позивача ДПІ у м. Чернігові включила суму податку та пені, які нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою ТОВ «Оззі» податків за попередні періоди, включаючи платежі, по яких є рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено право ТОВ «Оззі» зарахувати сплачені платежі за відповідні періоди.

У матеріалах справи наявні копії відповідних судових рішень, які набрали законної сили: 1) адміністративні позови ТОВ «Оззі» до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень по нарахуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток № 0022591510/0 від 25 листопада 2009 року, № 003661510/0 від 21 грудня 2010 року, № 0000891730/0 від 08 лютого 2010 року, № 0016951510 від 12 жовтня 2011 року та № 0016031510 від 05 грудня 2012 року: справа № 2а-600/10/2570 - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, згідно з якою адміністративний позов задоволено; справа № 2а/2570/2223/2011 - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, згідно з якою адміністративний позов задоволено; справа № 2а-893/10/2570 - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, згідно з якою адміністративний позов задоволено; справа № 2а/2570/453/2012 - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, згідно з якою адміністративний позов задоволено; справа № 825/754/13-а - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково; 2) адміністративні позови ДПІ у м. Чернігові до ТОВ «Оззі» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток: справа № 2а/2570/170/2011 - ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, згідно з якою позовну заяву залишено без розгляду; справа № 2а/2570/326/2012 - ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, згідно з якою позовну заяву залишено без розгляду; справа № 2а/2570/3066/2011 - постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, згідно з якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначає в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів зазначає, що до 01 січня 2011 року право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що до 01 січня 2011 року самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Однак, враховуючи обставини, встановлені в судових рішеннях в адміністративних справах, що набрали законної сили, у яких брали участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а саме: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення по нарахуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток та підтверджено неправомірність дій ДПІ у м. Чернігові щодо стягнення з ТОВ «Оззі» податкового боргу з податку на прибуток, податковий орган був зобов'язаний зарахувати платежі позивача в рахунок сплати податку за той період, за який здійснювалася оплата.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0023531510 від 18 липня 2013 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що суми податкових зобов'язань сплачені позивачем у десятиденний термін, з дня настання граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, тобто своєчасно та у повному обсязі виконано обов'язок зі сплати податків у строки та у розмірах, встановлених податковим законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.