Постанова № 36038986, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/676/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Гром Л.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач - Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, в якому просив визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо накладення штрафу на позивача неправомірними та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу від 18.02.2013 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області - задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до її частини другої, у разі невиконання без поважних причин вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, постановою від 14.11.2012 року відповідачем на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 2а/2370/2487/2012, яким зобов'язано Смілянську районну державну адміністрацію Черкаської області виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів як державному службовцю при виході на пенсію.

У ході здійснення вказаного виконавчого провадження у примусовому порядку 12.02.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області рекомендованим листом направлено на адресу боржника вимогу від 06.02.2013 року із зобов'язанням негайно виконати рішення суду та з зазначенням наслідків його невиконання, а також повідомити головного державного виконавця ВПВР про результати його виконання до 15.02.2013 року.

Вказане рішення суду у встановлений термін виконане не було, про що державним виконавцем 18.02.2013 року складений відповідний акт і винесена по вказаному факту постанова про накладення штрафу в розмірі 680 грн.

На лист боржника від 19.02.2013 року, в якому зазначено про проведення виплати коштів за рішенням суду при надходженні коштів Державного бюджету на ці витрати орієнтовно в 3-4 кварталі цього року, державним виконавцем 20.02.2013 року на адресу боржника повторно направлено вимогу із зобов'язанням виконати рішення суду. Вважаючи винесену постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин; надалі - Закон - N 606-XIV), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З наведеної норми слідує, що державний виконавець надає боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до семи днів з моменту винесення постанови, за умови направлення останньому копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня з моменту відкриття.

Статтею 76 Закону N 606-XIV передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до її частини другої, у разі невиконання без поважних причин вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання (ст. 87 Закону N 606-XIV).

Отже, з наведених норм слідує, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу на боржника, є невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та без поважних причин.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб?єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб?єкт владних повноважень зобов?язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб?єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно не перевірено чи непроаналізовані причини невиконання Смілянською РДА Черкаської області судового рішення.

Адже фінансування видатків на виконання рішень про виплату грошових коштів провадиться в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, що свідчить про те, що виконання рішень даної категорії повністю залежить від фінансових ресурсів державного бюджету.

Між тим, відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Невиконання рішення суду зумовлене відсутністю відповідних бюджетних асигнувань на виплату витрат, пов'язаних із задоволенням судами позовних заяв отримувачів допомоги, компенсацій, що є поважною причиною невиконання судового рішення.

За наведених обставин та правових норм, відповідачем передчасно та без урахування вказаних обставин винесено постанову про стягнення з позивача штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області - задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області - задовольнити.

Визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо накладення штрафу на Смілянську районну державну адміністрацію Черкаської області неправомірними.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу на Смілянську районну державну адміністрацію Черкаської області від 18.02.2013 року № ВП № 35232537.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Л.М. Гром

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М