Ухвала суду № 36037637, 13.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. справа № 808/3781/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі №808/3781/13-аза позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» до: про:Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

09.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (далі - ТОВ «ЗЗКС») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-22 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №808/3781/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджітв податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю» у період з 01.01.2010р. по 31.06.2010р., ПП «Металфорт» за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Карат» за період з 01.01.2010р. по 31.07.2010р., ТОВ «Кримсплав» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» за період з 01.05.2010р. по 31.07.2010р. та з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ ВКП «Юг-Сталь» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р., та податку на прибуток за три квартали 2009р., 1 квартал, півріччя, три квартали та 2010р., податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 6707284 грн. за період лютий - серпень (включно) 2010р., заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5775717 грн. за період лютий 2010р. - грудень (включно) 2010р., занижено податок на прибуток за 2010р. у загальному розмірі 15669958 грн., що було відображено у акті перевірки №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р., позивачем було подано заперечення до цього акту перевірки. Пподатковим органом у зв'язку з надходженням заперечень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю», ТОВ «Карат», ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на врахування заперечень на акт перевірки №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р., у ході якої було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 19702527 грн. протягом перевіряємого періоду, про що було складено акт №153/29-1/31549003 від 28.03.2013р., у подальшому за результатами проведених перевірок податковим органом (відповідачем у справі) на підставі акту перевірки №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р. було 15.03.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000022900, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ за період лютий, березень, квітень, травень, серпень 2010р. у загальному розмірі на 6707284 грн.; - №0000012900, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 7219646,25 грн., а 08.04.2013р. на підставі акту перевірки №153/29-1/31549003 від 28.03.2013р. податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000032910, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі 24628158,75 грн.. Позивач вважає висновки податкового органу у актах перевірок та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки постачальники позивача на момент укладення договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали відповідні ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності - ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, посилання податкового органу на постачальників по всьому ланцюгу постачання є безпідставними, оскільки позивач не мав правовідносин з цими підприємствами та не може нести відповідальність за своєчасність та повноту сплати ними податків та зборів, придбаний позивачем брухт металів та товарів було використано позивачем у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що угоди позивача з його постачальниками - ПП «Ферро-Ю», ПП «Металфорт», ТОВ «Карат», ТОВ «Кримсплав», ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», ТОВ КП «Юг-Сталь» були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача і просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022900 та №0000012900 від 15.03.2013р. і №0000032910 від 08.04.2013р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі №808/3781/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СПДІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000022900 і №0000012900 від 15.03.2013р. та №0000032910 від 08.04.2013р. (суддя Бойченко Ю.П. ) / а.с. 111-121 том 12/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 124-130 том 12/, у якій з урахуванням додаткових пояснень / а.с. 42-46 том 13/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 30.04.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 8-27 том 13/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та поновлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 30.04.2013р. залишити без змін.

У судовому засіданні 13.11.2013р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом здійснено у даній справі процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів / а.с. 65-66,64 том 13/.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 30.04.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 30.04.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі - ТОВ «ЗЗКС», ідентифікаційний код 31549003, зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради 11.06.2001р., та як платник податків підприємство перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі /а.с. 23,25 том 1/, згідно статутних документів підприємства основними видами діяльності підприємства, серед іншого, є виробництво міді, алюмінію, виробництво ізольованого проводу та кабелю / а.с. 25-33 том 1/, з метою здійснення певних видів господарської діяльності позивачем у справі отримано ліцензію на здійснення заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів серії АВ №366318 від 21.08.2007р., терміном дії до 24.08.2012р.; та ліцензію на здійснення заготівлі, переробки металобрухту чорних металів серії АВ №345600 від 21.08.2007р. терміном дії до 24.08.2012р..

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 24.01.2013р. по 31.01.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю» у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р., ПП «Металфорт» за період з 01.05.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Карат» за період з 01.01.2010р. по 31.07.2010р., ТОВ «Кримсплав» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» за період з 01.05.2010р. по 31.07.2010р. та з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ ВКП «Юг-Сталь» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2010р., та податку на прибуток за три квартали 2009р., 1 квартал, півріччя, три квартали та 2010р., за результатами якої було складено акт №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р. (далі - акт перевірки) / а.с. 25-96 том 1/

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 25-96 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновок про те, що позивачем внаслідок порушення вимог пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» :

- завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму 6707284 грн. за період лютий, березень, квітень, травень, серпень (включно) 2010р.,

- занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5775717 грн. за період лютий, березень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень (включно) 2010р.;

та внаслідок порушення вимог п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток за 2010р. у загальному розмірі 15669958 грн..

Оскільки позивач не погодився з висновками податкового органу, які були відображені у вищезазначеному акті перевірки, ним 07.03.2013р. було подано відповідачу заперечення на акт перевірки / а.с. 97-115 том 1/ та податковим органом (відповідачем у справі) у зв'язку з надходженням заперечень на підставі наказу №142 від 14.03.2013р. / а.с. 116 том 1/ у період з 15.03.2013р. по 21.03.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю», ТОВ «Карат», ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на врахування заперечень на акту перевірки №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р., у ході якої було зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток за 2010р. на загальну суму 19702527 грн., про що було складено акт №153/29-1/31549003 від 28.03.2013р. / а.с. 117-146 том 1/,.

У подальшому, за результатами проведених перевірок, податковим органом на підставі акту перевірки №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р. було 15.03.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000022900, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ за період лютий, березень, квітень, травень, серпень 2010р. у загальному розмірі на 6707284 грн. / а.с. 147 том 1/;

- №0000012900, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 7219646,25 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) -5775717 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1443929,25 грн. / а.с. 148 том 1/;

а 08.04.2013р. на підставі акту перевірки №153/29-1/31549003 від 28.03.2013р. податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000032910, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі на 24628158,75 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) 19702527 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4925631,75 грн. / а.с. 151 том 1/.

Як вбачається з актів перевірок / а.с. 25-96, 117-146 том 1/ висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та завищення від'ємного значення з ПДВ зроблено податковим органом на підставі того, що позивачем включено витрати придбання брухту металів та товарів від його постачальників (контрагентів) - ТОВ «Карат», ТОВ «Ферро-Ю» , ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах, а суми ПДВ сплачені у вартості товарів придбаних у цих контрагентів віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, по господарським операціям, за якими не підтверджується поставка придбаної позивачем продукції, оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальників позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності, що робить неможливим підтвердити взаємовідносини між контрагентами позивача в ланцюгу постачання товарів, що на думку податкового органу свідчить про те, що ці договори (правочини) не спрямовані на настання реальних наслідків, є безтоварними, та їх було укладено з метою отримання вигоди у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість та свідчить про фіктивність та нікчемність цих правочинів.

Під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем у справі було укладено договори на поставку товару (брухту металів - міді, латуні та бронзи, алюмінієвих сплавів, алюмінію АМГ) з наступними контрагентами - ТОВ «Карат», ТОВ «Ферро-Ю» , ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», які під час укладення договорів з позивачем у даній справі та здійснення господарських операцій з позивачем на підставі укладених договорів протягом перевіряємого періоду були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані як платники ПДВ, та мали отримані у встановлений чинним законодавством спосіб ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту кольорових металів), при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто про оплату позивачем у справі вартості товару та поставки цього товару контрагентами і про подальше використання отриманого позивачем від його контрагентів товару - брухту металів, у його господарській діяльності, і саме на підставі цих первинних документів, які у розумінні ст. ст. 1,3,9 Закону України «Про фінансовий облік і бухгалтерську звітність» є підставою для здійснення бухгалтерського обліку, оскільки фіксують факти здійснення певних господарських операцій, зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були надані суду під час розгляду даної справи, ним досліджені та долучені до матеріалів справи / а.с. 1-250 том 2, а.с. 1-244 том 3, а.с. 1-248 том 4, а.с. 1-242 том 5,а.с. 1-220 том 6, а.с. 12-244 том 7, а.с. 1-97 том 8 , а.с. 1-250 том 9, а.с. 1-245 том 10, а.с. 1-59 том 11/

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем брухту металів та товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями (податкових накладних) або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів позивачу від його контрагентів.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , які регулюють спірні правовідносини з урахуванням строку їх виникнення, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту певних звітних періодів з урахуванням вартості товарів (брухту металів - міді, латуні та бронзи, алюмінієвих сплавів, алюмінію АМГ) та сум ПДВ, які були сплачені у вартості товарів, (відповідно), які позивачем було отримано від його постачальників ТОВ «Карат», ТОВ «Ферро-Ю» , ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», та використано у власній господарській діяльності.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивним та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків актів перевірок №55/29-0/31549003 від 31.01.2013р. та №153/29-1/31549003 від 28.03.2013р. відповідач у справі правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Карат», ТОВ «Ферро-Ю» , ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011р. у справі №0417/1-298/2011 / а.с. 187-203 том 1/, як на підстави не визнання ним права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Карат», оскільки вироком суду встановлено, що на ОСОБА_1 було покладено безпосереднє керування підприємством ТОВ «Карат», складання первинних бухгалтерських документів фіктивної господарської діяльності підприємства ТОВ «Карат», яке було створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності організованої групи, контактування з представниками податкових органів, правоохоронних та інших контролюючих державних органів, тим самим забезпечуючи зовнішню безпеку здійснення незаконної діяльності організованої групи по наданню незаконних фінансових послуг, та на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.12.2012р. у справі №2114/498/12, яким встановлено приєднання до справи вилучених у ТОВ «ЗЗКС» оригіналів первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ПП «ПТФ «Георгій Побєдоносець» за період квітень-грудень 2010р., документів то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, та лише у питанні чи мало місце діяння та чи вчинені воно цією особою, тому дії осіб, злочинність яких встановлена вищезазначеними вироками суду, не можуть бути єдиним та належним доказом вчинення позивачем у справі господарських операцій з ТОВ «Карат» та ПП «ПТФ «Георгій Побєдоносець» без мети настання реальних наслідків та про нікчемність цих операцій, за наявності доказів, які підтверджують рух активів між учасниками цих господарських операцій.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Щодо посилань відповідача у справі в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, складених під час здійснення перевезень придбаних ним товарів (брухту металів - міді, латуні та бронзи, алюмінієвих сплавів, алюмінію АМГ), як на підтвердження відсутності реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Карат», ТОВ «Ферро-Ю» , ПП ПТФ «Георгій Побєдоносець», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, і у даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних не є спростуванням реальності спірних господарських операцій, оскільки спірні господарські операції є операціями з придбання товару, у яких позивач у справі виступав у якості покупця товарів (брухту металів - міді, латуні та бронзи, алюмінієвих сплавів, алюмінію АМГ).

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що правочини між позивачем та його контрагентами щодо постачання товару протягом перевіряємого періоду не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, не свідчать про реальність господарських операцій, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, якій суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність ознак нікчемності у цих правочинах, тому колегія суддів, враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засідання під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що відповідачем у справі зроблено безпідставні висновки про завищенні позивачем від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 6707284 грн. за період лютий, березень, квітень, травень, серпень (включно) 2010р., заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5775717 грн. за період лютий, березень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень (включно) 2010р., та про заниження податку на прибуток за 2010р. у загальному розмірі 15669958 грн., і суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у справі податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток протягом перевіряємого періоду було сформовано відповідно до пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що у свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та про безпідставність прийнятих відповідачем у справі податкових повідомлень-рішень №0000022900 та №0000012900 від 15.03.2013р. та №0000032910 від 08.04.2013р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив у даній справі обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі, і приймаючи до уваги, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 30.04.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі №808/3781/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 05.12.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: Н.І. Малиш