Ухвала суду № 36037530, 18.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р.

справа № 2а/0470/12237/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)P>

суддів: Чабаненко С.В. /FONT> Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 24.11.2011р. у справі №2а/0470/12237/11

за позовом:

">Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд Стайл»

до:

про:

Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд Стайл» (далі– ТОВ «Дніпробуд Стайл») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ) про визнання дій протиправними /а.с. 3-11/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/12237/11 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог /а.с. 62-67/, на те, що відповідачем у справі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Дніпробуд Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з підприємствами ПП «Селтік-Юг» за грудень 2010р. та ТОВ «Соло-74» за жовтень, листопад 2010р., за результатами якої було складено акт №790/23-4/37213307 від 18.04.2011р., з акту перевірки вбачається що податковим органом в ході перевірки було зроблено висновок про те, що позивачем здійснювались господарські операції без мети настання реальних наслідків з певними контрагентами, у тому числі з ПП «Селтік-Юг» та ТОВ «Соло-74», а саме угоди укладені позивачем з цими контрагентами, на думку податкового органу порушують норми ст.ст. 203,215, 228,662,655,656 ЦК України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства в цілому, а тому в силу ст. 228 ЦК України є нікчемними, позивач вважає що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами ПП «Селтік-Юг» та ТОВ «Соло-74» носять характер суб’єктивних припущень, оскільки під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу усі первинні документи щодо здійснення ним господарських операцій з його контрагентами, які свідчать про те, що ці господарські операції були спрямовані на реальне настання певних наслідків господарської діяльності, фактично виконані сторонами за зобов’язанням, та на підставі цих первинних документів позивачем було сформовано податкову звітність, тому позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача по встановленню порушень ТОВ «Дніпробуд Стайл» ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених під час проведення фінансово-господарських відносин з підприємствами ПП «Селтік-Юг» за грудень 2010р. та ТОВ «Соло-74» за жовтень, листопад 2010р., що оформлено актом №790/23-4/37213307 від 18.04.2011р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. у справі №2а/0470/12237/11 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по встановленню порушень ТОВ «Дніпробуд Стайл» ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених під час проведення фінансово-господарських відносин з підприємствами ПП «Селтік-Юг» за грудень 2010р. та ТОВ «Соло-74» за жовтень, листопад 2010р., що оформлено актом №790/23-4/37213307 від 18.04.2011р. (суддя Боженко Н.В.) / а.с. 122-125/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 133-1416/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 24.11.2011р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 162-164/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у даній справі зареєстрований, як юридична особа, 05.08.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради ( код ЕДРПОУ 37213307) та як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно статутних документів адреса місцезнаходження підприємства – м. Дніпропетровськ, вул.. Білостоцького, буд. 143, офіс 307/15 / а.с. 70-87/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 18.04.2011р. податковим органом (відповідачем у справі) проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпробуд Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з підприємствами ПП «Селтік-Юг» за грудень 2010р. та ТОВ «Соло-74» за жовтень, листопад 2010р., за результатами якої було складено акт №790/23-4/37213307 від 18.04.2011р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 12-32,106-117/ податковим органом під час проведення перевірки використовувались комп’ютерні автоматизовані інформаційні системи податкового органу – АІС «РПП», система «Бест-звіт», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

За результатами перевірки, відповідно до акту перевірки / а.с. 12-32,106-117/, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662,665,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог , які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ПП «Селтік-Юг» у грудні 2010р. та ТОВ «Соло-74» у жовтні-листопаді 2010р., крім цього податковим органом було зроблено висновки стосовно того, що правочини позивача з вищезазначеними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, є безтоварними та спрямовані на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищеного податкового кредиту та валових витрат, що свідчить про фіктивність таких правочинів та їх нікчемність.

При цьому необхідно зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо самих правочинів, а саме : за якими договорами позивача з його контрагентами визначені зобов’язання та податковий кредит, відсутні відомості стосовно того, чи з’ясовувалось податковим органом під час проведення перевірки отримання позивачем у справі товару (робіт, послуг) за цими договорами, чи були вони у подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності , чи надавались фактично товари (роботи послуги) позивачем його контрагентам, але при цьому у акті перевірки відповідачем зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, які використано при проведенні перевірки, достовірні та надано у повному обсязі.

Питання формування валового доходу підприємства, його склад та порядок формування, з урахуванням перевіряємого періоду (жовтень, листопад, грудень 2010р.) було врегульовано положеннями ст. ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон) .

Сукупний аналіз положень п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону дає можливість зробити висновок про те, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених ним витрат у відповідному податковому періоду надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ним витрат, які пов’язані з отримання прибутку, у зв’язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка у свою чергу презюмує економічну виправданість дій платника податку, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника податку, при цьому доводи податкового органу про отримання платником податку необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування валових витрат та податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивним та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №790/23-4/37213307 від 18.04.2011р. відповідач у справі правочини, укладені між позивачем та по ланцюгу з ПП «Селтік-Юг» у грудні 2010р. та з ТОВ «Соло-74» у жовтні-листопаді 2010р., кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язуть недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, але відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами по ланцюгу з ПП «Селтік-Юг» та ТОВ «Соло-74», як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, тоді як позивачем у справі були надані суду набравши законної сили рішення судів, якими договори між ТОВ «Дніпробуд Стайл» та ПП «Селтік-Юг» і ТОВ «Соло-74», які були укладені протягом перевіряємого періоду, визнані дійсними / а.с. 33-37,38-41/ .

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що правочини між позивачем та його контрагентами щодо постачання товару протягом перевіряємого періоду не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, якій суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність ознак нікчемності у цих правочинах, тому колегія суддів враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засідання під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що відповідачем у справі зроблено безпідставний висновок про те, що правочини позивача з контрагентами ПП «Селтік-Юг» та ТОВ «Соло-74» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, є безтоварними та спрямовані на ухилення від сплати податку, що свідчить про фіктивність таких правочинів та їх нікчемність, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 24.11.2011р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки відповідачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. у справі №2а/0470/12237/11 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 29.11.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.Є. Чередниченко