Постанова № 36036735, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 904/2801/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Кравченко А.В. - дов. від 20.06.13, Качур С.А. - дов. від 12.11.13, відповідача: Любченко Ю.К. - дов. від 01.01.13,касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід14.10.13у справі№904/2801/13за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 29660,15 грн.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", в якому просило доакцептувати сповіщення на загальну суму 29660,15 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він згідно з договором поставки "ЦХП-20210 від 25.12.09 поставив відповідачу дизельне пальне. Проте відповідач лише частково оплатив його вартість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.13 (суддя Колісник І.І.) в задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач розрахувався з позивачем за фактично отримане дизельне паливо. При цьому, суд установив факт нестачі нафтопродуктів, відвантажених за спірним договором, та дійшов висновку про те, що нестача виникла не з вини залізниці. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 526, 530, 670 Цивільного кодексу України, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 129 Статуту залізниць України, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України №805/15496 від 02.09.08.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.13 (судді: Широбокова Л.П., Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та задовольнити позов. Підприємство вважає, що судами порушені статі А.4, А.5 Правил ІНКОТЕРМС, приписи статей 334, 664 Цивільного кодексу України, статей 4, 42, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що покупець несе усі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим.

Від відповідача за первісним позовом відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.12.09 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - постачальником та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" - покупцем був укладений договір №ЦХП-20210. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна і кількість яких зазначені в специфікаціях. Відповідно до пункту 3.1 договору позивач здійснює поставку нафтопродуктів залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами відповідача на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях. Поставка товару підтверджується актами прийому-передачі, які відповідач підписує і повертає позивачу упродовж 5 робочих днів після їх отримання (пункт 3.5 договору). Згідно з пунктом 4.2 договору прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України №805/15496 від 02.09.08, із складанням "Акта приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП. У випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природної втрати та межі відносної похибки, яка застосовується у разі нерівноцінних методів вимірювання, покупець направляє телеграму постачальнику та вантажовідправнику. У подальшому, копії телеграм прикладаються до претензійних матеріалів (пункт 4.3 договору). Умови розрахунків за поставлений товар сторонами визначені в розділі 6 договору. Так, постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, поставлений покупцю. Покупець упродовж двох днів з дати отримання зазначених документів здійснює розрахунки за поставлений товар шляхом акцепту сповіщення. Розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.04 "Про затвердження Порядку розрахунків за товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи"(пункти 6.1-6.3 договору). Договір діє до 31.12.14 в частині поставки товару, а в частині сплати - до повного його виконання (пункт 11.4 договору). До вказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди. В процесі розгляду спору господарськими судами було установлено, що позивач на виконання умов договору відвантажив відповідачу дизельне паливо Л-0,2-62, яке останній отримав згідно з квитанціями про приймання вантажу: №44782862 від 30.03.10, №44782857 від 30.03.10, №32556029 від 15.07.10, №32556028 від 15.07.10, №32556027 від 15.07.10, №32556026 від 15.07.10, №32556025 від 15.07.10, №32556024 від 15.07.10, №32556023 від 15.07.10, №32453508 від 01.03.11, №32453516 від 08.03.11, №32453532 від 08.03.11, №32453524 від 08.03.11, №33227737 від 31.05.11, №33227729 від 31.05.11, №33264607 від 04.06.11, №33264599 від 04.06.11, №33264581 від 04.06.11, №33264565 від 04.06.11, №32556017 від 08.07.10, №32556016 від 08.07.10, №32556021 від 08.07.10, №32556020 від 08.07.10, №32556019 від 08.07.10, №32556018 від 08.07.10. Під час приймання нафтопродуктів відповідачем була виявлена нестача, про яку він вчасно повідомив позивача. За результатами приймання дизельного пального були складені комерційні акти АА №016956/05 від 02.04.10, АА №016986/20 від 03.06.11 року, АА №018012/6 від 09.06.11 року, АА №016723/10 від 11.07.10, АА №016724/11 від 18.07.10, АА № 016980/14 від 11.03.11 та акти приймання комісією за участю уповноваженого представника іншого підприємства, що діяв на підставі належно виданого посвідчення. Суди також встановили, що порушень порядку приймання нафтопродуктів допущено не було. Крім того, сторони склали і акти приймання-передачі нафтопродуктів №ПРД10-74, №ПРД10-168, №ПРД11-65, №ПРД11-178, №ПРД11-184, №ПРД10-167, в яких теж зазначено про нестачу вантажу. Позивач виставив відповідачеві на оплату рахунки-фактури №ТОП10-455 від 31.03.10, №ФАС10-3698 від 09.07.10, №ФАС10-3865 від 15.07.10, №ФАС11-1754 від 31.05.11, №ФАС11-1981 від 04.06.11, №ФАС11-411 від 09.03.11 та відповідні авізо (сповіщення): №2287, №7271, №7617, №4791, №5141, №1649. Відповідач розрахувався з позивачем лише за фактично отримані нафтопродукти. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 29660,15 грн. за дизельне паливо. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона виявила зазначені вище обставини або про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями затверджений Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" №329-ЦЗ від 30.04.04. Згідно з пунктами 2.2, 2.6.1 названого Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей від ЦХП проводиться за кількістю та якістю згідно Інструкції № П-6 від 15.06.65 та № П-7 від 25.04.66. Структурний підрозділ-вантажоодержувач залізниці, прийнявши продукцію, акцептує 5 екземплярів авізо і передає в галузеву службу, у підпорядкуванні якої знаходиться та до служб НХ, НФ, ЦХП та ЦФ УЗ. Вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ за виключенням нестач відповідно до складених рекламацій. Як вже зазначалося і це було установлено господарськими судами в процесі розгляду спору та підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов спірного поставив відповідачу дизельне паливо. При прийманні спірних нафтопродуктів була виявлена їх нестача. Факт нестачі вантажу підтверджується комерційними актами АА №016956/05 від 02.04.10, АА №016986/20 від 03.06.11 року, АА №018012/6 від 09.06.11 року, АА №016723/10 від 11.07.10, АА №016724/11 від 18.07.10, АА №016980/14 від 11.03.11; актами приймання нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП; актами прийому-передачі нафтопродуктів №ПРД10-74, №ПРД10-168, №ПРД11-65, №ПРД11-178, №ПРД11-184, №ПРД10-167. Порушень вимог законодавства, що регулює порядок приймання нафтопродуктів, як встановили суди, не було. Установили суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що цистерни зі спірними нафтопродуктами на станцію призначення прибули у справному стані, зі справними ЗПУ вантажовідправника, без ознак доступу до вантажу при перевезенні. Тобто, нестача вантажу виникла не з вини перевізника. Відповідач здійснив оплату за дизельне паливо, виходячи з фактичної кількості отриманих нафтопродуктів, як-то і передбачено умовами договору та Порядком розрахунків за товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженим наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.04. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого судами та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.13 у справі №904/2801/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець