Постанова № 36036643, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 926/82/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р.та рішення господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013р.у справі№ 926/82/13-г господарського суду Чернівецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" 2. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Чернівціпровитребування майна з чужого незаконного володіння,

Розпорядженням заступника Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.12.2013р. №02-05/956 у зв'язку з виходом з відпустки судді Запорощенка М.Д., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенко М.Д., суддів Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

За участю представників:

- позивача: Купін В.Ю., дов. №0398 від 29.10.2013р.;

- відповідача-1: Бурма С.В., дов. б/н від 25.01.2013р.;

- відповідача-2: Тимощук Р.М., дов. №010-01/7622 від 19.09.2011р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом та заявою про уточнення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Чернівці про вилучення у відповідачів та передачу позивачу товарно-матеріальних цінностей на суму 16273128,79грн. за переліком, наведеним у позові та заяві.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013р. у справі №926/82/13-г (суддя Тинок О.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Гриців В.М., Кравчук Н.М.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013р. у справі №926/82/13-г та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010р. у справі №9/13, частково зміненим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011р., задоволено позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Укрексімбанку в м. Чернівці, стягнуто з ТОВ ВКТ "Арго" - 767577927,21грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго" (в розумінні ст.191 Цивільного кодексу України), який знаходиться за адресами: Чернівецька область Хотинський район с. Бочківці вул. Головна,3; Чернівецька область Хотинський район м. Хотин вул. Незалежності,49/а; Хмельницька область м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського (проспект ім. Леніна), 1/В; в тому числі майно, призначене для його діяльності, включаючи земельні ділянки, а також усі об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, право на торгівельну марку або інше призначення та інші права, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі або з будь-якої причини не відображені в його балансі, але є його власністю згідно виписки з балансу, за початковою ціною 751292106грн. (у тому числі ПДВ 125215351грн.). На виконання цього рішення господарським судом 28.04.2011р. видано наказ про його примусове виконання. При цьому, місцевим господарським судом у даній справі зазначено, що при примусовому виконанні вказаного наказу суду проведено опис майна відповідача-1, про що 17.08.2011р., 18.08.2011р., 08.09.2011р., 09.09.2011р. складено відповідні акти опису й арешту майна ВП №26940374.

З акту №720/9 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.04.2012р. суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" визнано переможцем прилюдних торгів, якому передано єдиний майновий комплекс відповідача-1 (в розумінні статті 191 Цивільного кодексу України) за продажною ціною 751292106грн., в тому числі який включає в себе вартість активів (в тому числі основних засобів), що входять до складу єдиного майнового комплексу відповідача-1, а також визначене у звіті про незалежну оцінку вартості активів (в тому числі основні засоби) - нерухоме майно, колісні транспортні засоби та рухоме майно, які є власністю відповідача-1. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що спірні перелічені позивачем товарно-матеріальні цінності на суму 16273128,79грн., які він просить вилучити у відповідачів, є комплектуючими, запасними та витратними частинами до ліній (обладнання), які перейшли у власність відповідача-2.

Врахував вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що єдиний майновий комплекс відповідача-1 (в розумінні ст.191 Цивільного кодексу України), в тому числі спірні товарно-матеріальні цінності на суму 16273128,79грн. (згідно з переліком), 28.04.2012р. за актом №720/9 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки передані ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на законних підставах.

Поряд з цим, судами встановлено, що 01.11.2011р. між позивачем (покупець) та відповідачем-1 (постачальник) укладено договір поставки №11/0313, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити товар. Пунктом 3.1 цього договору визначено, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар, є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару. 31.07.2012р. між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1/12 до вказаного договору, якою викладено в новій редакції п.2.2, 2.4 договору поставки щодо передачі постачальником покупцю видаткової накладної, а також щодо переходу права власності до позивача на поставлений відповідачем-1 товар, з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної в пункті поставки. На виконання договору поставки, відповідач-1 передав позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 16273128,79грн. за підписаними сторонами видатковими накладними №РН/0622, №РН/0623, №РН/0625, №РН/0628, №РН/0630, №РН/0631, №РН/0632, №РН/0633, №РН/0634, №РН/0635, №РН/0636, №РН/0637, №РН/0638, №РН/0639, №РН/0640, №РН/0641, №РН/0642 від 31.07.2012р., оплаченими останнім протягом 2011р. за платіжними дорученнями, договором про порядок погашення боргу №19/07/12 від 19.07.2012р.

01.11.2011р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір відповідального зберігання №11/0311, за умовами якого та відповідно до актів прийому-передачі майна від 31.07.2012р. №№0011-0027, позивач передав на відповідальне зберігання, а відповідач-1 прийняв товарно-матеріальні цінності вартістю 16273128,79грн. (відповідно до переліку наведеного в позовній заяві) без встановленого строку зберігання майна, - до пред'явлення вимоги про його повернення. 15.08.2012р. позивач звернувся до відповідача-1 з листом-зверненням №00283 про повернення майна, яке знаходиться у останнього на відповідальному зберіганні за договором №11/0311 від 01.11.2011р., проте відповідач-1 вказані вимоги не задовольнив з мотивів відсутності доступу до приміщень, в яких зберігається майно, оскільки власником приміщень за адресою зберігання товарно-матеріальних цінностей є ПАТ "Укрексімбанк". Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши наявність набравшого законної сили рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010р. у справі №9/13, частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011р., про задоволення позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Укрексімбанку в м. Чернівці, зі стягненням з ТОВ ВКТ "Арго" - 767577927,21грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірних товарно-матеріальних цінностей на суму 16273128,79грн. (згідно з переліком), придбаних у відповідача-1, який не мав законних підстав їх відчужувати за договором поставки №11/0313 від 01.11.2011р. (із змінами та додатками) позивачу, оскільки не був їх власником. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивач не мав законних підстав в-послідуючому їх передавати на підставі договору відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011р. (із змінами та додатками) за актами передачі приймання майна відповідачу-1 на відповідальне зберігання. З огляду на зазначене, врахував приписи ст.387 Цивільного кодексу України, недоведення позивачем наявності у нього права власності на спірне майно, продаж 28.04.2012р. якого відповідачу-2 відбувся у порядку, встановленому для виконання судових рішень, місцевий господарський суд, з яким погодився в цій частині суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про вилучення у відповідачів майна. Разом з тим, суд апеляційної інстанції в порушення ст.658 Цивільного кодексу України дійшов помилкових висновків, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, щодо наявності у позивача з 31.07.2012р. права власності на спірне майно на підставі підписаних видаткових накладних до договору поставки, тоді як вказане оспорюване майно було реалізоване 28.04.2012р. з прилюдних торгів відповідачу-2 на виконання набравшого законної сили рішення господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010р. у справі №9/13, частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011р., про звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", що не вплинуло на результат перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків судів про відмову в позові, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору на суму 34410грн. за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. у справі №926/82/13-г - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко