Постанова № 36036616, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 913/933/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Алєєвої І.В.,

Картере В.І. (доповідач)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської міської ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013

та на рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2013

у справі № 913/933/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ"

до Луганської міської ради

про укладення договору оренди землі в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ" звернулося до господарського суду з позовом до Луганської міської ради про укладення договору оренди землі в редакції позивача (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.07.2013 (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Агапов О.Л., Кододова О.В.), позов задоволено. Суди постановили вважати укладеним між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ" договір оренди землі у поданій позивачем редакції.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 02.07.2013, постанову апеляційного суду від 28.08.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено вимоги ст.ст. 79, 83 ГПК України, ч. 3 ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 15, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ст. 16, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 23.10.2012 Луганською міською радою прийнято рішення № 29/108 про надання позивачу в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 0,0100 га під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ, кв. Ватутіна, 27-в, та відповідача зобов'язано звернутися в трьохмісячний термін до уповноваженого органу для укладення договору оренди землі;

- у березні 2013 року позивач звернувся до відповідача в особі його уповноваженого органу з проханням укласти договір оренди землі та направив для підписання 4 примірники проекту договору оренди землі;

- листом Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів від 22.03.2013 позивачу було повернуто вказані примірники договорів та зазначено про те, що на даний час укладення договору оренди землі неможливо;

- рішенням Луганської міської ради від 28.03.2013 № 33/213 відповідач скасував деякі свої рішення, в тому числі рішення від 23.10.2012 № 29/108 про передачу позивачу в оренду земельної ділянки;

- ТОВ "ЕОЛ" оскаржило рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 № 33/213 до Жовтневого районного суду м. Луганська;

- ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.04.2013 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ТОВ "ЕОЛ" до Луганської міської ради про визнання протиправним рішення від 28.03.2013 № 33/213 та у якості забезпечення позову зупинена дія оскаржуваного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на дату розгляду даної господарської справи дія рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 № 33/213 зупинена, рішення Луганської міської ради від 23.10.2012 № 29/108 про передачу позивачу в оренду земельної ділянки на дату розгляду даної господарської справи є чинним, тому Луганська міська рада без законних підстав відмовила ТОВ "ЕОЛ" в укладенні договору оренди землі.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне:

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування скасування рішення від 23.10.2012 № 29/108 Луганська міська рада у рішенні від 28.03.2013 № 33/213 зазначила про скасування деяких своїх рішень з питань землекористування як таких, що є нереалізованими.

При цьому, відповідач вказував на те, що рішенням Луганської міської ради від 23.10.2012 № 29/108 позивач зобов'язувався в трьохмісячний термін звернутися до уповноваженого органу для укладення договору оренди землі, однак позивач вперше звернувся до уповноваженого органу лише 11.03.2013, тобто поза межами трьохмісячного терміну.

У зв'язку з викладеними обставинами, Луганська міська рада рішенням від 28.03.2013 № 33/213 скасувала рішення від 23.10.2012 № 29/108 як таке, що є нереалізованим.

В той же час, обґрунтовуючи оскаржені судові рішення, суди вважали встановленим, що рішенням від 28.03.2013 № 33/213 відповідач скасував деякі свої рішення, в тому числі рішення від 23.10.2012 № 29/108 про передачу позивачу в оренду земельної ділянки без зазначення підстав.

Однак, господарськими судами не досліджено наявність або відсутність правових підстав для скасування органом місцевого самоврядування свого попереднього рішення від 23.10.2012 № 29/108.

Натомість, задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій послалися на те, що на дату розгляду даної господарської справи дія рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 № 33/213 зупинена, та як наслідок вважали рішення Луганської міської ради від 23.10.2012 № 29/108 про передачу позивачу в оренду земельної ділянки, на дату розгляду даної господарської справи чинним.

Крім того, як вбачається зі змісту договору оренди, умови якого суди визнали укладеними, у розділі "предмет договору" мітиться посилання на рішення Луганської міської ради від 27.08.2010 № 69/27, яке відсутнє у матеріалах справи та його зміст господарськими судами попередніх інстанцій не досліджений.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судами попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин прийняті судами рішення підлягають скасуванню з направленням самої справи на новий розгляд.

В ході нового розгляду господарському суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати фактичні обставини справи, зазначені в цій постанові, усунути суперечливість висновків при встановленні фактичних обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луганської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2013 у справі № 913/933/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: І. Алєєва В. Картере