Ухвала суду № 36036547, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32593/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Бутенка В.І.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Луганську до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа: Державне підприємство «Луганськвугілля» про визнання дій протиправними та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Луганську (далі - відділення Фонду) пред'явило в суді позов до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - ДВС), третя особа: Державне підприємство «Луганськвугілля» (далі - Підприємство), в якому просило визнати протиправними дії відповідача по зупиненню виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду про стягнення з Підприємства заборгованості по страхових внескам загальною сумою 100132,49 гривень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково - скасовано постанову ДВС від 31 січня 2011 року про зупинення виконавчого провадження № 21391571 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-3591/10/1270 про стягнення з Підприємства на користь відділення Фонду страхових внесків на суму 100132,49 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДВС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року задоволено позовні вимоги відділення Фонду про стягнення заборгованості по страховим внескам з Підприємства в розмірі 100132,49 гривень.

Відділенням Фонду 9 вересня 2010 року направлено до ДВС виконавчий лист від 17 серпня 2010 року для примусового виконання, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 21391571.

31 січня 2011 року ДВС прийнято постанову № 21391571 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 17 серпня 2010 року на підставі статей 34 та 36 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), у зв'язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі - Закон № 2711-ІV).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що віднесення Підприємства до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-ІV, не є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає його правильним з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 47 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.

Частиною другою статті 2 Закону № 2711-ІV передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2711-ІV до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону № 606-ХІV щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону № 2711-ІV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV.

У частині шостій статті 47 Закону № 1105-XIV зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених указаним Законом, або в частині, що йому не суперечить.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф.Весельська

В.В.Малинін

В.І.Бутенко