Ухвала суду № 36036377, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/800/35686/13

К/800/31188/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області та заступника Дніпровського екологічного прокурора

на постанову Дніпровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі №2а/0470/5397/12

за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради

«Аульський водовід»

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

за участю Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури

про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі по тексту - Комунальне підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі по тексту - ДФІ), яким просило визнати неправомірною Вимогу ДФІ від 24 квітня 12 року №04-06-05-15/5011, а саме:

- пункт 2, відповідно до якого ревізією встановлено, що в порушення вимог статей 526, 612, 625 Цивільного Кодексу України, статті 230 та пункту 5 статті 231 Господарського Кодексу України, Комунальне підприємство без проведення претензійно-позовної роботи проведено списання дебіторської заборгованості на суму 2 323 431, 71 гривен, щодо якої минув термін позовної давності, у зв'язку з чим Комунальне підприємство зобов'язано відшкодувати суму завданих збитків, у тому числі, шляхом стягнення з винної особи у порядку та розмірах, передбачених Кодексом законів про працю України;

- пункт 3, відповідно до якого ревізією встановлено, що внаслідок порушень вимог підпунктів 3.1.10.8, 4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 № 174, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Комунальним підприємством допущене завищення вартості виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі блоку фільтрів і відстійників, реагентного корпусу та будівлі хлораторної (3-й підйом), що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135,06 гривен, чим завдано збитків обласному бюджету, у зв'язку з чим Комунальне підприємство зобов'язано відшкодувати завищену вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму шляхом перерахування вищезазначеної суми до обласного бюджету на реєстраційний рахунок № 31412535700001 у ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, ОКПО 37988155, код платежу 21080500 «Інші надходження», з послідуючим проведенням претензійно-позовної роботи з підрядником ТОВ «Інвестбудпроект»;

- пункт 4, відповідно до якого ревізією встановлено, що Комунальне підприємство, у порушення вимог пункту 22 Колективного договору на 2011 рік, пункту 4 розділу II Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 лютого 2006 року № 136, підпункту 4.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, підприємством зайво нарахована та виплачена працівникам матеріальна допомога на оздоровлення та надбавка за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 758043, 31 гривень, у зв'язку з чим, Комунальне підприємство зобов'язано відшкодувати зайво виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та надбавку за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 758043, 31 гривень, шляхом утримання коштів відповідно до поданих заяв працівників, які їх отримали, або стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів, суму завданих збитків, у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України;

- пункт 5, відповідно до якого Комунальне підприємство зобов'язано відкоригувати розрахунки з відповідними цільовими фондами по незаконно виплаченій матеріальній допомозі на оздоровлення та надбавці за роботу у шкідливих умовах праці у сумі 287071 гривень.

Постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі №2а/0470/5397/12 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах відповідач та заступник Дніпровського екологічного прокурора, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 27 лютого 2012 року по 04 квітня 2012 року ДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства за період з 01 квітня 2011року по завершений звітний період 2012 року. За результатами перевірки складений Акт № 06-21/52 (далі по тексту - Акт ревізії). 24 квітня 2012 року відповідачем направлено на адресу Комунального підприємства Вимогу № 04-06-05-15/5011, з якою останній не погоджується та просить визнати її неправомірною у судовому порядку.

Порядок списання дебіторської заборгованості визначений Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237.

Зазначене Положення не ставить у пряму залежність можливість списання дебіторської заборгованості лише після проведення щодо неї претензійно-позовної роботи.

Комунальне підприємство є самостійною юридичною особою, а тому питання щодо реалізації своїх прав чи захисту порушених прав, в тому числі права звернення до суду, вирішує на власний розсуд.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність вимоги ДФІ в частині зобов'язання Комунального підприємства відшкодувати суму завданих збитків в розмірі 2323431, 71 гривень, що становить суму списаної дебіторської заборгованості щодо якої не проведено претензійно-позовної роботи.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інвестбудпроект» укладений Договір підряду від 27 квітня 2011 року №27/04/11-п, предметом якого є виконання робіт з ремонту «м'якого покриття». За результатами роботи, сторонами договору складена Довідка про вартість виконаних робіт/затрат та Акти прийняття виконаних будівельних робіт. За змістом Акту ревізії, контролюючий орган не погоджується з визначеною у зазначений довідці та акті вартістю виконаних робіт в розмірі 17592,91 гривень (вартість роботи крану в кількості 56,85 машин-годин), оскільки в ході ревізії не надано інформації щодо роботи крану при виконанні демонтажних робіт; в книзі обліку в'їзду та виїзду стороннього транспорту не зафіксовано рух крану, що є порушенням пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на наведене та виходячи з того, що незгода відповідача ґрунтується не на первинних документах бухгалтерського обліку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність тверджень відповідача в частині незгоди з вартістю виконаних робіт в розмірі 17592, 91 гривень.

Виходячи з Акту ревізії, ревізор вважає завищеною вартість виконаних ТОВ «Інвестбудпроект» робіт в розмірі 563702,90 гривень, яка складається з цін на цеглу керамічну, цемент та руберойд спрямовуючий для верхніх та нижніх слоїв, що, на його думку, є порушенням вимог підпункту 3.1.10.8 ДБН Д.1.1-1-2000, адже у ході ревізії направлено запити підприємствам - виробникам: ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція», ЗАТ «Дніпропетровський цементний завод»та ТОВ «Завод «Техноніколь», за даними яких, ціни є нижчими від ціни визначеної ТОВ «Інвестбудпроект».

Відповідно до підпункту 3.1.10.8 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженого наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. № 174, поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються за даними замовника за найменшою вартістю, яка не повинна перевищувати цін, зареєстрованих в Мінекономіки.

Судами встановлено, що ДФІ з відповідним запитом до Мінекономіки не зверталось. Крім цього, закупівля Комунальним підприємством капітального ремонту м'якого покриття відбувалась шляхом проведення конкурсних торгів. За результатами цих торгів переможцем стало ТОВ «Інвестбудпроект», як таке, що запропонувало найнижчу ціну.

Також, в Акті ревізії зазначено про порушення позивачем вимог пункту 4.2.1.2 ДБН Д-1.1.-1-2000, що призвело до завищення Комунальним підприємством вартості робіт на загальну суму в розмірі 136639, 25 гривень. До такого висновку ДФІ дійшло з огляду на отриману інформацію від територіальних управлінь Пенсійного фонду України щодо сплати субпідрядниками ТОВ «Інвестбудпроект»: ПП «Промислове будівництво» та ПП «Таїр-Д», єдиного внеску. ДФІ стало відомо, що фактично у 2011 році ПП «Промислове будівництво» сплатило єдиний внесок на суму 3032, 64 гривень, в той час як загальновиробничі витрати по виконанню договору субпідряду на користь Комунального підприємства склали 39861 гривень. ПП «Таїр-Д» фактично сплатило 8662, 32 гривень, в той час як загальновиробничі витрати склали 85700 гривень.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сплата субпідрядником єдиного внеску до пенсійного фонду у розмірі меншому від розміру визначеного законодавством, не може бути належним доказом здійснення Комунальним підприємством неправильних нарахувань на соціальні заходи при визначенні загальновиробничих витрат. Зазначений факт може стати лише підставою для висновку щодо допущення порушень з боку субпідрядника в частині сплати єдиного внеску до пенсійного фонду.

Виходячи з положень підпункту 1.4.1. ДБН Д.1.1-1-2000, витрати на утримання служби замовника відносяться до витрат у вартості будівництва та визначаються розрахунково.

Судами встановлено, що сума у розмірі 26200 гривень сплачена на користь ТОВ «Інвестбудпроект» за виконання останнім функцій контролю за проведеними роботами на підставі підпункту 6.2.2 Договору підряду, тобто за виконання функції служби замовника. Тому, зазначена спірна сума правомірно включена до акту приймання виконаних будівельних робіт, узгодженого між Комунальним підприємством та ТОВ «Інвестбудпроект».

З огляду на наведене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано недоведеним викладений в Акті ревізії висновок щодо завищення Комунальним підприємством виконаних робіт з капітального ремонту м'якого покриття покрівлі, що призвело до незаконного використання бюджетних коштів на загальну суму 744 135, 06 гривень.

З акту ревізії вбачається, що Комунальним підприємством порушено вимоги пункту 22 Колективного договору на 2011 рік, пункт 4 розділу II Довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.06 № 136, підпункт 4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого позивачем зайво нараховані та виплачені матеріальна допомога на оздоровлення та надбавка за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 758043,31 гривень.

Судами встановлено, що зі змісту Колективного договору на 2011 рік вбачається, що питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення врегульоване пунктом 21, а не пунктом 22. Виходячи з приписів пункту 21 Колективного договору, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не обумовлена наявністю чистого прибутку у підприємства, а залежить від посадового окладу (тарифної ставки) та виплачується 1 раз на рік при черговій відпусті працівника згідно до умов Положення. Матеріалами справи підтверджений факт включення сум матеріальної допомоги на оздоровлення до фонду оплати праці, наслідком чого, зважаючи на пункт 21 Колективного договору, виплата працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення є обов'язком позивача, виконання якого не обумовлено наявністю у підприємства чистого прибутку.

Посилаючись на наведене, суди дійшли правильного висновку, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 744546, 61 гривень здійснена Комунальним підприємством правомірно.

З акту ревізії вбачається, що доводи ДФІ в частині незаконного нарахування та виплати Комунальним підприємством надбавки за роботу у шкідливих умовах праці на загальну суму 13496, 70 гривень ґрунтуються на тому, що вказана надбавка виплачена водіям автомобілів ГАЗ-3307, УАЗ-2206, ЗІЛ-131 (фургон), відомості про які вручну дописані у Картці умов праці № 55 та виправлено номер робочого місця.

Крім того, судами правомірно вказано, що Порядок проведення атестацій робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, не врегульовує порядок виплати підприємствами надбавок.

Виходячи з того, що матеріальна допомога на оздоровлення та надбавка за роботу у шкідливих умовах праці виплачені Комунальним підприємством правомірно, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що не підлягають коригуванню розрахунки позивача з відповідними цільовими фондами по виплаченій матеріальній допомозі на оздоровлення та надбавці за роботу у шкідливих умовах праці.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що із матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави для висновку, що цими судами порушено норми процесуального права.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області та заступника Дніпровського екологічного прокурора - відхилити.

Постанову Дніпровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі №2а/0470/5397/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: