Постанова № 36034641, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 818/3727/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 818/3727/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.05.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 21 січня 2013 р. №0000151703/0/ 3471 про сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності у сумі 16364,07 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2013 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій є правомірним з огляду на зміну розміру земельного податку.

ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 03.10.2006 року між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,1534 га за адресою: АДРЕСА_1, строком до 04.12.2012 року. Договором передбачено, що орендна плата на рік становить 2,0 % від грошової оцінки землі.

ФОП ОСОБА_1 подала до ДПІ у м. Сумах податкові декларації з плати за землю за 2011 рік та за 2012 рік, якими узгодила податкові зобов'язання по орендній платі за землю на 2011-2012 рік. (а.с.34,35,37).

Посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку вказаних податкових декларацій та встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень-грудень 2011 року та березень-жовтень 2012 року, визначений ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях з плати за землю за 2011-2012 роки є меншим, ніж визначено за результатами проведеної перевірки, оскільки визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності за жовтень - грудень 2011 року та березень-жовтень 2012 року становить 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За результатами перевірки було складено акт № 29/17-319/НОМЕР_1 від 08.01.2013 року (а.с. 6-9).

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151703/0/3471, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 16364,07 у тому числі 10909,38 грн. - за основним платежем та 5454,69 грн. - за штрафними санкціями (а.с.10).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій є правомірним з огляду на зміну розміру земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 206 ЗК, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом Розділу XIII Податкового кодексу України (далі-ПК) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон №161-ХІV) та пунктом 288.5 статті 288 ПК є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пунктів 288.1 та 288.4 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2006 року між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,1534 га за адресою: АДРЕСА_1, строком до 04.12.2012 року. Договором передбачено, що орендна плата на рік становить 2,0 % від грошової оцінки землі.

Статтею 30 Закону №161-ХІV встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статті 30 №161-ХІV наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Отже, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11 червня 2013 року по справі №21-443а12 за позовом закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" до державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судовим розглядом встановлено, що змін до договорів оренди земельних ділянок щодо збільшення розміру орендної плати за землю сторони не вносили, а отже податковий орган неправомірно визначив податкове зобов'язання з орендної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції м. Суми від 21 січня 2013 р. №0000151707/0/3471 таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 818/3727/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 21 січня 2013 р. №0000151703/0/ 3471.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.