Ухвала суду № 36032821, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 815/3238/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2013р. про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. ОСОБА_2 (уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернулась в суд із позовом до Державної міграційної служби України (далі ДМС), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування Наказу Державної Міграційної служби України №722-к від 15 серпня 2012р. про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України; Наказу Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області № 255-к від 15 серпня 2012р. про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України; поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді першого заступника начальника Головного Управління ДМС в Одеській області; стягнути з Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2012р. по дату прийняття рішення судом, а також просила суд визнати поважною причину пропуску строку на подачу позову та поновити строк звернення до суду.

Вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, підстав поважності пропуску строку не навів, суд своєю ухвалою від 2 липня 2013р. позовну заяву залишив без розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування ухвали, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду із адміністративним позовом та задовольняючи клопотання ДМС про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася в суд із позовом з пропуском строку, встановленого процесуальним законодавство, поважних причин пропуску строку не навела.

Віришуючи правомірність прийнятого судового рішення, судова колегія виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.99КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2013р. ОСОБА_2 звернулася в суді із позовом до ДМС України, ГУ ДМС України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про скасування наказів про її звільнення, поновленні на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Таке звернення до суду позивачка обґрунтувала тим, що її не ознайомили з наказом про звільнення під розпис, про такий наказ вона дізналась тільки у березні 2013р. Позивачка також підтверджує, що дійсно 11 липня 2012р. нею була написана заява про звільнення за власним бажанням без визначення дати складання такої заяви. Дійсного наміру на звільнення у неї не було, оскільки таку заяву вона написала під тиском.

У відповідності до вимог ч.1 ст.100КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідач не надав письмових доказів, які підтверджуються факт ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про звільнення, а тому судова колегія вважає, що позивачка не пропустила строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Така позиція узгоджується з п.2.5 Наказу Міністра праці України, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993р. №58, в якому зазначено, що з кожним записом, що знаходиться в трудовій книжці на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці (типова відомча форма №п-2, затверджена наказом Міністру України від 17.11.1995р. №277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Судова колегія зазначає, що представник відповідача не зміг спростувати доводів позивачки стосовно відсутності факту ознайомлення її з наказами про звільнення, що ставить під сумнів виконання ГУ ДМС обов'язків щодо обов'язкового ознайомлення службовців із наказами, передбаченого вимогами трудового законодавства України. Чинним законодавством не передбачено обов'язку працівників самостійно дізнаватися про своє звільнення.

В ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950р. встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вставленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Крім того, судова колегія акцентує увагу, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи, що при вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду та прийняття справи до провадження, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, судова колегія вважає, що ухвалу суду не можливо вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99,100,199,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2013р. про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко