Постанова № 36032479, 13.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2013 р.

Справа № 2-а-11121/10/1570

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор є Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що висновки акту Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (надалі – ДПІ) №2921/23/32478489 від 27 жовтня 2010 року є такими, що не ґрунтуються на нормах Закону, а вчинені на підставі цього акту дії зі зменшення від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2) та рядок 21 декларації на 1252401 грн. є неправомірними, просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо виключення товариству з обмеженою відповідальністю «Чорномор є Плюс» (надалі – Товариство) з податкового кредиту за червень 2010 року 1252401 грн. Зобов'язати ДПІ включити до податкового кредиту за червень 2010 року податковий кредит у сумі 1252401 грн.

За результатами розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом 11 квітня 2011 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову Товариства.

Суд першої інстанції, зважаючи на те. що відповідачем при складені акту перевірки було порушено п.2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, а саме, в висновках акту перевірки від 27 жовтня 2010 року прийнято рішення про зменшення від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18.2) та рядок 21 декларації на 1252401 грн., визнав неправомірними вказані дії податкового органу. У задоволенні адміністративного позову щодо зобов’язання ДПІ включити до податкового кредиту за червень 2010 року суму 1252401 грн. – відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ДПІ послалась на те, що ніяких рішень в акті перевірки контролюючий орган не приймав. Висновки акту перевірки для Товариства носять рекомендований характер, оскільки, відповідно до ст.4 Закону України про податок на додану вартість, платник самостійно формує та обчислює суми податкового зобов’язання та податкового кредиту, які потім зазначає в декларації.

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області, погодився з доводами та вимогами ДПІ викладеним в апеляційній скарзі, а тому повністю їх відтворив в своїй апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та зважаючи на з’ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

ДПІ в період з 08 жовтня 2010 року по 21 жовтня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питання перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 100000 грн. по декларації за червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №№2921/23/32478489 від 27 жовтня 2010 року, в висновках якого зазначено про порушення п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року за червень 2010 року на суму 1252401 грн. В акті перевірки зазначено про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

За змістом частини першої статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» рішення, дії або бездіяльність службових осіб державної податкової служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов’язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід’ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов’язані з включенням до акта висновків, є обов’язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов’язковою ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод, завищення податкового кредиту є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведена правова позиція викладена у рішенні колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 10 вересня 2013 року.

Таким чином рішення Одеського окружного адміністративного суду про визнання неправомірними дій ДПІ щодо зазначення в висновках акту перевірки рішення стосовно зменшення залишку від'ємного значення є помилковим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 11 квітня 2011 року судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та прийняти нову постанову суду про відмову Товариству у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області – задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року – скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор є Плюс» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання неправомірними дій – відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: