Постанова № 36032461, 05.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 1570/4099/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000802200 від 14.06.2012 року, №0000812200 від 14.06.2012 року.

Суд першої інстанції своєю постановою від 17 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000802200 від 14.06.2012 року, №0000812200 від 14.06.2012 року - відмовив повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року відповідно затвердженого плану перевірки.

За результатами зазначеної планової виїзної перевірки відповідачем було складено акт від 30.05.2012р. № 894/22-0301/35989995. 14 червня 2012 року на підставі акта перевірки від 30.05.2012р. № 894/22-0301/35989995, відповідачем було складено та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення №0000802200, №0000812200 із зазначенням суми нарахованого грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволені позовних вимог позивача з тих підстав, що товарно-транспортні накладні неналежно оформлені, відсутність у контрагента трудових ресурсів та основних засобів крім цього відносно посадових осіб одного із контрагентів порушено кримінальну справу за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності та ухилення від сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згаданими вище нормами діючого законодавства встановлено, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання послуг, підтверджуються договорами з надання транспортно - експедиторського обслуговування, виконання яких підтверджується актами сдачі- приймання результатів робіт.

Вище зазначені докази відповідають вимогам Статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі - приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції. Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня V 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код N форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На думку колегії суддів доводи суду першої інстанції стосовно недоліків при оформлені товарно-транспортних накладних які свідчать про безтоварність господарської операції передчасні а тому помилкові. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. За таких обставин неналежне оформлення зазначених документів не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Один із доводів суду першої інстанції, відсутність у ТОВ «Флорена-плюс» об'єктивної можливості для виконання умов договору в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу. Колегія суддів вважає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договірних зобов'язань крім цього податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів здійснюється виконання договірних зобов'язань.

Одним із доводів при відмові у задоволені позовних вимог є наявність порушеної кримінальної справи. З таким доводом колегія суддів погодитись не може, адже винність особи у скоєні злочину встановлюється вироком суду, якого в матеріалах справи немає. За таких обставин суд апеляційної інстанції не може визнати доказом безтоварності господарської операції факт порушення кримінальної справи.

Посилання суду першої інстанції стосовно взаємовідносин з контрагентами та розбіжності по базі ДПС, колегія суддів вважає безпідставними, адже судова практика щодо розбіжностей по базі ДПС викладена в постановах Верховного Суду України № 8/140 від 6.04.2004 р., рішенні ВСУ від 29.10.2010 р. у справі № 21-14-а10, рішенні ВСУ від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Зокрема там зазначено, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чине законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних . інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі наданих та оцінених доказів суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення -рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ « Актів-Транском» - задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.13 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТІВ-ТРАНСКОМ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000802200 від 14 червня 2012 року та №0000812200 від 14 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан