Ухвала суду № 36032417, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 815/5902/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ватек ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ватек ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії посадових осіб податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача за відсутністю належних на те підстав, скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дії щодо вжиття заходів з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Гамма-Плюс», по формуванню в акті перевірки від 25.07.2013 року № 6867/226/23870494 неправомірних висновків, щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток та зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Ватек ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ГАММА-ПЛЮС», їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 27.07.2013 року № 686/22-6/23870494, на підставі якого прийняті податкові повідомлення - рішення №0000472260 від 08.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 456 грн., та №0000482260 від 08.08.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 831грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 2 708 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, висновки перевіряючого ґрунтуються лише висновках акту перевірки від 16.05.2013 року №2865/22-3/30047509 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ГАММА-ПЛЮС», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 30.11.2011 року», без дослідження первинної документації. Крім того, на час складання акту перевірки, матеріали первинного обліку на підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПП «ГАММА-ПЛЮС» та його контрагентами податковим органом отримано не було, а відтак, останній не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки ПП «ГАММА-ПЛЮС». Також в акті перевірки та наказі не зазначено підстав для проведення перевірки та не пред'явлено доказів щодо наявності цих підстав. Акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, а отже не може бути документом, який є носієм доказової інформації про порушення вимог податкового законодавства.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судової повістки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ватек ЛТД» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000472260 від 08.08.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000482260 від 08.08.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Ватек ЛТД» в якості юридичної особи зареєстроване 20.02.1996 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

На підставі направлення від 12.07.2013 року №000042/66, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами га доповненнями), наказу від 12.07.2013 року № 104 фахівцями ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Ватек ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ГАММА-ПЛЮС», їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року. Направлення на перевірку було пред'явлено та копію наказу було вручено директору підприємства Візірову О.В., 15.07.2013 року. Перевіряючи були допущені до проведення перевірки. За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 27.07.2013 року № 686/22-6/23870494.

З акту перевірки вбачається, що надані до перевірки ТОВ Фірмою «Ватек ЛТД» документи не мають ознак первинних документів, що спричинило порушення вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 12 456 грн., порушення вимог п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 831 грн. До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи, в тому числі, висновки акту перевірки від 16.05.2013 року №2865/22-3/30047509 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ГАММА-ПЛЮС», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 30.11.2011 року», яким встановлено, що фінансово-господарські операції ПП «ГАММА-ПЛЮС» за період: з 01.01.2010 року по 30.11.2011 року мають ознаки безтоварності. Судом першої інстанції також встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000472260 від 08.08.2013 року та №0000482260 від 08.08.2013 року.

Одночасно, судом першої інстанції досліджені копії первинної бухгалтерської документації з придбання товару (інструменту для виробництва загально будівельних робіт) позивачем у ПП «ГАММА-ПЛЮС» та документи щодо подальшої реалізації товару, а саме: видаткова накладна та податкова накладна від 21.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 23.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 29.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 10.10.2011 року, видаткові накладні та податкові накладні від 21.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 22.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 23.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 28.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 29.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 30.09.2011 року, видаткова накладна та податкова накладна від 07.10.2011 року видаткова накладна та податкова накладна від 10.10.2011 року, роздруківка розрахункових операцій, довіреності на отримання товару, замовлення на отримання товару, договори поставки, товарно-транспортні накладні, каталоги-довідники про технічну характеристику придбаного товару.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вимогами пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно до вимог п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до вимог п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень - з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не враховані податкові накладні, видані ПП «ГАММА-ПЛЮС» після формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки надані позивачем до перевірки документи в підтвердження проведення господарських операцій не мають ознак первинних документів.

Однак, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на акт перевірки від 16.05.2013 року №2865/22-3/30047509 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ГАММА-ПЛЮС», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 30.11.2011 року», не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Колегія суддів критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірок, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акт, на якій робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є таким документом. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до вимог пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, колегія суддів вважає, що зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем того, що за господарськими операціями з ПП «ГАММА-ПЛЮС» позивач отримав товар (що відносяться до категорії інструментів для виробництва загально будівельних робіт), у спірний період зазначений контрагент був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовувався у господарській діяльності підприємства позивача. Суду першої та апеляційної інстанції не надані докази щодо встановлення факту умисного відхилення підприємства позивача від уплати податків та зборів шляхом укладення вказаних господарських угод. Первинні бухгалтерські документи, що є в матеріалах справи не містять недостовірні, суперечливі дані.

Таким чином, на підставі наведеного, суд першої інтонації вірно дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000482260 від 08.08.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 831 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2 708 грн., а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегією суддів встановлено, що з аналогічних підстав податковим органом було встановлено завищення позивачем суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 54 156 грн., що в подальшому призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12 456 грн., що є порушенням п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України. Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до вимог п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено, у позивача наявні первинні документи, що підтверджують здійснення витрат за правовими відносинами з ПП «ГАММА-ПЛЮС».

Тому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000472260 від 08.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 456 грн.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання дій посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки протиправними, скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними дій щодо вжиття заходів з метою проведення перевірки, визнання протиправними дій по формуванню в акті неправомірних висновків, визнання неправомірними дії щодо коригування показників податкової звітності, зобов'язання поновити показники податкової звітності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений ст. 78 Податкового кодексу України, частиною 78.1 якої перелічені обставини, за наявністю однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

Дослідивши запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 04.06.2013 року про надання пояснень та їх документального підтвердження (а.с. 18), копію наказу від 12.07.2013 року № 104 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки (а.с. 17), та враховуючи відсутність заперечень з боку позивача під час допуску перевіряючих до перевірки, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при проведенні документальної позапланової перевірки, перевіряючи діяли в порядку, спосіб та межах повноважень, наданих Податковим кодексом України, а тому відсутні правові підстави для визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними, скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними дій щодо вжиття заходів з метою проведення перевірки.

Відсутність в наказі про проведення перевірки печатки податкового органу є підставою для недопущення перевіряючих до перевірки, але не свідчить про протиправність прийняття такого наказу.

Також колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень є достатнім засобом захисту та поновлення порушених прав позивача без вжиття інших додаткових заходів, які зазначив позивач в прохальній частині адміністративного позову, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій по формуванню в акті неправомірних висновків, визнання неправомірними дії щодо коригування показників податкової звітності, зобов'язання поновити показники податкової звітності.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0000472260 від 08.08.2013 року та №0000482260 від 08.08.2013 року, а тому, в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав частково та обґрунтував її частково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький