Постанова № 36032410, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 814/965/13-а

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Заводського районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2556, 93 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Заводський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 2556,93 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 проходив професійне навчання у КП ММР «Миколаївелектротранс» з підготовки водіїв тролейбусів. Але, оскільки його було відраховано із навчального закладу КП ММР «Миколаївелектротранс» та він не закінчив навчання, відповідач повинен відшкодувати позивачеві кошти, витрачені на його навчання.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що навчальний заклад КП ММР «Миколаївелектротранс» ним було закінчено, про що свідчить свідоцтво про закінчення закладу з підготовки і підвищення кваліфікації водіїв, а тому підстави для стягнення з нього заборгованості по сплаті витрат за професійне навчання - відсутні.

В судовому засіданні представниками сторін заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в задоволенні позову Заводського районного центру зайнятості відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Заводський районний центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів встановила, що 16.11.2011 року ОСОБА_2 був зареєстрований як шукаючий роботу в Заводському районному центрі зайнятості.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» 23.11.2011 року відповідачем було подану заяву, в якій він просив направити його на курси «Водій тролейбуса».

28.08.2012 року з відповідачем було укладено договір про професійне навчання № 14212082800005. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався забезпечити відповідачу професійне навчання в навчальному закладі КП ММР «Миколаївелектротранс» відповідно до обраної професії (спеціальності), форми, терміну навчання за навчальним планом та програмами, затверджених та погоджених в установленому порядку (згідно з визначеним освітньо-кваліфікаційним рівнем). Відповідач в свою чергу повинен був пройти повний курс навчання та оволодіти відповідними професійними знаннями та навичками, передбаченими навчальними планами та програмами, а також скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань. Крім того, виконувати правила внутрішнього розпорядку навчального закладу (а.с. 11).

28.08.2012 року відповідно до умов договору, наказом № 230/К відповідача було зараховано до навчального закладу КП ММР «Миколаївелектротранс». 29.12.2012 року його було відраховано відповідно до наказу навчального закладу КП ММР «Миколаївелектротранс» № 348/К у зв'язку з порушенням дисципліни.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду свідоцтво від 20.12.2012 року про закінчення закладу з підготовки і підвищення кваліфікації водіїв НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 пройшов підготовку в повному обсязі з 28.08.2012 року по 11.12.2012 року за програмою підготовки водіїв. Таким чином, на думку суду першої інстанції, відповідачем не порушено умови договору про професійне навчання № 14212082800005, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 вартості навчання.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його неправильним і таким, що не відповідає вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як зазначає суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, в матеріалах справи дійсно є копія свідоцтва від 20.12.2012 року про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 пройшов підготовку з 28.08.2012 по 11.12.2012 року за програмою підготовки водіїв транспортних засобів кат. «Т» (тролейбуси) (а.с.32).

До апеляційної скарги апелянтом додано лист «Миколаївелектротранс» № 477 від 08.04.2013 року (а.с. 50), з якого углядається, що ОСОБА_2 отримав проміжне Свідоцтво набуття професії «Водій тролейбуса» та посвідчення водія тролейбуса у ДАІ. Як зазначено у даному листі, лише після проходження програми стажування на тролейбусі з пасажирами та складання іспитів слухачам видається Свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації відповідного класу чи розряду.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не пройшов обов'язкове стажування та не отримав відповідне Свідоцтво кваліфікованого робітника, так як був відрахований з курсів навчання водіїв тролейбуса за порушення трудової дисципліни з 28.12.2012 року (наказ КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» № 348/К від 29.12.2012 року) (а.с. 9).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач не пройшов повний курс навчання та не оволодів відповідними професійними знаннями та навичками, а також не складав кваліфікаційних іспитів, тому ОСОБА_2 не виконав всі умови за договором № 140212082800005 від 28.08.2012 року, оскільки його було відраховано з навчального закладу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 1 зазначеного договору (а.с. 11), вказаний строк навчання з 28 серпня 2012 року до 24 січня 2013 року - 5 місяців, а вже 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 був відрахований.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Так, вартість витрат на професійне навчання відповідача відповідно до довідки від 05.02.2013 року № 11-397/0/18-13, виданої Миколаївським обласним центром зайнятості, складала 2556,93 грн.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що Заводський районний центр зайнятості має всі законні підстави щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2556, 93 грн. - вартості витрат на його професійне навчання, що є умовою підпункту 3.1.2 п.3 договору.

В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути зазначені кошти.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Заводського районного центру зайнятості підлягає задоволенню, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року скасувати, прийняти у справі №814/965/13-а нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Заводського районного центру зайнятості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Заводського районного центру заборгованість в сумі 2556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість ) грн. 93 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький