Ухвала суду № 36031860, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 16231/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року в справі за позовом Державної екологічної інспекції в Рівненській області до кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2010 року, Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної екологічної інспекції в Рівненській області до кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки про стягнення з кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки суму заподіяних збитків в розмірі 7606,80 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету для зарахування коштів до Фонду охорони навколишнього природного середовища Зарічненської сільської ради: р/р 33113331700154 у УДКУ в рівненській області (код ЄДРПОУ - 22588590) МФО 833017 код платежу - 24062100.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач є самовільним водокористувачем, яким без дозволу на спецводокористування в період з 10 грудня 2009 року по 17 травня 2010 року було забрано та використано з підземного водоносного горизонту 255 м?.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути з кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки суму заподіяних збитків в розмірі 7606,80 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету для зарахування коштів до Фонду охорони навколишнього природного середовища Зарічненської сільської ради.

Зазначену постанову мотивовано тим, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу та є платним.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - кооперативним підприємством Зарічненської райспоживспілки, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за результатами акта про встановлення факту порушення ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" була складена постанова № 39 від 03 червня 2010 року та накладено адміністративного стягнення на майстра виробництва ОСОБА_1

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 21 травня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області Колпаковим І.О. у присутності директора кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки проведено перевірку та виявлено порушення відповідачем вимог ст.ст.48-50 Водного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" 25 червня 1991 року, про що складено Акт про порушення природоохоронного законодавства від 21 травня 2010 року.

Так, перевіркою було встановлено, що кооперативним підприємством Зарічненської райспоживспілки було здійснено незаконний забір та використання води з підземного водоносного горизонту без дозволу на спецводокористування за період з 10 грудня 2009 року по 17 травня 2010 року об'ємом 255 м?.

За наслідками перевірки 23 червня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій запропонував добровільно в місячний термін сплатити заподіяні збитки в сумі 7606,80 грн.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, як передбачено ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно з п. "з" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суду приходить до висновку про правомірність складення Державною екологічною інспекцією в Рівненській області акту про порушення кооперативним підприємством Зарічненської райспоживспілки природоохоронного законодавства.

Також слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми збитків, завданих державі кооперативним підприємством Зарічненської райспоживспілки внаслідок незаконного забору та використання води з підземного водоносного горизонту без дозволу на спецводокористування в розмірі 7606,80 грн., оскільки вона розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20 липня 2009 року № 389.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року в справі № 2а-5424/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. П. Дякович