Ухвала суду № 36031776, 10.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. Справа № 876/13095/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Дутки І.С.

за участю представника позивача: Гураль Р.В.,

представника відповідача: Рацин Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі за позовом ТзОВ «Компанія ЛАН» до Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

встановила:

У лютому 2011 року ТзОВ «Компанія ЛАН» звернулася з позовом до Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними.

Позивач вказував, що Тернопільською ОДПІ проведено перевірку ТзОВ «Компанія ЛАН» за результатами якої складено акт №6220/23-422/32941987 від 25.06.2010 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Компанія ЛАН» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Бернат», в т.ч.: по податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 31.03.2009 року; по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року».

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 року: №0001102304/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в загальній сумі 2 891 584 грн. за порушення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; №0001142304/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 294 886,50 грн. за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; №0001172304/0 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 972920 грн. та визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 344 159 грн. та фінансової санкції в розмірі 172 079,50 грн., за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вважаючи саму перевірку та прийняті на підставі неї податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду та просив: дії Тернопільської ОДПІ по проведенню перевірки результати якої відображені в акті №6220/23-422/32941987 від 25.06.2010 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Компанія ЛАН» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Бернат», в т.ч.: по податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 31.03.2009 року; по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року» визнати протиправними; скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 09.07.2010 року №0001102304/0, №0001142304/0, №0001172304/0.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області від 09.07.2010 року №0001102304/0, №0001142304/0, №0001172304/0 - скасувати.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Тернопільською ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Компанія ЛАН» за результатами якої складено Акт № 6220/23-422/32941987 від 25.06.2010 р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія Лан» з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Бернат», в т.ч. : по податку на прибуток за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р.; по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.».

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 р. № 0001102304/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 2891584 грн., в тому числі 1 445 792 грн. фінансових санкцій, за порушення п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; №0001142304/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 294 886,5 грн., в тому числі 98 295,5 грн. фінансових санкцій, за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; № 0001172304/0, яким зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в сумі 972 920 грн. та визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 344 159 грн. та фінансові санкції в розмірі 172 079,5 грн., за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В результаті адміністративного оскарження скарги ТОВ «Компанії ЛАН» залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення Тернопільської ОДПІ від 9 липня 2010 року - без змін.

Встановлено, що у травні 2010 року, на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2010 року, Тернопільська ОДПІ отримала дозвіл на проведення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Компанія «Лан» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. Однак податковий орган не зміг провести таку перевірку, оскільки посадові особи ТОВ «Компанія Лан» або були відсутні за юридичною адресою, або не допускали інспекторів до проведення перевірки.

Не провівши позапланову виїзну перевірку, Тернопільська ОДПІ провела невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія Лан» з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Бернат».

Відповідач а акті перевірки вказує на нікчемність правочину вчиненого між ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Бернат», вчинених без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Доводячи нікчемний характер правочину поставки, податковий орган посилається на письмові пояснення громадянина ОСОБА_3, який значився засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Бернат», прізвище якого вказане у видаткових та податкових накладних, виписаних від імені вказаного товариства, щодо його непричетності до діяльності та реєстрації товариства; письмові пояснення директора ПП «Спрінгс-АЙ» ОСОБА_4, якими спростовується факт надання в оренду ТОВ «Бернат» приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних вказаного як місцезнаходження ТОВ «Бернат» в реєстраційних документах.

Жодних відомостей, які б стверджували, що саме ПП «Спрінгс-Ай» є власником приміщення за адресою м. Київ, вул. Сосніних з якого часу і на підставі яких правовстановлюючих документів в акті перевірки не зазначено, як і не зазначено, що громадянка ОСОБА_4 є директором вказаного підприємства і з якого часу. Крім цього, відповідно до листа ФО-П ОСОБА_5 від 15.07.2010 р. ТОВ «Бернат» знаходилося за юридичною адресою (м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних,3) з 17.12.2007 року по 28.11.2009 року на підставі укладених договорів про співробітництво на тимчасове спільне користування частиною приміщення № 06/04/ССД/08 від 17.12.2007 р. та №120/04/ССД//08 від 08.12.2008 р., що взагалі виключає його правовідносини з ПП «Спрінгс-Ай».

Наведена в акті перевірки інформація про те, що гр. ОСОБА_3 наміру здійснювати підприємницьку діяльність і створювати ТОВ «Бернат» не мав, що будь-які документи, які стосуються діяльності ТОВ «Бернат» він не підписував, участі в управлінні справами не брав спростовується поясненням ОСОБА_3 від 14.07.2010 року, наданим працівникам ГВ ПМ Тернопільської ОДПІ. У цьому поясненні ОСОБА_3 заперечив раніше надане пояснення, пояснивши причину відображення в ньому недостовірної інформації, та одночасно повідомив, що реєстрацію підприємства проводив особисто, директором підприємства є з часу створення і дотепер, що підприємство до цього часу перебуває на обліку як платник податків, у т.ч. ПДВ, та звітується до податкового органу. Більше того, у своєму поясненні ОСОБА_3 повідомив, що ТОВ «Бернат» свого часу мало стосунки із ТОВ «Компанія ЛАН», а також те, що проведені господарські операції відображені в обліку і податковій звітності підприємства.

Зазначені обставини були предметом перевірки ГВ ПМ Тернопільської ОДПІ, за наслідками якої постановою від 23.07.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.212, ч.5 ст.191 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Компанія ЛАН» по взаєморозрахунках з ТОВ «Бернат». Таким чином, перевіркою податкової міліції не тільки не встановлено факт узгодженості дій ТОВ «Компанія ЛАН» з недобросовісним постачальником з або його постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань, а й спростовано сам факт недобросовісності ТОВ «Бернат».

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що висновок спеціаліста Служби безпеки України від 14.10.10 р.№ 204, згідно якого електрографічні зображення підписів на частині первинних документів, виписаних за господарськими операціями ТОВ «Бернат» з позивачем, не відповідають підпису ОСОБА_3, що є доказом нікчемності правочину вчиненого між ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Бернат».

При цьому судом встановлено, що вказаний висновок зроблено в межах розслідування іншої кримінальної справи, про що повідомила суду представник відповідача. Крім цього висновок спеціаліста немає наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, він підлягає перевірці та оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. З огляду на викладне сам по собі факт наявності спірного висновку не є доказом нікчемності правочину.

Як вбачається із листа Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 20.08.2013 р. по матеріалах документальної перевірки ТОВ "Компанія "ЛАН" (акт від 25.06.2010 р. № 6220/23-422/32941987) 09.07.2010 р. ГВПМ Тернопільської ОДПІ відмовлено в порушенні кримінальної справи з підстав передбачених п. 2 ст. 6 КПК України, а висновок спеціаліста Служби безпеки України .№ 204 складено 14.10.10 р., тобто поза межами розслідування даної кримінальної справи зі змісту самого висновку вбачається, що з УПМ ДПА в Тернопільській обл. надійшло відношення № 1596/10/26-03/558 від 14.10.2010 р. на почеркознавче дослідження, тобто вже після винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Пунктом 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року за № 53/5 (надалі - Рекомендацій) передбачено, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Для проведення досліджень орган, який призначив експертизу (залучив експерта), повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації (пункт 1.3 Рекомендацій). Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (пункт 1.8 Рекомендацій).

Висновки спеціаліста в дослідженні від 14.10.2010 № 204 ґрунтуються на копіях документів, а оригінали підписів посадових осіб спеціалістом не досліджувались. Оригінали вищевказаних документів позивачем не надавалися. Про вказане зазначено в абзаці б с.1 Акту перевірки та безпосередньо у висновку спеціаліста. Крім цього, спеціалісту не були надані вільні та експериментальні зразки почерку, а тільки умовно-вільні в кількості 8 аркушів, що менше рекомендованих Мінюстом (15). Оскільки дослідження проводилось на підставі електрографічних зображень підписів, спеціаліст, який робив дослідження зазначив у висновку про можливість монтажу та ідентифікацію виключно підписів, з яких зроблені копії.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Господарські операції підтверджуються не тільки товарно-транспортними накладними, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім цього, відповідно до преамбули Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Згідно із п.1 цих Правил замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів, тобто цей нормативний акт регулює виключно правовідносини, які випливають з договору перевезення.

Відповідно до п.6.1 договору поставки N 21/05-08 від 21.05.2008 року укладеного між ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Бернат» поставка товару здійснюється транспортом покупця (ТОВ «Компанія ЛАН»).

26.01.2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено договір найму (оренди) транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Компанія ЛАН» відповідно до якого позивач отримав у тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби типу фургони малотоннажні-В, марки VOLKSWAGEN ( САDDУ 1,9 SD- дві одиниці та один TRANSPORTER). Відповідно до п.2.1 вказаного договору транспортні засоби передаються в найм для службових поїздок персоналу підприємства та здійснення вантажних перевезень.

Використовуючи малотоннажний фургон VOLKSWAGEN TRANSPORTER позивач самостійно, не залучаючи стороннього перевізника, в липні - вересні 2008 року здійснив перевезення товару, отриманого від ТОВ «Бернат». Зазначене підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 1107-01 від 11.07.2008 року, № 2407-01 від 24.07.2008 року, № 2108-01 від 21.08.2008 року, № 2509-01 від 25.09.2008 року, № 2609-01 від 26.09.2008 року, № 2909-01 від 29.09.2008 року, посвідченнями про відрядження від вказаних дат, в яких місцем відрядження зазначено: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних тобто місце, яке відповідно до п. 8.1 договору поставки зазначене як місце поставки товару.

На кожну партію товару ТОВ «Бернат» була складена видаткова накладна, на підставі якої відбулося оприбуткування товару на складі позивача, а також видана належним чином оформлена податкова накладна, на підставі якої сплачені в ціні товару суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Зокрема, ТОВ «Компанія ЛАН» в період липня-вересня 2008 року отримала видаткові та податкові накладні, номера та дати яких співпадають: від 11.07.2008 року за № 0.1107 на суму 715 838,40 грн., від 24.07.2008 року за № 1247 на суму 390 979,68 грн., від 21.08.2008 року за № 1218 на суму 2 394 044,89 грн., від 25.09.2008 року за № 01229 на суму 520 772,98 грн., від 25.09.2008 року за № 01259 на суму 463 930,08 грн., від 25.09.2008 року за № 2259 на суму 371 144,06 грн., від 26.09.2008 року за № 01239 на суму 520 772,98 грн., від 26.09.2008 року за № 02239 на суму 520 772,98 грн., від 29.09.2008 року за № 01249 на суму 520 772,98 грн., від 29.09.2008 року за № 02249 на суму 520 772,98 грн. Всього за вказаний період отримано товару на суму 6 939 802,01 грн.

Крім зазначених документів підтвердженням факту поставки та, в цілому, реальності господарських операцій ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Бернат» є укладений договір поставки N 21/05-08 від 21.05.2008 року, який ні на момент проведення перевірки, ні на час розгляду даної справи в суді не визнаний недійсним та складені на його виконання замовлення товару у вигляді специфікацій, які є додатками до договору. Предметом вказаного договору є поставка запасних частин та комплектуючих до сільськогосподарської техніки, номенклатура яких погоджена в специфікаціях до договору.

Розрахунки за отриманий в ТОВ «Бернат» товар проведено на підставі виставлених рахунків в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 10.07.2008 року на суму 715 838,40 грн., від 25.07.2008 року на суму 390 979,68 грн., від 21.08.2008 року на суму 2 394 044,89 грн., від 18.02.2009 року на суму 371 144,06 грн., від 23.02.2009 року на суму 463 930,08 грн., від 04.03.2009 року на суму 5 207 772,98 грн., від 25.03.2009 року на суму 520 772,98 грн., від 31.03.2009 року на суму 520 772,98 грн., від 14.04.2009 року на суму 520 772,98 грн., від 07.05.2009 року на суму 320 772,98 грн, від 07.05.2009 року на суму 200 000 грн.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та контрагентом укладено договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити передбачені законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі №819/1816/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.12.2013 року