Ухвала суду № 36031676, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1761/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 березня 2013 року №0002952204.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між ТОВ «Гарт-С» та його контрагентом - ПП «АППЛ» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20 вересня 2012 року по 19 жовтня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гарт-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2012 року №898/22-4/24654657, в якому встановлено порушення позивачем, серед іншого, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі - 1376656,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 14747,26 грн., травень 2011 року - 6841,67 грн., червень 2011 року - 15220,00 грн., серпень 2011 року - 9389,93 грн., вересень 2011 року - 39230,33 грн., жовтень 2011 року - 19323,33 грн., листопад 2011 року - 31531,19 грн., грудень 2011 року - 15941,67 грн., січень 2012 року - 28367,32 грн., лютий 2012 року - 21140,72 грн., за березень 2012 року - 9257,98 грн., квітень 2012 року - 702614,00 грн., травень 2012 року - 435733,00 грн., червень 2012 року - 27317,67 грн.

На підставі акту перевірки №898/22-4/24654657 від 26 жовтня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року №0011882204, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1711619,00 грн., у тому числі 1376656,00 грн. за основним платежем та 334963,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач 19 листопада 2012 року подав скаргу до ДПС у м.Києві, за результатами розгляду якої, рішенням ДПС у м.Києві від 21 січня 2013 року №593/10/12-1-037 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем було подано повторну скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 25 лютого 2013 року №2921/6/10-2115 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 08 листопада 2012 року №0011882204 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з безоплатного розповсюдження рекламних матеріалів і у відповідній частині штрафних санкцій; в іншій частині податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у м.Києві за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін.

У зв'язку з частковим скасуванням ДПС України податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 08 листопада 2012 року №0011882204, відповідачем 13 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002952204, відповідно до якого позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1375132,00 грн., в тому числі 1100105,00 грн. за основним платежем та 275026,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару та використання його у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «АППЛ» (постачальник) та ТОВ «Гарт-С» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) від 01 березня 2012 року №2-03/2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товари в асортименті, кількості та по цінам, що відповідає заявці покупця, та вказується у видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, поставлену постачальником протягом строку дії договору (п.2.4). Крім того, 30 березня 2012 року між сторонами вищевказаного договору укладений додатковий договір №1, відповідно до якого п.п.3.1, 4.1 договору №2-03/2012 викладено у новій редакції, а п.3.3 договору №2-03/2012 доповнено новим абзацом.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано видаткові накладні від 02 квітня 2012 року №4, №5, №11, №17, №19, №20, №27, №31, від 08 травня 2012 року №64/1, №65/1, від 16 травня 2012 року №86/1, від 22 травня 2012 року №104/1, №105/1, від 23 травня 2012 року №109/1; податкові накладні від 30 квітня 2012 року №52, від 31 травня 2012 року №185; товарно-транспортні накладні та реєстри товарно-транспортних накладних, подорожні листи, обороно-сальдові відомості по рахунку 631, з яких вбачається поставка товару, його оприбуткування та проведення повного розрахунку за поставлений товар. Позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, придбаний у ПП «АППЛ» товар (побутова хімія, парфумерні та косметичні товари) передано для реалізації через роздрібну мережу магазинів «Біла Ворона».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони вищенаведеного договору скористались правом на складення зведених податкових накладних, наданим п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01 листопада 2011 року №1379, згідно якого у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Враховуючи, що поставка товару з урахуванням додаткового договору №1 від 30 березня 2012 року мала безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, у договорі визначена періодичність оплати поставлених товарів, до податкових накладних надано реєстри товаротранспортних накладних, сторонами договору дотримано вимоги п.15 Порядку заповнення податкової накладної щодо виписки зведених податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у відповідності до положень п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ПП «АППЛ», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження реальності виконання господарської операції з контрагентом, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0002952204, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.