Ухвала суду № 36031156, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/638/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В. В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві згідно ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ПП «Агро - Темп 2010» до ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень №00005962301 від 07.12.2012 р., №00005952301 від 07.12.2012 р., №00005942301 від 07.12.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року адміністративний позов ПП «Агро - Темп 2010» до ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 07.12.2012р. №00005962301, №00005952301 та №00005942301.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що при її прийнятті судом порушено норми матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з постачальниками: ФОП - ОСОБА_2 за період з 01.05.2012 по 31.05.2012; ФОП - ОСОБА_3 за період з 01.11.2011 по 31.12.2012 та ФОП - ОСОБА_4 за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 р.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2012р. №333/22-33/36995177 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем: положень п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 187 856 грн.; положень п.п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 200 647 грн. 50 коп. та завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2834 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 07.12.2012р. №00005942301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 219 177 грн. 50 коп.;

- від 07.12.2012р. №00005952301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200647 грн. 50 коп.;

- від 07.12.2012р. №00005962301 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 834 грн.

Позивачем зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте, відповідними рішеннями скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову зазначив про те, що виконання зобов'язань купівлі-продажу підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому передачі виконаних робіт. На думку суду укладені позивачем та виконані договори спрямовані на настання реальних наслідків і не можуть суперечити інтересам держави та суспільству, оскільки результати їх здійснення відображені у податковій звітності позивача як з метою придбання, так і з метою реалізації.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так, позивачем, в межах провадження господарської діяльності було укладено наступні договори:

- договір поставки від 03.05.2012р. № К-0020 між ПП «Агро-Темп 2010» (покупець) та ФОП - ОСОБА_2 (продавець), згідно якого продавець зобов'язується передати покупцеві мінеральні добрива (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару, кількість та ціна визначаються в додатках до договору. Згідно додатку від 03.05.2012р. № 1 до зазначеного договору загальна вартість товару з ПДВ становить 283 051 грн. 70 коп.

Виконання договору підтверджується видатковою накладною від 18.05.2012р. № РН-000080 на загальну суму 283 051 грн. 70 коп., податковою накладною від 18.05.2012р. № 18001 до на загальну суму 283 051 грн. 70 коп. з ПДВ.

- договір на проведення сільськогосподарських робіт від 20.03.2012р. № К-0011 між ПП «Агро-Темп 2010» (замовник) та ФОП - ОСОБА_2 (виконавець), згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з послуг внесення рідкого аміаку на загальній площі 3000 га на загальну суму 561 600 грн. 00 коп. Остаточний обсяг та ціни підтверджуються при підписанні актів виконаних робіт.

Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 18.05.2012р. № 5, податковими накладними від 08.05.2012р. №8, від 08.05.2011р. № 8001, від 10.05.2012р. № 10, від 11.05.2012р. № 11, від 11.05.2012р. № 11001, від 17.05.2012р. № 17001, від 18.05.2012р. № 18.

- договір на проведення сільськогосподарських робіт від 01.11.2011р. № 67/1, згідно якого позивач (замовник) доручає а ФОП - ОСОБА_3 (виконавець) бере на себе зобов'язання по внесенню рідкого аміаку на загальній площі 2 000 га, провести оранку земельних ділянок на площі 100 га. Умовами договору визначено вартість робіт, та зазначено, що перевезення рідкого аміаку, надання автомобіля до місця призначення і повернення на базу виконавця здійснюється за рахунок замовника. Пунктами 2.7-2.9 вказаного договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити виконавця ПММ для виконання робіт по внесенню рідкого аміаку, своїми силами і засобами з дотриманням вимог безпеки і забезпечення схоронності вантажу і автомашин, здійснювати розвантаження автомашин на пунктах вивантаження, не допускаючи простою автомашин під навантаженням, провести оплату за надані послуги згідно умов даного договору. Забезпечити охорону техніки виконавця в неробочий час, що знаходиться на території замовника, та нести за неї повну матеріальну відповідальність.

Виконання договору підтверджується: податковою накладною від 09.12.2011р. № 13, податковою накладною від 30.11.2011р. № 108, актами здачі прийняття робіт : від 02.12.2011р. №13, д 18.11.2011р. № 7, від 24.11.2011р. № 6, від 29.11.2011р. № 10, від 10.11.2011р. №5, від 28.11.2011р. № 8; товарно - транспортними накладними: від 10.11.2011р. № 008532, від 12.11.2011р. № 008533, від 15.11.2011р. № 008534, від 18.11.2011р. № 008535, від 19.11.2011р. №008536, від 21.11.2011р. № 008542, від 08.11.2011р. № 006323; наказними накладними на відпуск продукції: від 10.11.2011р. № 349, 12.11.2011р. № 349377, 15.11.2011р. № 349655, 18.11.2011р. № 350076, від 19.11.2011р. № 350577, від 21.11.2011р. № 350751.

- договір про надання послуг по перевезенню вантажу від 03.10.2011 р. №03/10 між позивачем та ФОП - ОСОБА_4, згідно якого ФОП - ОСОБА_4 (перевізник) зобов'язується доставити ввірений йому позивачем (замовник) вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Виконання вказаного договору підтверджується податковою накладною від 31.10.2011 р. №93, актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 р. № 93, товарно - транспортною накладною від 30.10.2011 р. №11.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, які містяться в матеріалах справи, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в основу висновків відповідача, про порушення позивачем податкового законодавства покладено висновки :

- акту від 07.09.2012р. № 161/17-307/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП - ОСОБА_4 з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р.;

- акту від 04.03.2013р. № 143/17-3/НОМЕР_2 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП - ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.11.2012р.;

- акту від 06.09.2012 р. №160/17-317/НОМЕР_3 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ФОП - ОСОБА_3 щодо достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 12.04.2011 р. по 30.06.2012 р.

Відповідно до вище перелічених актів, господарські операції між позивачем та ФОП - ОСОБА_4, ФОП - ОСОБА_2, ОСОБА_3 не відбулися так, як у контрагентів позивача відсутні наймані працівники, транспортні засоби, складські та офісні приміщення, необхідна техніка, крім того, висновками даних актів не підтверджено формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у контрагентів позивача за періоди, що перевірялись.

Одночасно, в матеріалах справи міститься копія постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. у справі № 823/523/13-а, що набрала законної сили 25.05.2013р., стосовно одного із контрагентів - ФОП - ОСОБА_3, у резолютивній частині якої зазначено: «Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби привести до відповідності данні обліку та особового рахунку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 12.04.2011 року по 30.06.2012 року».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, факти порушення податкового законодавства стосуються здебільшого контрагентів позивача.

В контексті вище викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як убачається з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з вимогами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вище вказані господарські операції позивача носили реальний характер, були виконані сторонами належним чином, та мають своє документальне підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.