Постанова № 36030602, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/9241/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мельник І. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача Савченка Ю. С., представника третьої особи Данилюка С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до військової частини А 0515, третя особа Міністерство оборони України про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання відмови військової частини А 0515 від 04.07.2013 року № 222/4/755 та від 03.01.2013 року № 222/4/17 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 незаконними, зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати з подальшим частковим задоволенням позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 27.11.2002 року ОСОБА_5 та 05.12.2002 р. ОСОБА_6 були звільнені з військової служби згідно наказу командира військової частини А0515. В подальшому позивачам, після проходження медичного огляду було встановлено інвалідність другої групи внаслідок травми та її наслідків пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (ОСОБА_5 інвалідність встановлено з 01.06.2013 року на строк до 01.06.2015 року, позивачу ОСОБА_6 - з 29.05.2012 року до 01.06.2013 року). Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до відповідача з проханням виплатити їм одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». Але у виплаті допомоги їм було відмовлено з тих мотивів, що нормативно-правові акти, якими передбачено виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності набрали чинності 01.01.2007р., тобто після звільнення позивачів. У зв'язку з цим на них не розповсюджується дія норм законодавчих актів, якими передбачено виплату допомоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вимогами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки наказами командира військової частини А0515 від 27.11.2002 року № 0181 та від 15.12.2002 року № 0193 позивачі були звільнені з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоров'я), а ІІ група інвалідності була встановлена 29.05.2012 року та 01.06.2013 року відповідно, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.

Однак, відповідно до пунктів 3 та 7 Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає орган при Міністерстві оборони України, а тому вимоги позивачів в частині зобов'язання вчинити дії по відношенню до позивача задоволенню не підлягають.

Проте, ч. 2 ст. 11 КАС України передбачає можливість виходу адміністративного суду за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на очевидну наявність порушених прав позивачів, колегія суддів при розгляді справи вбачає наобхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту їх прав, свобод та законних інтересів шляхом зобов'язання військової частини А 0515 скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про достатність підстав у суду апеляційної інстанції для скасування рішення суду першої інстанції, часткового задоволення позовних вимог, з одночасним виходом за межі позовних вимог позивачів, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 12 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до військової частини А 0515, третя особа Міністерство оборони України про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м.Києва від 12 серпня 2013 р.скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати відмови військової частини А 0515 від 04.07.2013 року № 222/4/755 та від 03.01.2013 року № 222/4/17 у поданні висновку головному розпорядникові коштів щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 незаконними.

Зобов'язати військову частину А 0515 скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя О. А. Губська

(Повний текст постанови виготовлено 03.12.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.