Ухвала суду № 36030327, 13.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________________________

Ухвала

Іменем України

"13" листопада 2012 р. справа № 2а-2895/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання: Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року по справі № 2а-2895/10/0470

за позовом: Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби)

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000868821/0/ від 03.09.2009 р.; № 0000868821/1/ від 01.10.2009 р.; № 0000868821/2/ від 10.12.2009 р. та № 0000868821/3/ від 25.02.2010 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Постанова вмотивована посиланням на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок», яким затверджено Положення про комунальний податок (далі Положення № 6/11).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не встановлені обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства. Висновки зроблені всупереч ст. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори», ст. 91 Бюджетного кодексу України, ст. 16 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про транспорт», ст. 14 Закону України «Про міський електричний транспорт», Положення № 6/11.

Апелянт просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду апеляційної інстанції заперечення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача - Палагушкін С.О. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача - Макушенцева А.А., заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши обставини справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 03.09.2003р. (а.с. 39), та як платник податків, перебуває на обліку у відповідача з 05.01.2005р. (а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи 20.08.2009р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати комунального податку за період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р., за результатами якої податковим органом складено акт № 1173-08-03/1-32616520 від 20.08.2009р. (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що в ході невиїзної документальної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України №56-93 від 20.05.2003р. «Про місцеві податки і збори» (зі змінами та доповненнями) та рішення Дніпропетровської міської ради №6/11 від 30.07.2003р. (з змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати до бюджету комунального податку в сумі 265631,80 грн., у тому числі по кварталам: 4 кв.2004р. - 18472,20 грн.; 1кв.2005р. - 18360 грн.; 2кв.2005р. - 18227,40 грн.; 3кв.2005р. - 17476 грн.; 4кв.2005р. - 16874,20 грн.; 1кв.2006р. - 16518,90 грн.; 2кв.2006р. - 16212,90 грн.; 3кв.2007р. - 15774,30 грн.; 4 кв.2007р. - 15267,70 грн.; 1кв.2007р. - 29661,60 грн.; 2кв.2007р. - 28587,20 грн.; 3кв.2007р. - 27499,20 грн.; 4кв.2007р. - 26700,20 грн.

На підставі акту перевірки, внаслідок виявлених у ході перевірки порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення рішення №0000868821/0/ від 03.09.2009р., яким визначено податкове зобов'язання позивача з комунального податку у розмірі 400657,70 грн., у тому числі: основний платіж - 265631,80 грн., штрафні (фінансові) санкції - 135025,90 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, але скарги позивача були залишені без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлена-рішення № 0000868821/0/ від 03.09.2009р залишено без змін, та в процедурі адміністративного оскарження за результатами розгляду скарг позивача відповідачем у справі були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000868821/1/ від 01.10.2009р., № 0000868821/2/ від 10.12.2009р., № 0000868821/3/ від 25.02.2010р., якими визначено податкове зобов'язання позивача з комунального податку у розмірі 400657,70 грн., у тому числі: основний платіж - 265631,80 грн., штрафні (фінансові) санкції - 135025,90 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Законів України «Про систему оподаткування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори».

Відповідно до положень ст.ст. 9,15 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 26 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає можливість зробити висновок про те, що комунальний податок належить до місцевих зборів (обов'язкових платежів), які, як і механізм справляння та порядок сплати, надання пільг щодо їх сплати, встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Законами України, при цьому ці податки і збори є обов'язковими для встановлення відповідними органами місцевого самоврядування, а нормами ст. ст. 15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму громадян.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровською міською радою 30.07.2003р. прийнято рішення № 6/11 «Про комунальний податок», яким затверджено Положення про комунальний податок, відповідно до пп. 1.1, 2.1, 3.2 якого - платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, суб'єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, неприбуткових організацій і організацій, які не мають в облікову складі штатних працівників.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтуваннях апеляційної скарги позивач посилався на те, що протягом перевіряємого періоду підприємство було планово-дотаційним, оскільки отримувало дотації на пасажирські перевезення, але колегія суддів не може погодитись з цими доводами з огляду на те, що в нормах Бюджетного кодексу України поняття «планово-дотаційне підприємство» відсутнє, що свідчить про те, що вирішення питання щодо надання пільг певному підприємству - суб'єкту господарювання, яке отримує дотації з бюджету, щодо сплати комунального податку відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Дніпропетровська міська рада, якою протягом перевіряємого періоду - 01.10.2004р. по 31.12.2007р., не приймалось будь-яких рішень щодо надання позивачу у справі пільг по сплаті комунального податку, а відповідне рішення було прийнято органом місцевого самоврядування лише 28.12.2009р., тобто після проведення відповідачем у справі перевірки позивача.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що відповідачем було пропущено встановлений чинним законодавством термін на розгляд повторного скарги суб'єкта господарювання, то колегія суддів не може прийняти до уваги ці доводи, оскільки вони спростовуються належними письмовими доказами, які свідчать про те, що ДПА України у встановлені чинним законодавством строки було надіслано на адресу позивача у справі рішення про продовження розгляду повторної скарги (а.с. 89-92, 101).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року по справі № 2а-2895/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун