Ухвала суду № 36030293, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 2а-6404/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

за участю представників:

позивача: - Руденко С.О. (довіреність від 01 січня 2013 року),

- Король Л.А. (довіреність від 01 січня 2013 року),

- Маторіної І.В. (довіреність від 01 січня 2013 року)

відповідача: - Бурковської О.М. (довіреність від 22 липня 2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року

у справі № 2а-6404/08/0470

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00001318821/3/23088 від 04 липня 2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3562475,25 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції, на підставі клопотань, допущено заміну сторони відповідача її правонаступником, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, та в подальшому спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

У судовому засіданні представник спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Державного підприємства «Придніпровська залізниця» заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено виїзну планову перевірку державного підприємства «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року.

За результатами перевірки складений акт №480-08-03/1-01073828 від 20 листопада 2007 року, за висновками якого, зокрема, підприємством порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункти 4.1, 4.2, 4.4, абзац «б» підпункту 4.5.1 пункту 4.5, пункт 4.9 статті 4, пункт 6.1 статті 6, підпункти 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункти 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.7 пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, підпункту 6.1 пункту 6 «Порядку заповнення податкової накладної, порядку ведення книг обліку придбання та продажу товарів, робіт, послуг, порядку їх заповнення», затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1880254,35 гривень.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №00001318821/3/23088 від 04 липня 2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 3663386,20 гривень, у тому числі 1880254,35 гривень за основним платежем та за штрафними санкціями 1783131,85 гривень.

Згідно зі статтею 161 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України «Про охорону праці». План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Стаття 166 Кодексу законів про працю України встановлює, що видача молока і лікувально-профілактичного харчування на роботах з шкідливими умовами праці, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) поставка товарів розуміється - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З огляду на зазначені норми матеріального права, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності визначення податковим органом видачі молока працівникам підприємства, як цивільно-правових відносин, оскільки з працівниками, які знаходяться в межах трудових відносин з підприємством, не укладено жодного договору купівлі-продажу, міни, поставки чи дарування.

Вказані відносини між працівниками та підприємством врегульовані Кодексом законів про працю України та іншими нормативно правовими актами у даній сфері правовідносин.

Таким чином, посилання податкового органу на порушення позивачем пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримано законодавчо установлену процедуру списання вантажних вагонів (рухомого складу).

Згідно пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримано законодавчо установлену процедуру списання вантажних вагонів (рухомого складу).

Наведеними нормами не визначений час коли платник податку повинен надати органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, отже є необґрунтованими посилання податкового органу про необхідність надання платником відповідних документів лише разом з декларацією та висновок щодо підпадання таких операцій під оподаткування, як продаж основних фондів.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином однією основних умов є лічення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є їх використання в оподаткованих операціях.

Пунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість від ліквідації вагонів, обґрунтовано виходив з того, ці операції є оподатковані в розумінні підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість».

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13 листопада 2006 року №85 «Про виділення структур підрозділів залізниці України» відокремлені структурні підрозділи Державного підприємства «Придніпровська залізниця», зокрема, Трудівський щебеневий завод виділений зі складу підприємства та приєднаний в якості структурного підрозділу до Державного підприємства «Управління промислових підприємств», яке є правонаступником прав і обов'язків, залізниці.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим