Ухвала суду № 36030277, 10.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року справа №805/12819/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представника відповідача Прохорової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 805/12819/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки задоволено. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2013 року № Ф-1078 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6951,80 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що постанова судом прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не досяг пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та міс це розгляду справи був повідомлений.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, з 01.01.2011 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком на пільгових умовах.

09.09.2013 року відповідачем винесена вимога про сплату недоїмки № Ф 1078, якою від позивача вимагалося сплатити недоїмку по єдиному внеску у сумі 6951,80 (арк. справи 9).

З розрахунків до оскаржуваної вимоги та пояснень відповідача вбачаться, що до оскаржуваної вимоги були включені заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2 квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн., за 1 квартал у сума 1194,03 грн., за 2012 рік у сумі 4572, грн. та за 2011 рік у сумі 4010,30 грн.

При цьому, протягом 2011-2012 років позивачем були здійснені поточні платежі зі сплати єдиного внеску у сумі 4018,98 грн., фактично сплативши суму внесків за 2011 рік. Тому, станом на 01.08.2013 року наростаючим підсумком за винятком поточних платежів сума боргу становить 6951,80 грн.

Вищевказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи та не є спірними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, тому він в 2011-2013 роках не був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок за себе.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон №2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно частини 4 ст.4 Закону № 2464, яка набрала чинності 06.08.2011 року на підставі Закону України від 07.07.2011 р. N 3609-VI, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058) визначене поняття «пенсія» - як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом та поняття «пенсіонер - особа, які відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Колегія суддів вважає, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Частиною 4 статті4 Закону №2464 встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і в ній не встановлено ніяких застережень, зокрема, що не можуть бути звільнені від сплати єдиного внеску особи, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 805/12819/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги про сплату недоїмки залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 11 грудня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова