Постанова № 36030251, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 листопада 2013 року 15 год. 09 хв. № 826/15326/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехноком" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними (недійсними) та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 25 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехноком" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 червня 2013 року № 0006572270 та № 0006582270 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 30 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 24 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 травня 2013 року складено акт № 338/1-22-70-33597436 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Палаццо" (також далі - ТОВ "БК "Палаццо") за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки),

відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1030981,00 грн., у тому числі за: ІІ-IV квартали 2011 року - 322383,00 грн.; І квартал 2012 року - 238888,00 грн.; І півріччя 2012 року - 566917,00 грн.; 9 місяців 2012 року - 708598,00 грн.; 2012 рік - 708598,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 955188,00 грн., у тому числі за: травень 2012 року - 53890,00 грн.; червень 2012 року - 36577,00 грн.; липень 2012 року - 294530,00 грн.; серпень 2012 року - 570191,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 12 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0006572270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1030981,00 грн. за основним платежем та у розмірі 177150,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006582270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 955188,00 грн. за основним платежем та у розмірі 238797,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними (недійсними) та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 17 травня 2013 року № 1384 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення від 17 травня 2013 року № 148/10/22-70, копії яких вручено

особисто під розписку уповноваженій особі позивача до початку перевірки.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на виявленому під час перевірки факті нездійснення позивачем та ТОВ "БК "Палаццо" реальних господарських операцій у межах їх фінансово-господарських взаємовідносин, оскільки ТОВ "БК "Палаццо" має ознаки "фіктивності".

Зокрема, у ході допиту засновника та директора ТОВ "БК "Палаццо", оформленого протоколом допиту від 26 лютого 2013 року, вказана особа повідомила, що у період із жовтня 2011 року по 19 липня 2012 року він, як директор вказаного товариства, не здійснював фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "БК "Палаццо", не купував товари та не продавав їх, не виконував роботи, не надавав послуги та не отримував їх від інших суб'єктів господарювання, не розпоряджався коштами та майном вказаного товариства, не складав та не підписував документи бухгалтерського та податкового обліку, не подавав податкову звітність до контролюючих органів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, первинні документи, складені від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, у тому числі у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у таких документах сум до даних податкового обліку є безпідставним.

У матеріалах справи міститься копія листа слідчого відділу фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 31 жовтня 2013 року № 8177/12-35, з якого вбачається, що вказаним відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110030000035 за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання (створення) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ТОВ "БК "Палаццо", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У матеріалах справи також міститься копія листа слідчого відділу фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 05 жовтня 2013 року № 8222/13-92, з якого вбачається, що вказаним відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013110030000092 за фактом ухилення службовими особами позивача від сплати податків у великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування виявлено, що службові особи позивача у 2011-2012 роках на території міста Києва шляхом незаконного формування витрат та податкового кредиту по операціях із фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності - ТОВ "БК "Палаццо", умисно ухилились від сплати податку на прибуток у загальному розмірі 1030981,00 грн. та ПДВ у загальному розмірі 955188,00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великому розмірі.

При цьому, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що вказане кримінальне провадження відкрито уже після складання відповідачем оскаржуваних рішень.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо" укладено договори підряду на виконання робіт від 03 жовтня 2011 року № 190, від 07 жовтня 2011 року № 185, від 16 березня 2012 року № 193, від 23 березня 2012 року № 195 та від 29 березня 2012 року № 199, за умовами яких ТОВ "БК "Палаццо" зобов'язалось за завданням позивача на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами виконати роботи з облаштування об'єкту, а позивач - забезпечити ТОВ "БК "Палаццо" доступ до виконання робіт, надати документацію, необхідну для виконання робіт, та прийняти і оплатити закінчені роботи.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів представник позивача надала суду копії: договірних цін; кошторисів; довідок про вартість виконаних робіт/та витрати/; актів приймання виконаних підрядних робіт; податкових накладних (ті, які підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, є зареєстрованими); виписок з банківського рахунку позивача.

При цьому, суду не надано доказів на підтвердження факту легальності здійснення ТОВ "БК "Палаццо" будівельних робіт, у тому числі ремонтних.

Слід зазначити, що у матеріалах справи також містяться копій інших первинних документів позивача, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та іншими суб'єктами господарювання.

Однак, враховуючи з'ясовані у ході судового розгляду справи обставини щодо ТОВ "БК "Палаццо", а також зважаючи на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним товариством, у суду виник сумнів щодо достовірності та добросовісності складання документів, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього

Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представником позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо", хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехноком" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними (недійсними) та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехноком".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 грудня 2013 року