Постанова № 36030244, 29.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 листопада 2013 року 15 год. 45 хв. № 826/14400/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текко-Київ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Текко-Київ" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач-1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 травня 2013 року № 0007092230 та № 0007102230 (також далі - оскаржувані рішення), а також рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 30 липня 2013 року № 2657/10/26-15-10-04-04 (також далі - рішення № 2657/10/26-15-10-04-04).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем-1 на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Рішенням № 2657/10/26-15-10-04-04 позивачу безпідставно донараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Ухвалою суду від 11 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20 вересня 2013 року судом, згідно з ч.ч 1, 3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), до участі у справі як співвідповідача залучено Головне управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач-2).

Ухвалою суду від 20 вересня 2013 року у відповідачів витребувано додаткові письмові докази.

До суду 03 жовтня 2013 року через канцелярію від законного представника позивача надійшли письмові уточнення до позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 вересня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем-1 у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Представники відповідача-2 позов також не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 жовтня 2013 року.

У судове засідання 11 жовтня 2013 року представник відповідача-1 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, до суду 11 жовтня 2013 року через канцелярію надійшло письмове клопотання представника відповідача-1 про перенесення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 11 жовтня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 у період із 16 по 19 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 квітня 2013 року складено акт № 1269/22-30/20042584 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Ості Трейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Техномашпостач" (також далі - ТОВ "ТПК "Техномашпостач") за період із 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 242653,00 грн., чим порушено п.п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- завищено суму податкового кредиту у загальному розмірі 194120,00 грн., у тому числі за: серпень 2010 року - 18712,00 грн.; вересень 2010 року - 39708,00 грн.; жовтень 2010 року - 56450,00 грн.; листопад 2010 року - 54665,00 грн.; грудень 2010 року - 12342,00 грн.; січень 2011 року - 1936,00 грн.; лютий 2011 року - 6916,00 грн.; березень 2011 року - 790,00 грн.; квітень 2011 року - 2601,00 грн., чим порушено підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 21 травня 2013 року відповідачем-1 складено оскаржувані рішення: № 0007092230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у розмірі 194120,00 грн. за основним платежем та у розмірі 45470,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0007102230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 242653,00 грн. за основним платежем та у розмірі 56837,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновки відповідача-1 про заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту ґрунтуються на виявленому під час перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

Зокрема, як зазначено у постанові від 10 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, ТОВ "ТПК "Техномашпостач" має ознаки "фіктивності", оскільки його створено з метою використання у злочинній схемі.

Так, за допомогою вказаного товариства здійснювались операції із незаконного переведення безготівкових коштів у готівку. Використовуючи банківські реквізити та рахунки ТОВ "ТПК "Техномашпостач", злочинна група документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого заздалегідь підроблені документи передавались замовникам послуг із переведення у готівку безготівкових коштів для їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат для подальшого заниження податкових зобов'язань.

Крім того, у постанові від 10 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження міститься інформація про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ "ТПК "Техномашпостач", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс трейд" у мінімізації ним податкових зобов'язань та умисному ухиленні від сплати податків, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Враховуючи викладені обставини, які, за переконанням суду, підтверджують відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", а також відсутність мети здійснення таких операцій, зважаючи при цьому, що представниками позивача не надано суду доказів, які б свідчили про зворотне, суд прийшов до висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту.

Зокрема, наявні у матеріалах справи копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних не є достатніми та беззаперечними доказами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", метою яких є отримання економічних наслідків від легальної фінансово-господарської діяльності.

Копії первинних документів, складених позивачем на підставі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, не є доказом подальшої реалізації саме того товару, який придбаний позивачем у ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

До того ж, товарно-транспортні накладні, копії яких містяться у матеріалах справи та у яких вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначено позивача, підтверджують факт здійснення внутрішніх перевезень.

Представниками позивача не надано суду доказів укладення між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" будь-яких договорів, на підставі яких вказаним товариствами начебто здійснювалась фінансово-господарська діяльність.

До того ж, наявні у матеріалах справи документи, надані представниками позивача як доказ реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", враховуючи наявність у вказаного товариства ознак "фіктивності", викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 201.4, 201. 7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Стосовно тверджень позивача про те, що актами перевірок не може встановлюватись недійсність правочинів, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Вказані судження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про правомірність рішень та дій, в основу яких покладені висновки акту перевірки про нікчемність окремих угод.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач", хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем-1 оскаржуваних рішень.

Стосовно рішення № 2657/10/26-15-10-04-04 суд зазначає наступне.

Розглянувши первинну скаргу позивача, відповідач-2 прийняв вказане рішення, яким залишив таку скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідач-2 донарахував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3012,00 грн., оскільки відповідачем-1 нараховано позивачу такі санкції з податку на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 01,00 грн. замість 25 %, як це передбачено законодавчо.

Зокрема, згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Текко-Київ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Текко-Київ".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин