Постанова № 36030237, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 листопада 2013 року 17 год. 19 хв. № 826/15278/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 25 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 02 квітня 2013 року № 00002202260, № 00002212260 та № 00002222260 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25 листопада 2013 року представником позивача надано суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, а саме, окрім задоволення первинних вимог, також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 жовтня 2013 року № 00008812220 (також далі - оскаржуване рішення). Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 листопада 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства. До того ж, оскаржуване рішення № 00002212260 є відкликаним.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 14 по 20 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 лютого 2013 року складено акт № 199/22-6/36630046 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків і зборів по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-маркетингове агентство "Монамі" за період із 01 травня по 30 вересня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Авто" за період із 01 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Віасат" за період із 01 по 30 червня 2011 року, приватним підприємством "Клер Шато Фіорд" за період із 01 по 31 грудня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" за період із 01 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" за період із 01 по 28 лютого 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Дженіт Флай" за період із 01 по 30 вересня 2011 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 червня 2010 року по 30 листопада 2011 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 388925,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2009 року - 29792,00 грн.; І квартал 2010 року - 32095,00 грн.; ІІ квартал 2010 року - 20194,00 грн.; ІІІ квартал 2010 року - 52166,00 грн.; IV квартал 2010 року - 30284,00 грн., І квартал 2011 року - 67735,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 88176,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 42043,00 грн.; IV квартал 2011 року - 26440,00 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 264233,00 грн., у тому числі за: березень 2010 року - 4246,00 грн.; травень 2010 року - 15780,00 грн.; червень 2010 року - 8356,00 грн.; липень 2010 року - 12399,00 грн.; серпень 2010 року - 8811,00 грн.; жовтень 2010 року - 578,00 грн.; грудень 2010 року - 23649,00 грн.; січень 2011 року - 15603,00 грн.; лютий 2011 року - 21061,00 грн.; березень 2011 року - 17524,00 грн.; квітень 2011 року - 26736,00 грн.; травень 2011 року - 34375,00 грн.; червень 2011 року - 15564,00 грн.; липень 2011 року - 8015,00 грн.; серпень 2011 року - 12005,00 грн.; вересень 2011 року - 16540,00 грн.; жовтень 2011 року - 3319,00 грн.; листопад 2011 року - 19672,00 грн., а також завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60243,00 грн., у тому числі за: червень 2010 року - 39720,00 грн.; вересень 2010 року - 20523,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 02 квітня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 00002202260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 264233,00 грн. за основним платежем та у розмірі 33345,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00002212260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 388925,00 грн. за основним платежем та у розмірі 41135,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00002222260, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з ПДВ у розмірі 60243,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення № 00002202260 та № 00002222260 залишені без змін, а оскаржуване рішення № 00002212260 скасовано у частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29792,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 7448,00 грн. В іншій частині оскаржуване рішення № 00002212260 залишено без змін.

У зв'язку з викладеним, 25 жовтня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 00008812220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 359133,00 грн. за основним платежем та у

розмірі 33687,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Перевірку проведено на підставі наказу від 13 лютого 2013 року № 330 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення від 13 лютого 2013 року № 3694/10/22-6, копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення до початку перевірки.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на виявленому під час перевірки факті не підтвердження даних податкового обліку позивача відповідними первинними документами.

Зокрема, позивачем у складі валових витрат відображено витрати, пов'язані з отриманням товарів (робіт, послуг), які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (виконанням, робіт, наданням послуг), тобто з веденням господарської діяльності позивача.

Аналогічна ситуація склалася стосовно формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення містяться у ПК України, відповідно до п. 138.2 ст. 138, підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 якого, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за

ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Віасат", ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто", за результатами яких суми податку на прибуток та ПДВ позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Різано Трейд" 12 листопада 2009 року укладено договір купівлі-продажу № 1211/09, 01 грудня 2009 року - договір № 0112/09, 01 січня 2010 року - договір № 123 про надання послуг фасування.

На підтвердження виконання умов договору № 0112/09 представником позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних, а на підтвердження виконання умов договору № 123 - копії видаткових накладних, акту надання послуг та податкової накладної.

Доказів на виконання умов договору № 1211/09 представником позивача суду не надано.

Між позивачем та ТОВ "Шляховик-Авто" 01 грудня 2009 року укладено договір № 011209, на підтвердження виконання умов якого надано суду копії видаткових та податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "РМА "Монамі" 01 травня 2010 року укладено договір № 0501/10 про надання рекламних послуг, на підтвердження виконання умов якого надано суду копії рахунків-фактур, актів прийому-передачі виконаних робіт, податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Дормашавто" 07 червня 2010 року укладено договір № 0706/10 (договір поставки), а 04 січня 2011 року - договір на вантажно-розвантажувальні роботи № 0104/11, на підтвердження виконання умов яких надано суду копії рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних.

Крім того, представником позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, у яких зазначено інформацію про укладені між позивачем та ТОВ "Дормашавто" договори від 01 червня 2010 року № 0106/10 та від 01 серпня 2010 року № 0801/10. При цьому, копій вказаних договорів суду не надано.

Між позивачем та ПП "Клер Шато Фіорд" 22 листопада 2010 року укладено договір № 1122/10 про надання послуг фасування, на підтвердження виконання умов якого надано суду копії рахунків-фактур, акту надання послуг, видаткових та податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Віасат" 01 червня 2011 року укладено договір № 0601/11 про проведення маркетингових досліджень, на підтвердження виконання умов якого надано суду копії рахунку-фактури та податкової накладної.

Між позивачем та ТОВ "Дженіт Флай" 01 вересня 2011 року укладено договір № 0901/11 про надання рекламних послуг, на підтвердження виконання умов якого надано суду копії рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної (зазначено договір від 01 квітня 2011 року № 0401/2011).

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс" представником позивача надано суду копії рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних. При цьому, копії договору від 11 лютого 2011 року, інформація про який зазначена у податковій накладній, суду не надано.

У матеріалах справи містяться також копії банківських виписок з рахунку (рахунків) позивача.

Будь-яких інших доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Віасат", ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто" представником позивача суду не надано.

До того ж, як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи копії постанови від 10 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, кримінальну справу порушено за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у томі числі ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Дормашавто", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс Трейд" (також далі - ТОВ "Євро Класс Трейд") у мінімізації ним податкових зобов'язань, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва вказаними товариствами в умисному ухиленні від сплати податків директором ТОВ "Євро Класс Трейд", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому факт не надання представником позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Віасат", ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай", ТОВ "Дормашавто", хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Стосовно оскаржуваного рішення № 00002212260 суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 60.1.3 п. 60.1, п. 60.3 ст. 60 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Тобто, враховуючи викладені положення та зважаючи на факт зменшення контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскаржуване рішення № 00002212260 є відкликаним.

Стосовно інформації про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 грудня 2013 року