Ухвала суду № 36030183, 05.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Домарєв О.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року справа №256/6163/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Чебанова О.О., Яковенко М.М., при секретарі Мартакові О.А., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Качмар В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 14 жовтня 2013 р. у справі № 256/6163/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та покладання обов'язку вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що з 21.04.1999 року вона зареєстрована як фізична особа підприємець і сплачувала відповідні соціальні внески на рахунки управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька та Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З 25.01.2012 року по 21.02.2013 року вона знаходилася на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності, але її звернення до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про надання допомоги не було задоволено. Вважає, що вона укладала договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового страхування на всі види соціального страхування, оскільки сплачувала внески, а тому просила визнати рішення та дії відповідачів неправомірними щодо відмови в визнанні її застрахованою особою та такою, що не має права допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та зобов'язати відповідачів провести виплату їй допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування за період тимчасової непрацездатності з 25.01.2012 року по 21.02.2013 року.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 14 жовтня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та покладання обов'язку вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулася до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21 квітня 1999 року, знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно копії звітів за 2011-2012 роки, позивач в 2011 та в 2012 роках сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7% від мінімальної заробітної плати. Так, за січень-березень 2011 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 941 грн. і розміру єдиного внеску - 34,7%, до сплати підлягав внесок в розмірі по 326,53 грн. щомісячно, а всього за перший квартал 2011 року підлягав сплаті єдиний внесок на загальну суму 979,59 грн.

З наданої позивачем копії квитанції від 15.03.2011 року слідує, що за 1-й квартал 2011 року позивач сплатила єдиний внесок саме на загальну суму 979,59 грн., тобто виходячи розміру єдиного внеску - 34,7% від мінімальної заробітної плати.

За квітень-червень 2011 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 960 грн. і розміру єдиного внеску - 34,7%, до сплати підлягав внесок в розмірі по 333,12 грн. щомісячно, а всього за 2-й квартал 2011 року підлягав сплаті єдиний внесок на загальну суму 999,36 грн.

З наданої позивачем копії квитанції від 10.05.2011 року слідує, що за 2-й квартал 2011 року позивач сплатила єдиний внесок саме на загальну суму 999,36 грн., тобто виходячи розміру єдиного внеску - 34,7% від мінімальної заробітної плати.

За жовтень-грудень 2011 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 985 грн., а в грудні - 1004 грн. і розміру єдиного внеску - 34,7%, до сплати підлягав внесок в розмірі за жовтень-листопад по 333,12 грн. щомісячно, за грудень - 348,39 грн., а всього за 4-й квартал 2011 року підлягав сплаті єдиний внесок на загальну суму 1031,99 грн.

З наданої позивачем копії квитанції від 03.10.2011 року слідує, що за 4-й квартал 2011 року позивач сплатила єдиний внесок саме на загальну суму 1031,99 грн., тобто виходячи розміру єдиного внеску - 34,7% від мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 року, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Отже, позивач як фізична особа-підприємець з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка від визначеної бази нарахування єдиного внеску.

У разі бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах:

у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;

у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, позивач як фізична особа-підприємець може лише на добровільних засадах брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні: у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Але як зазначалось раніше, позивач сплачувала лише встановлений Законом єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7 відсотка від визначеної бази нарахування єдиного внеску, а на інші зазначені вище види страхування вона внески не сплачувала.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи, які бажають брати участь в одному із зазначених видів загальнообов'язкового державного соціального страхування подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Однак, з оглянутої судом пенсійної справи позивача вбачається, що договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні: у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач з управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька не укладала і сплачувала лише встановлений Законом єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7 відсотка від визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Посилання апелянта, що 16 березня 2011 року вона подала до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька заяву про добровільну участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, з наданням суду копії такої заяви, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки: на копії зазначеної заяви відсутні будь які відомості, що така заява була прийнята пенсійним органом; в пенсійній справі позивача відсутня зазначена заява та договір про добровільну участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування і, крім того, позивач сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7 відсотка від визначеної бази нарахування єдиного внеску, хоча у випадку укладання вказаного договору, вона повинна була сплачувати єдиний внесок у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

А згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою діяльністю) мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, у тому числі за наявності договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, як зазначалось раніше, позивач не укладала договір про добровільну участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, як того вимагає чинне законодавство і сплачувала лише встановлений Законом єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7 відсотка від визначеної бази нарахування єдиного внеску.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196,198, 200,205,206,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 14 жовтня 2013 р. у справі № 256/6163/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 14 жовтня 2013 р. у справі № 256/6163/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 10.12.2013 року.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді О.О.Чебанов

М.М.Яковенко