Постанова № 36029903, 12.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
12.12.2013
Номер справи
823/3170/13-а
Номер документу
36029903
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року справа № 823/3170/13-а

10 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю:

представника позивача - Гончаренка В.М.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чигиринського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

Чигиринський районний центр зайнятості подав позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 14007 грн. 14 коп. на користь Чигиринського районного центру зайнятості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, що стало підставою для прийняття рішення про повернення коштів, сплачених як допомога по безробіттю в розмірі 14007 грн. 14 коп., яку відповідач добровільно не сплатив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, обґрунтовуючи тим, що 12 грудня 1997 року вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак рішенням господарського суду Черкаської області від 03 січня 2002 року скасована державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_2 (прізвище відповідача в зареєстрованому шлюбі).

Крім того, відповідач зазначає, що її статус як фізичної особи - підприємця припинено автоматично вказаним рішенням суду, а відповідальність за невнесення до журналів, які велися в Чигиринській районній державній адміністрації щодо державної реєстрації підприємців, відомостей про припинення підприємницької діяльності не може бути покладена на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача особисто, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII (чинного до 01.01.2013р.) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Крім того, відповідно до пункті 2, 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), чинного з 01.01.2013, безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5067-VI статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону, а частина 3 статті 44 вказаного Закону передбачає, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до частини 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також, відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Чигиринського районного центру зайнятості протягом наступних періодів: з 21.11.2006р. по 19.04.2007р.; з 11.12.2008р. по 07.12.2009р.; з 25.10.2011р. по 31.08.2012р.; з 26.04.2013р. по 17.07.2013р. та згідно поданих нею заяв їй надавався статус безробітного та призначались виплати по безробіттю.

В ході проведення в автоматичному режимі звірки з органами Пенсійного фонду України, позивачу стало відомо, що громадянка ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа - підприємець.

Позивач направив запити до Чигиринської районної державної адміністрації та отримав відповідь про те, що дійсно згідно журналу видачі свідоцтв про державну реєстрацію громадянка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець за порядковим номером 117 за 1997 рік, а запис про припинення підприємницької діяльності вказаної особи в журналах відсутній.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому статусу підприємця фізична особа позбавляється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003р.).

Таким чином, відповідач, будучи зареєстрованим як безробітний, відносився до категорії зайнятого населення, а тому не мав права на отримання допомоги по безробіттю. За вказаний період відповідачу виплачена допомога по безробіттю в розмірі 14007 грн. 14 коп.

17 липня 2013 року Чигиринським районним центром зайнятості виданий наказ № 155 про повернення відповідачем виплачених йому коштів в сумі 14007 грн. 14 коп., примірник якого останній отримав 19.07.2013.

21 листопада 2013 року ОСОБА_2 подала до Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування наказу Чигиринського районного центру зайнятості від 17.07.2013 № 155. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 823/3650/13-а вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 09 грудня 2013 року. Станом на 12 грудня 2013 року, згідно пояснень відповідача, недоліки позовної заяви не усунуті з підстав відсутності коштів на оплату судового збору, отже наказ від 17.07.2013 № 155 чинний.

Згідно статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Чигиринського районного центру зайнятості (20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 28-А, ідентифікаційний код 21368477) кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 14007 (чотирнадцять тисяч сім) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 13.12.2013.

Попередній документ : 36029898
Наступний документ : 36029909