Постанова № 36029307, 07.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4014/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Цвігун В.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Лупуленко О.П. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Одесспецсервіс" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Одесспецсервіс" (далі - ПП "Одесспецсервіс", або Позивач) до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, або Відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року №0000022310 та №0000012310.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Одесспецсервіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з приватним підприємством "Одеська будівельна компанія" (далі - ПП "Одеська будівельна компанія" ) за період квітень, червень, серпень-грудень 2010 року та з малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Гамалс" (далі - МП у вигляді ТОВ "Гамалс") за період лютий-серпень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 26.11.2012 року №243/22-213/33865593/3013, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, в сумі 134162,00 грн., а також пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 116182,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року: №0000022310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 134162,00 грн. - за основним платежем та на 33541,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116182,00 грн. - за основним платежем та на 29046,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно, які за наслідками розгляду в адміністративному порядку залишені без змін.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки висновки відповідача стосовно нікчемності угод між позивачем і ПП "Одеська будівельна компанія", МП ТОВ "Гамалс", їх безтоварності ґрунтуються лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, без дослідження відповідних первинних документів ПП "Одеська будівельна компанія" і МП у вигляді ТОВ "Гамалс", тобто без належних і достатніх доказів. Разом з цим, позивач вказує, що господарські договори, укладені між позивачем і ПП "Одеська будівельна компанія", а також МП у вигляді ТОВ "Гамалс", у судовому порядку недійсними не визнавались; послуги, що придбавались ПП "Одесспецсервіс" використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, оскільки такі послуги передавались кінцевим замовникам, зокрема, ОФ ПрАТ «Київстар» та ТОВ НВП «Тенет», і відповідно при отриманні коштів від даних замовників, ПП "Одесспецсервіс" було сформовано податкові зобов'язання. Твердження про те, що ПП "Одеська будівельна компанія" і МП у вигляді ТОВ "Гамалс" не надавали послуг ПП "Одесспецсервіс" - не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються первинними документами і фактично виконаними роботами, а тому, на думку позивача ним правомірно сформовано податковий кредит у сумі 116182,00 грн. за результатами діяльності з контрагентами ПП "Одеська будівельна компанія" і МП ТОВ "Гамалс", і відповідно порушень вимог пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, з боку ПП "Одесспецсервіс" допущено не було.

Разом з цим, позивач зазначив, що ним було надано на перевірку всі передбачені законодавством України документи та дотримано умови для формування валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), а отже, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 134162,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ПП "Одеська будівельна компанія" і МП ТОВ "Гамалс" є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000022310 є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (том 3, а.с.194-197), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в ході проведення перевірки ПП "Одесспецсервіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ПП "Одеська будівельна компанія" за період квітень, червень, серпень-грудень 2010 року та з МП ТОВ "Гамалс" за період лютий-серпень 2012 року встановлено, що позивачем в порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат у періоді, охопленому перевіркою, по договорам та операціям з ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ "Гамалс" були віднесені витрати на загальну суму 580910,00 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 134162,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що ним були правомірно зроблені висновки про неправомірне включення позивачем у перевіряємому періоді до податкового кредиту податку на додану вартість за нікчемними угодами, укладеними з ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ "Гамалс", та за операціями, які не мали реального характеру, чим порушено пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 116182,00 грн. Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними і скасуванню не підлягають.

Під час розгляду справи судом згідно ст.55 КАС України в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, копія якої наявна в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство "Одесспецсервіс" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 03.11.2005 року за №15561020000013504, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №703850, копія якої наявна в матеріалах справи (т.3 а.с.13).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ПП "Одесспецсервіс" було зареєстровано платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.11.2005 року №22323972, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.09.2011 року №200001086 (зміненого у зв'язку з перереєстрацією без зміни місцезнаходження) (т.3 а.с.12) та як платник податку на прибуток приватних підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2012 року за №9292/10/22 відповідачем на адресу ПП "Одесспецсервіс" направлено запит щодо надання пояснення та підтверджуючих документів стосовно господарських відносин позивача із платником податків ПП "Одеська будівельна компанія" за період квітень, червень, серпень-грудень 2010 року (т.3 а.с.201) та 04.10.2012 року за №26739 /10/22 відповідачем на адресу ПП "Одесспецсервіс" направлено запит щодо надання пояснення та підтверджуючих документів стосовно господарських відносин позивача із платником податків МП ТОВ "Гамалс" за весь період взаємовідносин (т.3 а.с.202). Вказані запити отримано позивачем, про що свідчить відповідна розписка головного бухгалтера підприємства на них.

На підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 09.11.2012 р. №1762 (т.3 а.с.199), старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС Мізіним О.А. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Одесспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ПП "Одеська будівельна компанія" за період квітень, червень, серпень-грудень 2010 року та з МП ТОВ "Гамалс" за період лютий-серпень 2012 року.

Про проведення перевірки був сповіщений директор підприємства, що підтверджується його підписом від 12.11.2012 року у розписці про отримання повідомлення та копії наказу (т.3 а.с.200).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт від 26.11.2012 року №243/22-213/33865593/3013 (т.1, а.с.16-36), яким встановлено порушення позивачем вимог: п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 134162 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року - 42774 грн., за 3 квартал 2010 року - 15240 грн., за 4 квартал 2010 року - 18055 грн., за 1 квартал 2012 року - 18928 грн., за 2 квартал 2012 року - 23783 грн., за 3 квартал 2012 року - 15382 грн.; а також пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 116182 грн., в тому числі, за квітень 2010 року на суму 2350 грн., за червень 2010 року на суму 31869 грн., за серпень 2010 року на суму 1080 грн., за вересень 2010 року на суму 11112 грн., за жовтень 2010 року на суму 6006 грн., за листопад 2010 року на суму 4998 грн., за грудень 2010 року на суму 3440 грн., за лютий 2012 року на суму 10377 грн., за березень 2012 року на суму 7650 грн., за квітень 2012 року на суму 6050 грн., за травень 2012 року на суму 8667 грн., за червень 2012 року на суму 7933 грн., за липень 2012 року на суму 7600 грн., за серпень 2012 року на суму 7050 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року: №0000022310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 134162,00 грн. - за основним платежем та на 33541,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116182,00 грн. - за основним платежем та на 29046,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 37-38) та складено розрахунок штрафних санкцій до них (т.3 а.с. 39)

Вказані рішення отримані директором ПП "Одесспецсервіс" 29.01.2013 року, що підтверджується його підписом на коринці повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3, а.с. 227).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до ДПС в Одеській області від 06.02.2013 року №7 (а.с.40-44), за результатами розгляду якої ДПС в Одеській області прийнято рішення від 20.03.2013 року № 637/10/10-2007 про результати розгляду первинних скарг, яким скаргу ПП "Одесспецсервіс" залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000022310 та № 0000012310- без змін (т.1, а.с.49-55). Разом з цим, за розглядом скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000022310, №0000012310, поданої до вищого рівня податкового органу, рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги (т.1 а.с.56-58), оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ПП "Одесспецсервіс" - без задоволення.

Таким чином, не погодившись із висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог: п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, в сумі 134163,00 грн., а також пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 116182,00 грн.

В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що для проведення перевірки з питань дотримання вимог правильності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Одеська будівельна компанія" за період квітень, червень, серпень-грудень 2010 року та з МП ТОВ "Гамалс" за період лютий-серпень 2012 року використано наступні матеріали:

- декларації з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань на додану вартість, додатки №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», надані підприємством до ДПІ у Малиновському м. Одеси за періоди, що перевіряються;

- бази даних: АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту" на рівні ДПА України", БД "Бест-Звіт", АІС РПП;

- первинні бухгалтерські та податкові документи, а саме: договори, акти виконих робіт, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку;

- акти перевірок щодо підтвердження господарських відносин ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» і TOB «ГАМАЛС» з контрагентами: акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року №580/23-5/34319643 "Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Одеська будівельна компанія" (ЄДРПОУ 34319643) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період березень-листопад 2010 року" (т.4, а.с. 22-49); акти ДПІ у Київському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ "Гамалс" (код ЄДРПОУ 13918998) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами: за жовтень 2011 року, лютий, квітень, травень 2012 року; акт від 23.08.2012 року №1109/22-34/13918998/63 за березень 2012 року; від 23.10.2012 року № 1913/22-34/13918998/97 за червень 2012 року, акт від 10.10.2012 року №1650/22-34/13918998/83 за липень 2012 року, акт від 24.10.2012 року №1940/22-34/13918998/98 за серпень 2012 року, акт від 25.10.2012 року №1955/22-34/13918998/102 (т.3, а.с. 228-257, т.4, а.с. 1-21),

Так, по взаємовідносинам позивача із контрагентом ПП "Одеська будівельна компанія" в акті зазначено, що згідно із наданими до перевірки документами встановлено, що між ПП «Одесспецсервіс» (Замовник) і ПП «Одеська Будівельна Компанія» (Виконавець) було укладено договір від 15.08.2007 р. № 10 на виконання монтажу інженерних мереж і оренду механізмів; господарські операції між ПП «Одесспецсервіс» та ПП «Одеська Будівельна Компанія» в рамках зазначеного вище договору за період квітень, червень, серпень - грудень 2010 року, відображені у податкових накладних, оригінали та належним чином завірені копії яких було пред'явлено перевіряючому. Суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним включені до податкового періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за квітень, червень, серпень - грудень 2010 року. Оригінали видаткових накладних, актів виконаних робіт та копії цих первинних документів були пред'явлені. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку.

Документи щодо закупівлі, транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей, які придбались ПП «Одесспецсервіс» у постачальників з подальшою їх передачею підприємству «Одеська Будівельна Компанія». для використання останнім при виконанні монтажу інженерних мереж до перевірки не надані.

По взаємовідносинам позивача із контрагентом МП ТОВ «Гамалс» в акті зазначено, що згідно із наданими до перевірки документами встановлено що, між ПП «Одесспецсервіс» (Генпідрядник) і МП ТОВ «Гамалс» (Субпідрядник) у періоді, охопленому перевіркою було укладено ряд договорів, а саме:

- договір від 04.01.2012р. №04/01/12 - комплекс робіт по установці і підключенню абонентського обладнання до мережі Київстар, роботи по обслуговуванню, перевірка працездатності абонентського обладнання (замовником робіт виступає Одеський філіал ПрАТ «Київстар»);

- договір підряду від 01.02.2012р. №01/02/12 - організація послуг по демонтажу волоконно-оптичної лінії в м. Одеса (роботи виконуються для TOB НВП «Тенет»);

- договір від 14.02.2012р. №3 - комплекс робіт по інвентаризації антен (замовником робіт виступає КП «Одеські інженерні мережі»):

- договір підряду від 14.05.2012р. №4 - роботи по монтажу телекомунікаційних систем в житлових будинках м. Одеси: Люстдорфська дорога 88, Фонтанська дорога 96, вул. Іцхака Рабіна 12, вул. Корольова 90а, 90 б:

- договір підряду від 01.06.2012р. №5 - роботи по монтажу телекомунікаційних систем в житлових будинках м. Одеси: вул. Варненська 10А, вул. Ак. Філатова 70/1, вул. Ільфа і Петрова 35А, 35Б, вул. Терешкової 3, 5, вул. Героїв Прикордонників 7.

Господарські операції між ПП «Одесспецсервіс» та МП ТОВ «Гамалс» в рамках зазначених вище договорів за період лютий-вересень 2012 року відображені у податкових накладних, оригінали та належним чином завірені копії яких було пред'явлено перевіряючому. Сими податку на додану вартість по отриманим податковим накладним включені до податкового періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за лютий-серпень 2010 року. Оригінали актів виконаних робіт та копії цих первинних документів були також пред'явлені. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку.

Документи щодо закупівлі, транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей, які придбались ПП «Одесспецсервіс» у постачальників з подальшою їх передачею підприємству МП ТОВ «Гамалс» для використання останнім при виконанні комплексу робіт по установці, підключенню абонентського обладнання до мережі Київстар, монтажу телекомунікаційних систем в житлових будинках та інше до перевірки не надано.

При цьому, в акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПП «Одесспецсервіс» встановлено його завищення на загальну суму 116182 грн., з яких 60855 грн. - по ПП «Одеська будівельна компанія» та 55327 грн. - по МП ТОВ «Гамалс».

Доходячи висновку про встановлені порушення, відповідачем взято до уваги додаткову інформацію згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року №580/23-5/34319643, відповідно до якого встановлено, що враховуючи те, що у ПП "Одеська будівельна компанія" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі акти, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України, укладені угоди мають ознаки нікчемності та згідно актів ДПІ у Київському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ "Гамалс", в яких встановлено укладення угод МП ТОВ "Гамалс" з суб'єктами господарювання без мети настання реальних наслідків - право на податковий кредит у МП ТОВ "Гамалс" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права, а саме виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.п. 198.1, п.п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України. Також зазначено, що враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) МП ТОВ "Гамалс" неможливий і їх продаж в подальшому на користь контрагентів покупців за період лютий-серпень 2012 року.

Таким чином, як зазначається в акті перевірки, підприємствами ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ "Гамалс" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку про факт безпідставного віднесення ПП «Одесспецсервіс» до складу податкового кредиту сум ПДВ по деклараціям з ПДВ за період, охоплений перевіркою на загальну суму 116182, чим порушено п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Водночас, в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що для проведення перевірки ПП «Одесспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з вищезазначеними суб'єктами господарювання, а саме - правильності формування валових витрат за перевіряємий період використані наступні матеріали:

- декларації з податку на прибуток підприємства та уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань, надані підприємством до ДПІ у Малиновському м. Одеси за періоди, що перевіряються;

- бази даних: БД "Бест-Звіт", АІС РПП;

- первинні бухгалтерські та податкові документи, а саме: договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку.

В ході перевірки встановлено, що при обчисленні податку на прибуток у періоді, охопленому перевіркою, підприємством сформовано суму валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарським взаємовідносинам за 2 кв.2010 року - 4 кв.2010 року, 9 місяців 2012 року з контрагентами - ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ "Гамалс" на загальну суму 580910 грн.

При цьому, в акті зазначено, що враховуючи те, що проведеною перевіркою та оперативно-розшуковою діяльністю встановлено здійснення безтоварних операцій між ПП «Одесспецсервіс» і компаніями ПП«Одеська Будівельна Компанія» і МП TOB «Гамалс», з метою ухилення від сплати податків, тому, взаємовідносини між ними не були господарсько-виробничими, організаційно-господарськими, які у сукупності з внутрішньогосподарськими, повинні становити сферу господарських відносин, а отже, й діяльність суб'єктів підприємництва не була господарською.

Зважаючи на викладене, в акті зазначено, що позивачем в порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138. 6 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат у періоді, охопленому перевіркою по договорам та операціям з ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ "Гамалс" були віднесені витрати на загальну суму 580910,00 грн. (2 квартал - 4 квартал 2010 року - 304275,00 грн., 9 місяців 2012 року - 276635,00 грн.), які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 134162,00 грн. (2 квартал-4 квартал 2010 року - 76069,00 грн., 9 місяців 2012 року - 58093,00 грн.).

Суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум, віднесених до валових витрат (витрат), що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось сторонами по справі, видами діяльності, які мало право здійснювати ПП «Одесспецсервіс» за період, що перевірявся, та які він здійснював були: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 61.10 - діяльність у сфері проводового електрозв'язку; 61.20 - діяльність у сфері безпровідного електрозв'язку.

Відповідно до ліцензії серії АБ №344317 від 16.12.2005 року зі строком дії до 15.12.2010 року, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.61), ПП "Одесспецсервіс" мало право здійснювати будівельну діяльність за переліком робіт, що визначений додатком до ліцензії. Водночас, згідно ліцензії серії АГ №574021 від 18.02.2011 року зі строк дії до 18.02.2016 року (т.2 а.с.10), позивач має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ПП "Одесспецсервіс" уклав наступні договори із підприємствами-замовниками:

- договір на розробку проектно-кошторисної документації від 28.10.2009 року №07/10/09 із ВАТ «Корисне харчування», відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (виконавець) зобов'язується виконати роботи по розробці проектно-кошторисної документації по об'єкту «Телефонізація ресторану «Якіторія» за адресою: вул.Ак.Корольова,33 та перенесення телефонної каналізації з території забудови, а Замовник - ВАТ «Корисне харчування», зобов'язується прийняти та оплати роботи (т.1 а.с.106-109) та додатки до нього (кошторис, календарний план робіт, угода про тверду ціну (т.1 а.с.110-113);

- договір генерального підряду від 15.01.2010 року №26067 із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується на свій ризик згідно з цим Договором та окремими додатковими угодами до нього, заявками та/або завданнями замовника (ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.») виконати роботи по підключенню та роботи по обслуговуванню в обумовлені договором строки. Відповідно до п.п.1.1.7 Договору до робіт по підключенню відноситься розробка і погодження проектів та виконання з будівництва внутрішньо-будинкових стояків слабих струмів, прокладання абонентських кабельних ліній, встановлення та підключення абонентського обладнання до Мережі Київстар. Відповідно до п.1.1.8 Договору до робіт по обслуговуванню відноситься перевірка працездатності абонентського підключення та/або працездатності абонентського обладнання, що встановлене у абонента та підключено до Мережі Київстар. Підпунктом 3.3.12 Договору передбачений обов'язок підрядника погоджувати із замовником залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), а також передбачена його відповідальність перед замовником за дії таких осіб, як за власні. Договір діє до 01.01.2011 року або до повного виконання зобов'язань сторонами договору згідно п.13.1 цього Договору (т.1 а.с.67-74);

- договір підряду від 16.08.2010 року №16/08/10 - ДП із ТОВ НПП «Тенет», відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по прокладенню волоконно-оптичного кабелю в телефонній каналізації, а замовник - ТОВ НПП «Тенет» зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, яка згідно п.3.1 Договору складає 55931,87 грн., в т.ч. ПДВ - 9321,98 грн. (т.1 а.с.167-169) та додаток №1 до нього, в якому визначені ділянки по виконанню робіт за договором (т.3 а.с132);

- договір підряду від 01.02.2012 року №01/02/12-ДП із ТОВ НПП «Тенет», відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується виконати роботи по демонтуванню волоконно-оптичної лінії на дільницях, визначених у додатку до даного договору, а замовник - ТОВ НПП «Тенет» зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, яка згідно п.3.2 Договору складає 9357,73 грн., в т.ч. ПДВ - 1559,62 грн. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (т.2, а.с.33-34) та додаток №1 до нього, в якому визначені ділянки по виконанню робіт за договором (т.3 а.с129);

- договір підряду від 11.05.2012 року №11/05/12-ДП-01 із ТОВ НПП «Тенет», відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується виконати монтаж комунікаційних систем у житлових будинках на дільницях, визначених у додатку до даного договору (т.3 а.с.130). Замовник - ТОВ НПП «Тенет» зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, яка згідно п.3.2 договору складає 10746,38 грн., в т.ч. ПДВ - 1791,06 грн. Відповідно до п.3.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється з урахуванням фактично виконаних робіт на підставі підписаних актів прийомання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (затрат) (форма КБ-3), а також на підставі рахунків на оплату. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (т.2,а.с.143-144);

- договір підряду від 01.06.2012 року №01/06/12-ДП-01 із ТОВ НПП «Тенет» (замовник), відповідно до умов якого ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується виконати монтаж комунікаційних систем у житлових будинках на дільницях, визначених у додатку до даного договору (т.3 а.с.131). Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, яка згідно п.3.2 договору складає 12578,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2096,40 грн. Відповідно до п.3.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється з урахуванням фактично виконаних робіт на підставі підписаних актів прийомки виконаних робіт за формою № КБ-2в (форма КБ-2В), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (затрат) (форма КБ-3), а також на підставі рахунків на оплату. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. (т.2 а.с.178-179).

- контракти на виконання робіт від 02.07.2012 року №001/07-А та від 30.10.2011 року №002/10-а із КП «Одеські інженерні мережі» (замовник), відповідно до умов яких ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується виконати роботи з обстеження стану прибудинкових телевізійних антен (т.2 а.с.42-43, 197-198).

При цьому, як зазначив представник позивача, зважаючи на те, що на підприємстві позивача працювало у 2010 році 4 особи (т.1 а.с.65), що свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для виконання взятих на позивача зобов'язань за вказаними договорами із замовниками, з метою дотримання виконання умов вищезазначених договірних відносин, ПП "Одесспецсервіс" укладено:

- із ПП "Одеська будівельна компанія" договір №10 від 15.08.2007 року (т.1 а.с.75-76), а також додаткову угоду від 16.07.2010 року (т.3, а.с.136), згідно умов якого ПП "Одеська будівельна компанія" (підрядник) зобов'язується виконати роботи з монтажу інженерних мереж та оренди механізмів;

- із МП ТОВ "Гамалс" договір від 04.01.2012 року №04/01/12 (т.2 а.с.38-40), згідно умов якого генпідрядник - ПП "Одесспецсервіс" доручає, а субпідрядник - МП ТОВ "Гамалс" зобов'язується виконати роботи з підключення абонентів до мережі широкосмугового доступу фіксованої мережі «Київстар»;

- із МП ТОВ «Гамалс» договір від 01.02.2012 року №01/02/12 (т.2 а.с.35-37), згідно умов якого генпідрядник - ПП "Одесспецсервіс" доручає, а субпідрядник - МП ТОВ "Гамалс" зобов'язується виконати роботи з демонтування волоконно-оптичної лінії для ТОВ НПП «Тенет» (замовник);

- із МП ТОВ "Гамалс" договір від 14.02.2012 року №3 (т.2 а.с.98-100), згідно умов якого генпідрядник - ПП "Одесспецсервіс" доручає, а субпідрядник - МП ТОВ "Гамалс" зобов'язується виконати роботи з інвентаризації антен;

- із МП ТОВ "Гамалс" договір від 14.05.2012 року №4 (т.2 а.с.132-134), згідно умов якого генпідрядник - ПП "Одесспецсервіс" доручає, а субпідрядник - МП ТОВ "Гамалс" зобов'язується виконати роботи по монтажу телекомунікаційних систем в житлових будинках за адресою: м. Одеса, вул.Люстдорфська дорога, 88; Фонтанська дорога, 9б; вул. І.Рабіна,12; вул.Корольова,90а,90б;

- із МП ТОВ "Гамалс" договір підряду №5 від 01.06.2012 року (т.2 а.с.163-165), згідно умов якого підрядник - МП ТОВ "Гамалс" зобов'язується виконати роботи з монтажу телекомунікаційних систем у житлових будинках, розташованих за адресою:м. Одеса, вул. Варненська, 10А, вул. Ак. Філатова, 70/1, вул. Ільфа та Петрова, 35А, 35Б, вул. В. Терешкової, 3,5, вул. Героїв Прикордонників,7.

На підтвердження виконання взятих на себе за вищевказаними договорами робіт з боку позивача надано до суду в копіях: податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за ф.КБ-2в, акти передачі матеріалів для будівельно-монтажних робіт, підсумкові відомості ресурсів (т.1, а.с.103,104,122,123-127,143, 144-145, 160, 163, 164-166, 170, 171-175, 176, 177, 178-181, 182-183, 184, 185-189, 205, 206-208, 222, 227-229, 246, 247-248, т.2 а.с.51-65,95-97, 101-107,116,117-119, 129-131, 135-142, 158-162,166-177, 194-196,199-204, 214-218) за перевіряємий період: квітень, червень, серпень-грудень 2010 року, лютий-серпень 2012 року.

Водночас, позивачем, без надання копії договору, надані до суду копії: податкової накладної від 01.09.2010 року №3508, виписаної ПП "Одеська будівельна компанія" на поставку товару, рахунку на оплату від 01.09.2010 року №3508, та накладної №3508 від 01.09.2010 року на цей товар (т.1 а.с.160-162).

На підтвердження факту оплати отриманих робіт за укладеними із контрагентами договорами та на підтвердження сплати за товар, позивачем надані платіжні доручення, виписки банку, а також акти звірки взаєморозрахунків між позивачем і ПП "Одеська будівельна компанія", копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.79-95, т.2 а.с.13-24, т.3 а.с.33-50, 51-62).

Сими податку на додану вартість по отриманим податковим накладним включені позивачем до податкового періоду, що перевірявся та відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, і відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період, що встановлено актом перевірки та підтверджується наданими до суду копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних і податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатком №5 до них за відповідні періоди (т.1, а.с.96-98, 99-102,116-117,118-121,138-139,140-142,154-155,156-159,199-200,201-204,220-221,2223-226,240-241, 242-245, т.2 а.с.44-45, 48-50, 90-91, 92-94,111-112,113-115, 124-125,126-128, 153-154, 155-157,189-190,191-193, 209-210,211-213, т.4, а.с.72-89).

Суми витрат на отримання послуг та товару від своїх контрагентів за вищевказаними господарськими операціями за перевіряємий період 2,3,4 квартали 2010 року, 1,2,3 квартали 2012 року позивач відніс до податкових декларацій з податку на прибуток за відповідні періоди (т.1 а.с.77-78, т.2 а.с.46-47).

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат до 01.01.2011 року були регульовані Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) відповідно, а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції на час видачі спірних податкових накладних), з урахуванням положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього ж Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п.п.5.5.1. п. 5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання з 01.01.2011 року врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та включення спірних сум до витрат підприємства, надані податкові накладні, накладні, платіжні доручення, банківські виписки та інші супутні бухгалтерські та первинні документи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених документів як до доказів фактичного отримання позивачем товарів та отримання послуг від контрагентів МП у вигляді ТОВ "Гамалс" та ПП "Одеська будівельна компанія", і погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на наступне.

З урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Так, з'ясовуючи питання товарності господарських операцій позивача із його контрагентами, суд зазначає наступне.

На підтвердження отримання позивачем товару від ПП "Одеська будівельна компанія" та обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат сум за перевіряємий період, останній надав до суду копії: податкової накладної від 01.09.2010 року №3508, виписаної ПП "Одеська будівельна компанія" на поставку товару із зазначенням у графі умова продажу (цивільно-правовий договір) - «договір»; рахунку на оплату від 01.09.2010 року №3508, накладної №3508 від 01.09.2010 року на цей товар (т.1 а.с.160-162) а також докази сплати коштів за ці товари його контрагенту у вигляді виписки з банку, що наявна в матеріалах справи (т.3 а.с.59).

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з ПП "Одеська будівельна компанія" позивачем на неодноразову пропозицію суду, не надано, та в матеріалах справи не містяться.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, так званий договір на постачання товару між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія" в письмовому вигляді не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, крім вищезазначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, на підставі вищевикладеного суд зазначає, що сторонами не дотримано форму укладення договору та, відповідно, на підставі усно укладеної угоди між суб'єктами господарювання ПП "Одесспецсервіс" та ПП "Одеська будівельна компанія" не вбачається можливості встановити істотні умови правочину, умови та строк поставки товару, а також не надається змоги ідентифікувати згідно договору, так званий, придбаний позивачем товар та встановити взаємозв'язок з наданими позивачем накладною та податковою накладною.

Разом з цим, документи щодо транспортування товару за видатковою накладною від контрагента позивача в матеріалах справи також відсутні, і на пропозицію суду не надані.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вже зазначено судом так званий договір на постачання товару між позивачем та ПП "Одеська будівельна компанія" в письмовому вигляду не укладався, жодного документу, який би визначав обов'язок продавця або покупця доставити товар, позивачем не надано.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4-автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товару від ПП "Одеська будівельна компанія", оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані не лише товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, але й взагалі будь-які документи, що свідчили б про отримання й транспортування товару (будівельних матеріалів).

Також суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку поставки товару, оскільки у досліджених судом рахунках-фактурах зазначені лише найменування, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що строк поставки товарів є істотною умовою для договорів такого виду, тому суд вважає, що під час укладення так званих усних договорів поставки (купівлі-продажу) товару позивач та ПП "Одеська будівельна компанія" не дійшли згоди щодо усіх істотних його умов, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків.

Крім того, в наданих до матеріалів справи документах взагалі відсутні відомості про умови розрахунків, що також свідчить про відсутність істотних умов договору поставки.

Надані представником позивача до суду документи про наявність у позивача орендованих складських приміщень (т.3 а.с.14-17) не дають підстав суду вважати, що надані позивачем документи є належними доказами реальної поставки йому товарно-матеріальних цінностей ПП "Одеська будівельна компанія", та не спростовують висновків податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, а відтак у відповідача не має правових підстав для позбавлення останнього права на податковий кредит та зменшення сум валових витрат, суд вважає безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження отримання позивачем робіт (послуг) від ПП "Одеська будівельна компанія" та МП ТОВ «Гамалс» за укладеними із цими контрагентами договорами, і, відповідно, обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат сум за перевіряємий період, останній надав до суду в копіях: податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за ф.КБ-2в, акти передачі матеріалів для будівельно-монтажних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, виписки банку, а також акти звірки взаєморозрахунків між позивачем і ПП "Одеська будівельна компанія", реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові декларації з податку на додану вартість та додатком №5 до них і податкові декларації з податку на прибуток за відповідні періоди, які наявні в матеріалах справи.

Так, згідно договору генерального підряду від 15.01.2010 року №26067, укладеного позивачем як підрядником із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (Замовник) (т.1 а.с.67-74), ПП "Одесспецсервіс" (підрядник) зобов'язується на свій ризик згідно з цим Договором та окремими додатковими угодами до нього, заявками та/або завданнями замовника (ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.») виконати роботи по підключенню та роботи по обслуговуванню в обумовлені договором строки. При цьому, підпунктом 3.3.12 Договору передбачений обов'язок підрядника погоджувати із замовником залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), а також передбачена його відповідальність перед замовником за дії таких осіб, як за власні.

В свою чергу, протягом всього судового розгляду справи з боку позивача не було надано до суду такого погодження із посиланням, що воно надавалось позивачу його замовником в усній формі.

Проте, вказані посилання суд не бере до уваги, оскільки в договорі не передбачено, що таке погодження здійснюється в усній формі, а отже, за відсутності певних доказів на підтвердження такого погодження, суд приходить до висновку, що позивачем не було отримано відповідного погодження з боку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (Замовник) на виконання робіт субпідрядними організаціями - ПП "Одеська будівельна компанія" та з МП ТОВ "Гамалс". Водночас, з наданої позивачем копії постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі №5017/2796/2012 (т.3 а.с.63-68) та додаткових пояснень ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» до позовної заяви із розрахунком дилерської винагороди за підключення абонентів (т.3 а.с.69-116), вбачається, що роботи по договору із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» були виконані саме ПП "Одесспецсервіс", та відсутнє у цих документах жодне посилання на те, що до виконання робіт з боку ПП "Одесспецсервіс" залучались будь-які субпідрядні організації.

Водночас, слід зазначити, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту та валових витрат за договором, укладеним ним із ПП "Одеська будівельна компанія" №10 від 15.08.2007 року надано до суду, зокрема, податкову накладну №1088 від 30.04.2010 року на розробку проектно-кошторисної документації (т.1 а.с.103), акт здачі приймання виконаних робіт від 30.04.2020 року, складений з боку ПП "Одесспецсервіс" (Замовник) та ПП "Одеська будівельна компанія" (Виконавець) про те, що роботи з розробки проектно-кошторисної документації по телефонізації виконані (т.1 а.с.104).

Проте, судом не приймаються до уваги надані докази правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту та валових витрат за договором, укладеним ним із ПП "Одеська будівельна компанія"№10 від 15.08.2007 року, з огляду на наступне.

Так, із укладеного з ПП "Одеська будівельна компанія" договору №10 від 15.08.2007 року (т.1 а.с.75-76), а також додаткової угоди від 16.07.2010 року (т.3, а.с.136), вбачається, що ПП "Одеська будівельна компанія" (підрядник) зобов'язується виконати роботи з монтажу інженерних мереж та оренди механізмів, а підставою для розрахунків є акти здачі-прийняття робіт ф.КБ-2 в.

Отже, за вказаним договором позивач не доручав, а ПП "Одеська будівельна компанія" не приймала на себе виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації по телефонізації. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені не акти здачі-прийняття робіт ф.КБ-2 в, чим не дотримано умов договору.

Крім того, як вбачається з акту здачі-приймання виконаних робіт, складеного з боку ПП "Одесспецсервіс" (Замовник) та ПП "Одеська будівельна компанія" (Виконавець) він складений 30.04.2010 року, проте, так звані виконані роботи з боку субпідрядника ПП "Одеська будівельна компанія" передані позивачем - виконавцем за договором на розробку проектно-кошторисної документації від 28.20.2009 року №07/10/09, укладеним із ВАТ «Корисне харчування» (замовник), цьому замовнику 29.04.2010 року, тобто раніше, ніж такі роботи виконані з боку ПП "Одеська будівельна компанія". Вказані обставини свідчать про безпідставність посилань позивача на те, що роботи по розробці проектно-кошторисної документації, які були здані ним ВАТ «Корисне харчування», були виконані ПП "Одеська будівельна компанія", і отже, за таких обставин, суд вважає, що позивачем безпідставно віднесено спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідні суми до валових витрат у перевіряємому періоді.

Враховуючи встановлені судом обставини, також не приймається до уваги надані з боку позивача проектно-кошторисна документація на перенесення телефонної каналізації та зовнішньої радіофікації відповідних об'єктів (т.3, а.с.142-193).

Крім того, з наданих позивачем актів виконаних підрядних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт за ф.кб-2в, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не вказані особи, які виконували роботи, не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг та їх зміст, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг (робіт), їх об'єм, вартість, неможливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

Тобто, з наданих позивачем актів виконаних підрядних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт за ф.кб-2в неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання послуг, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про виконання робіт стосовно зобов'язань виконавця за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з контрагентами позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

В свою чергу, щодо посилань позивача на належність наданих робіт до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що докази подальшого використання цих робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, надані до суду, свідчать лише про те, що з боку позивача як підрядника за укладеними договорами були виконані такі роботи.

При цьому, відповідачем не заперечувалось та матеріалами справи підтверджується, що саме з боку позивача ПП "Одесспецсервіс" були виконані відповідні роботи за укладеними договорами (контрактами) із контрагентами - замовниками ВАТ «Корисне харчування», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», КП «Одеські інженерні мережі», ТОВ НПП «Тенет», про що свідчать відповідні акти щодо виконання таких робіт та супутні їм документи (т.1 а.с.105, 128-137, 146-153,190-198,209-219,230-239,249-251, т.2 а.с.1-6, 66-89, 108-110, 120-123, 145-152,180-188,205-208,219-224, т.4 а.с.90-117, 126-131).

Разом з цим, позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентами договорами, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, з урахуванням сфери діяльності позивача.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціни придбаних послуг, судом встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), акти приймання виконаних підрядних робіт, не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, в яких міститься інформація про проведені заходи щодо надання вищевказаних робіт, осіб, що виконували роботи, дати виконання робіт, перелік конкретно виконаних робіт не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ПП "Одесспецсервіс" витрати на так звані отримані від його контрагентів роботи пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності. Крім того, з наданих позивачем документів щодо отримання товарів від його контрагентів не вбачається фактичності проведених господарських операцій та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-приймання робіт, накладних та податкових накладних, виписаних ПП «Одеська Будівельна Компанія» та МП ТОВ «Гамалс» не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання робіт і отримання товару, і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат.

Отже, наявність вказаних актів, накладних та податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного одержання позивачем робіт та отримання товарів згідно укладених із контрагентами ПП «Одеська Будівельна Компанія» та МП ТОВ «Гамалс» договорів та на недоведеність отримання зазначених робіт та товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ та суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за спірний період у зв'язку із чим погоджується із висновком відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 116182 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 134162 грн., а тому, на думку суду донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання і накладення штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідає вимогам 54, ст.123 ПК України на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.01.2013 року №0000022310, №0000012310 винесені відповідачем правомірно та не підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94,158 - 163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Одесспецсервіс" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року №0000022310, №0000012310 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 07 жовтня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Одесспецсервіс" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року №0000022310, №0000012310 - відмовити.

07 жовтня 2013 року.