Рішення № 36025982, 11.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 р. Справа № 914/4138/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістик", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий Світ", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення 11 454,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Магрель І.В. - представник (довіреність б/н від 11.02.2013р.);

від відповідача Крумшин М.М. - представник (довіреність б/н від 05.06.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістик" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий Світ" про стягнення заборгованості в розмірі 11 454,50 грн., з яких 10 500,00 грн. основного боргу, 548,88 грн. пені та 405,62 грн. 10% річних. 20.11.2013р. позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 000,00 грн., оскільки 25.10.2013р. вказана сума була сплачена в рахунок погашення основного боргу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, просив стягнути з відповідача на користь позивача 7 500,00 грн., 548,88 грн. пені та 405,62 грн. 10% річних. В частині позовних вимог про стягнення 3 000,00 грн. просив припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №53030/13/13 від 11.12.2013р.) в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольоровий Світ" визнає суму основного боргу, однак враховуючи складне фінансове становище підприємства просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

встановив:

27.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістик" (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольоровий Світ" (надалі - клієнт) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №ЕК00861 відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Сторони погодили, що експедитор має від свого імені або від імені клієнта укладати договори перевезення, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до п.3.1. договору вартість експедиційних послуг, що включають провізну плату й винагороду, яка належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій і послуг, фіксується в заявках до цього договору.

Згідно із п.3.2. договору оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання експедиційних послуг. Датою виконання послуг є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання експедиційних послуг вважається дата, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання експедиційних послуг.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг експедитором та відповідно їх прийняття клієнтом є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товаро-транспортний документ (CMR), або інший, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання умов договору надав відповідачу передбачені договором послуги з перевезення вантажу на загальну суму 17 500,00 грн.

Однак відповідач порушив умови договору, здійснивши лише часткову оплату за надані послуги в розмірі 7 000,00 грн.

Отже позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 10 500,00 грн. боргу за надані послуги

Відповідно до п.3.4. у випадку прострочення оплати послуг експедитора, клієнт виплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.

Відтак, на підставі п.3.4. договору позивачем нараховано відповідачу 548,88 грн. пені.

Крім того позивач на підставі п.3.4. та ст.625 ЦК Україні нарахував відповідачу 10% річних в розмірі 405,62 грн.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути заборгованості в розмірі 11 454,50 грн., з яких 10 500,00 грн. основного боргу, 548,88 грн. пені та 405,62 грн. 10% річних.

20.11.2013р. позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 000,00 грн., оскільки 25.10.2013р. вказана сума була сплачена в рахунок погашення основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а також в частині позовних вимог слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) №1428 від 08.07.2013р. на суму 17 500,00 грн. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п.3.2. договору оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання експедиційних послуг. Датою виконання послуг є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання експедиційних послуг вважається дата, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання експедиційних послуг.

В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткові оплати за надані йому послуги. Зокрема, 27.08.2013р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн. та 16.10.2013р. сплачено 2 000,00 грн. Вказані оплати підтверджуються банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуто в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведені оплати, позивачем заявлено позов про стягнення суми основного боргу у розмірі 10500,00 грн.

Однак 20.11.2013р. представник позивача подано через канцелярію суду клопотання (вх. №49195/13 від 20.11.2013р.) до якого долучено копією банківської виписки відповідно до якої відповідачем 25.10.2013р., до подання позовної заяви до суду, було також частково погашено заборгованість на суму 3 000,00 грн.

Дослідивши наявні в справі матеріали, беручи до уваги часткові погашення заборгованості, суд вважає, що правомірною, підтвердженою матеріалами справи підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7 500,00 грн.

Відповідно до п.11ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже враховуючи погашення частини заявленої до стягнення заборгованості на суму 3000,00 грн., суд дійшов висновку припинити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмета спору

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.4. у випадку прострочення оплати послуг експедитора, клієнт виплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 548,88 грн. пені.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить зменшити розмір пені на 50%. Дослідивши відзив відповідача суд зазначає наступне.

Необхідність зменшення розміру пені відповідач обґрунтовує відсутністю коштів, зменшенням доходів підприємства та скороченням чисельності працівників.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із п.3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До поданого відзиву відповідачем не долучено жодних доказів, які б підтверджували обставини викладені у ньому та які б підтверджували винятковість даного випадку. Крім того відповідачем не доведено, що розмір пені заявлений до стягнення є надмірно великим порівняно зі збитками підприємства.

Отже на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку відмовити відповідачу у зменшенні розміру пені на 50%.

Однак перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення з відповідача 548,88 грн. пені слід задоволити частково з огляду на наступне.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач здійснює нарахування по трьом періодам, а саме: з 13.07.2013р. по 27.08.2013р.; з 28.08.2013 по 15.10.2013р.; з 16.10.2013 по 21.10.2013р. При обрахунку пені за перший період (з 13.07.2013р. по 27.08.2013р.) позивачем взято до уваги облікову ставку НБУ в розмірі 7%. Однак позивачем не враховано, що починаючи з 13.08.2013р. розмір облікової ставки НБУ становить не 7%, а 6,5%.

Отже, здійснивши перерахунок розміру пені заявленої до стягнення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 543,35 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором сторони передбачили інший розмір відсотків річних, ніж то який передбачений ст. 625 ЦК України, а саме відповідно до п.3.4. у випадку прострочення оплати послуг експедитора, клієнт виплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок розміру 10% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 405,62 грн. 10% річних підлягає задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню частково, а також частково слід припинити провадження у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 500,00 грн. основного боргу, 543,35 грн. пені та 405,62 грн. 10% річних. В частині стягнення з відповідача 3 000,00 грн. основного боргу слід припинити провадження у справі.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №5764 від 16.10.2013р. на суму 1 720,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач погасив частину заявленої позивачем до стягнення заборгованості на суму 3 000,00 грн. 25.10.2013р., а позовна заява подана до господарського суду Львівської області 05.11.2013р. Тобто у цій частині позовної вимоги у позивача було відсутнє право на позов на момент його подання.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 548,88 грн. пені, а задоволенню підлягає 543,35 грн. пені

З огляду на викладене, суд дійшов висновку покласти судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий Світ" (81054, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Привокзальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 31003457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістик" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 37786730) 7 500,00 грн. основного боргу, 543,35 грн. пені, 405,62 грн. 10% річних та 1 269,06 грн. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 5,53 грн. пені відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення 3 000,00 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

5. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 16.12.2013р.

Суддя Петрашко М.М.