Рішення № 36025825, 09.12.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7732/13-ц

Провадження №2/751/1487/2013

Рішення

Іменем України

09 грудня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Шестак К. В.

за участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника Чернігівської міської ради ОСОБА_6, представника КП "Новозаводське" Чернігівської міської ради ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Чернігівська міська рада, КП Новозаводське Чернігівської міської ради, орган опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання втративши право користування жилим приміщенням

Встановив:

ОСОБА_1 предявив позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_9 і просив визнати протиправним створення йому ОСОБА_3 і ОСОБА_9 перешкод у користуванні кв. № 76 буд. № 29 «а» по вул. Борисенка у м. Чернігові, вселити його до квартири і виселити з ОСОБА_3, ОСОБА_9 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а також стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_9 солідарно 10000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з матірю ОСОБА_1 ОСОБА_12 з 14.11.1997 р.. 23.07.1998 р. ОСОБА_3 прописався та заселився до спірної квартири, наймачем якої у той час була ОСОБА_12. До реєстрації цього шлюбу ОСОБА_3 набув право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1. У 2003 р. ОСОБА_3 припинив подружні стосунки з ОСОБА_12, переселився з спірної квартири до квартири АДРЕСА_2, забравши всі свої особисті речі, після чого у спірній квартирі залишилися проживати ОСОБА_1 та ОСОБА_12. 03.07.2003 р. шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 було розірвано. 08.08.2006 р.. ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_9 і від цього шлюбу 20.11.2006 р. в них народилася донька ОСОБА_10, яку ОСОБА_3 зареєстрував у спірній квартирі. 20.01.2008 р. ОСОБА_12 померла. Не маючи змоги залишитися у спірній квартирі після смерті матері, ОСОБА_1 в січні 2008 р. тимчасово виїхав до с. Олешня. У лютому 2008 р., під час перебування ОСОБА_1 у с. Олешня, ОСОБА_3, зламавши двері, незаконно проник до спірної квартири і встановив нові вхідні двері. Виявивши це у березні 2008 р., ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою надати йому ключі від квартири і цю вимогу ОСОБА_3 задовольнив. За встановлення нових вхідних дверей та унітазу у спірній квартирі ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 їх вартість. У лютому 2008 р. останній самовільно без згоди ОСОБА_1 заселився до спірної квартири, звільнив від його речей більшу за розмірами кімнату квартири, перенісши їх до меншої кімнати, й розпочав жити у більшій кімнаті. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_12, виселення з спірної квартири та непроживання у ній з 2003 р. по березень 2008 р., створивши нову сімю з ОСОБА_9, нехтуючи нормами моралі, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 та без відома останнього, користуючись його безпорадним станом, ОСОБА_3 з березня 2008 р. почав періодично проживати у спірній квартирі. Влітку 2008 року ОСОБА_3 самовільно, без згоди ОСОБА_1 вселив у квартиру дружину ОСОБА_9 з донькою, після чого 3 жовтня 2010 року в них народилася друга дитина, яку теж незаконно було зареєстровано у спірній квартирі.

Рішенням Новозаводського районного суду від 21 січня 2013 року частково задоволено вимоги ОСОБА_1. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 та ОСОБА_9 по створенню перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою № 76 будинку 29-а по вул. Борисенка у м. Чернігові. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_3. Виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_9 разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . з квартири АДРЕСА_3, без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: КП « Новозаводське» Чернігівської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради про визнання наймачем квартири.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 липня 2013 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21січня 2013року та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 18березня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Судом касаційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3, який 23 липня 1998 року прописався у спірній квартирі як член сім'ї ОСОБА_12, набув право на користування нею. Набуття такого права і визначення свого місця проживання особою не ставиться законодавцем в залежність від того, чи має особа інше житло незалежно від підстав набуття права власності на нього. Після розлучення з колишньою дружиною у встановленому законом порядку ОСОБА_3 не був визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою. З матеріалів справи вбачається, що після 2008 року предметом розгляду в судах були різні спори: про стягнення заборгованості за комунальні послуги, встановлення порядку користування квартирою, участь у яких брали в якості сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1. При цьому, останній не заперечував прав ОСОБА_3 на користування квартирою. Посилання в оскаржуваних судових рішеннях на те, що ОСОБА_3 не міг набути права користування квартирою, оскільки у його власності було інше житло, безпідставні. Особа не може набути такого права у випадку коли місцем її проживання є інше жиле приміщення. Між тим, ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі, тобто змінив своє місце проживання. Роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України, на які посилаються суди, стосуються випадків, коли особі може бути відмовлено у захисті житлового права, коли вона понад встановлені ст. 71 ЖК України строки не користується жилим приміщенням. Однак, в даному випадку предметом судового розгляду був спір не про захист права ОСОБА_3, а навпаки, оспорення цього права шляхом подання позову ОСОБА_1 про виселення. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровані у спірній квартирі як діти ОСОБА_3. Можливість вселення таких осіб в жиле приміщення, право на користування яким має їх батько, без згоди інших осіб передбачене ст. 65 ЖК України. Зазначені обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_3 та його діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 набули права користування спірною квартирою у встановленому законом порядку, суди при вирішенні спору про їх виселення не врахували.

Заявою від 07 жовтня 2013 року ( том 2 а. с. 39-42) ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_3 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 такими, що втратили право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3. Виселити ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з квартирі АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення.

Заявою від 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратили право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 січня 2003 року. Виселити ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з квартирі АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_1 мотивує вимоги тим, що з початку 2003 року до самовільного вселення в квартиру в 2008 році ОСОБА_3 жодного разу не з'являвся у спірній квартирі, не сплачував за житлово-комунальні послуги і ніяких намірів проживати у цій квартирі не проявляв. Таким чином добровільно залишив спірну квартиру з початку 2003 року, забравши свої речі, не проводячи оплату за користування квартирою та комунальними послугами, не живучи та навіть не з'являючись у квартирі, ОСОБА_3 у відповідності до ст. 71 ЖК України втратив право користування даною квартирою. ОСОБА_3 маючи у власності житло, самовільно вселився у квартиру та вселивши дружину та дітей, разом з дітьми не набув право на постійне користування даною квартирою, а отже з дітьми ОСОБА_3 повинен бути визнаний таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у даній квартирі і виселений без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 листопада 2013 року та від 06 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3, в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобовязання ОСОБА_1 не чинити перешкоди, вселення залишені без розгляду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, в задоволені вимог ОСОБА_3 просив відмовити. Пояснив, що спірну квартиру отримали батьки і він проживав в ній з народження. В 1997 року батьки розлучилися і в 1998 році прийшов проживати ОСОБА_3, зареєструвався в квартирі і проживав до кінця 2002 року. В 2003 році був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12. В спірному приміщенні залишилися проживати ОСОБА_12 та ОСОБА_1, а ОСОБА_3 квартирою не цікавився. Після смерті ОСОБА_12 позивач переїхав до села і після збігу 40 днів повернувшись до квартири виявив заміну вхідних дверей. ОСОБА_3 вселився в березні 2008 року, а влітку заселив дружину з дитиною, проживали у великій кімнаті. ОСОБА_1 заселився в маленьку кімнату, так як його речі були перенесені і зайняття більшої кімнати ОСОБА_3 обґрунтовував наявністю сім'ї. Після здійсненого позивачем ремонту в маленькій кімнаті ОСОБА_3 взагалі не впустив до квартири. З приводу неправомірного вселення ОСОБА_3 позивач нікуди не звертався, а зустрічний позов про встановлення порядку користування квартирою обумовив позицією яку вибрав представник.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримала, надала пояснення згідно позовної заяви. Обґрунтуванням вимог ОСОБА_1 визначила ст. ст. 71, 72, ч.1 ст. 109 ЖК УРСР, оскільки ОСОБА_3 з 01 січня 2003 року не користувався житловим приміщенням в якому був зареєстрований, особистих речей не залишив і здійснив самовільне вселення в спірне житлове приміщення після смерті ОСОБА_12. Відповідно втратив право користування житлом, а тому відсутні правові підстави для подальшого проживання його та неповнолітніх дітей, права яких є похідним від прав ОСОБА_3.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити. Зазначив, що ОСОБА_1 не мав права предявляти "уточнюючи заяви", оскільки змінився предмет та підстави позовних вимог. Пояснив, що після укладання шлюбу з ОСОБА_12 за письмовою згодою останньої була здійснена реєстрація ОСОБА_3, як члена сім'ї в АДРЕСА_5 і ОСОБА_3 вселився. З липня 1998 року по липень 2003 року продовжували проживати однією сім'єю в спірному приміщенні і вели спільне господарство. В 2006 році залишався проживати в спірній квартирі і бути зареєстрованим, тому неповнолітня дитина також була зареєстрована за даною адресою. Оскільки внаслідок пожежі були пошкоджені речі в квартирі та вхідні двері, тому після смерті ОСОБА_12 в лютому 2008 році ОСОБА_3 завіз нові речі і замінив вхідні двері. ОСОБА_1 до 2011 року постійно не проживав, з'являвся декілька разів. Після пожежі ОСОБА_3 здійснив косметичний ремонт в квартирі, крім маленької кімнати, яку лишив собі ОСОБА_1. Оскільки ОСОБА_3 вселявся, як член сім'ї, ні ОСОБА_12, ні ОСОБА_1 не зверталися до суду з вимогами про визнання втратившим право користування квартирою і відповідне рішення судом не приймалося, тому відсутні підстави для виселення ОСОБА_3 та його неповнолітніх дітей. ОСОБА_1 не оспорював право ОСОБА_3 користуватися квартирою, навіть звертався до суду з вимогою про встановлення порядку користування квартирою, згідно встановленого порядку. ОСОБА_3 здійснював оплату комунальних послуг шляхом передачі їх ОСОБА_12 і лише після її смерті з'ясувалося про наявність заборгованості, тому ОСОБА_3 уклав відповідні договори. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_13, ОСОБА_3 продовжував проживати в спірній квартирі і не мав іншого місця для проживання з новою сім'єю.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволені вимог ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 згідно ст. 64 ЖК УРСР вселився до квартири, постійно проживав, права користування не втрачав, з квартири не виселявся. ОСОБА_3 протягом всього часу вважав спірну квартиру місцем свого проживання і ОСОБА_1 не оспорював права користування до 2013 року. Оскільки між сторонами склався певний порядок користування квартирою, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення порядку користування.

Представники третіх осіб Чернігівської міської ради, КП Новозаводське Чернігівської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, просили задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради, третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені. Суд ухвалив судове засідання проводити у відсутності представника третьої особи органу опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради, третьої особи ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що була сусідкою ОСОБА_12. ОСОБА_3 почав проживати в квартирі № 76 з 1995-1996 року, декілька років. В 2003 році вже не проживав. Знову з'явився після смерті ОСОБА_12, поміняв в квартирі двері і почав у ній проживати. Ключі від нових дверей були надані ОСОБА_1, але потім його не впустили до квартири зі слів ОСОБА_3 свідку відомо, що проживає зі згоди ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що проживає в квартирі № 78. З ОСОБА_12 проживав ОСОБА_3, потім він її покинув і більше 5-ти років в квартирі № 76 не проживав. Через деякий час після смерті ОСОБА_12 - ОСОБА_3 замінив вхідні двері і почав проживати в квартирі. ОСОБА_3 звертався до свідка з клопотанням підписати акт про не проживання ОСОБА_1, але свідок відмовився, а згодом дізнався, що ОСОБА_1 не пускають до квартири .

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що проживає в квартирі № 72. Знає, що ОСОБА_12 вийшла заміж за ОСОБА_3, десь в 2002-2003 році ОСОБА_3 пішов і ОСОБА_12 з ОСОБА_1 залишилися самі. Тривалий час ОСОБА_3 свідок не бачила, він зявився тільки після смерті ОСОБА_12. ОСОБА_3 почав приходити до квартири № 76, поставив нові двері, спочатку дав ОСОБА_1 ключі, але потім не впускав його до квартири. В 2008 році ОСОБА_3 переїхав жити до квартири зі всією сімєю. Свідок знає, що спочатку робив ремонт ОСОБА_1, а потім і ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що в квартирі № 76 проживали ОСОБА_12 та ОСОБА_1. ОСОБА_3 побачила тільки після смерті ОСОБА_12. Як і коли заселявся ОСОБА_3 свідок не знає. Знає, що ОСОБА_12 і ОСОБА_3 проживали разом недовго. Зі слів сусідів чула, що ОСОБА_3 поміняв двері і заселився до квартири, а ремонт робив ОСОБА_1, а потім його з дружиною не впустили до квартири.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_12 проживала разом з ОСОБА_3 до 2003 року. Меблі ОСОБА_3 в квартиру № 76 не завозив. В 2008 році ОСОБА_12 померла і ОСОБА_3 зявився знову. Свідок бачила, як ОСОБА_3 замінив старі вхідні двері і встановив нові. Спочатку заселився сам, а потім вселилася його дружина з дитиною. До смерті ОСОБА_12 свідок спілкувалася з нею, була в квартирі, бачила ОСОБА_1 та бабусю, а ОСОБА_3 за 5 років ні разу не бачила. В 2011 році ОСОБА_1 одружився, зробив ремонт, завіз меблі, а ОСОБА_3 не впустив його до квартири. В 2011 році ОСОБА_1 сказав свідку, що не бажає, щоб ОСОБА_3 жив в квартири, після того, як ОСОБА_3 не впустив ОСОБА_1 до квартири і виникла конфліктна ситуація.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що з 2001 по 2006 рік був старшим дільничним інспектором міліції. Знає, що ОСОБА_3 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки останній 2-3 рази в місяць або в неділю приходив додому і виявляв там сторонніх людей, які розпивали спиртні напої, звертався до свідка з письмовими заявами і в усній формі для реагування. Інші особи щодо порушення громадського порядку не зверталися. ОСОБА_3 пояснював що з ОСОБА_12 перебуває у шлюбі. По відношенню до ОСОБА_12 виносилися офіційні попередження, ставилася на облік. В період з 2001 по 2006 рік ОСОБА_3 проживав в квартирі, там були його речі, в інший період свідок його не бачив.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_3, оскільки разом працювали. ОСОБА_3 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 до 2012 року. Свідок бував у квартирі в період шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_3 і після розлучення, але рідше. Після смерті ОСОБА_12 в квартирі постійно проживав ОСОБА_3 і користувався більшою кімнатою, свідок заходив до нього в гості та інколи навіть ночував, також свідок розлучався з ОСОБА_3 біля під'їзду будинку 29-а по вул. Борисенко в м. Чернігові коли вони разом поверталися з роботи. В 2003 році ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, але продовжував проживати в спірній квартирі, а ОСОБА_9 проживала вдома, а інколи і у ОСОБА_3 ще при житті ОСОБА_12. Інколи ОСОБА_3 бував у матері та їздив в село.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 знає з дитинства. Десь з 1997-1998 року він не проживає з матірю по вул. 50 років ВЛКСМ. Зі слів матері ОСОБА_3 знає, що син проживав ІНФОРМАЦІЯ_5.. Коли свідок зустрічала, ОСОБА_3, він йшов зі сторони вулиці Борисенка. З літа 2013 року проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 зі своєю дружиною та дітьми. В період з 2003 по 2008 рік ОСОБА_3 у матері не проживав, свідок знає, що були сварки через квартиру першої дружини.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що з 1998 року ОСОБА_3 не проживає з матірю по вул. 50 років ВЛКСМ. Свідок знає, що ОСОБА_3 переселився проживати в сусідній будинок № 29-А по вул. Борисенка, бо зустрічала його, коли він виходив з того будинку. В 2006 році бачила ОСОБА_3 і ОСОБА_9, коли вони приходили в гості до матері, ОСОБА_9 гуляла з дитиною на подвірї, але не проживали.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_3 з 1994 року. В січні 1996 року ОСОБА_3 купував у свідка квартиру. У договорі значився колишній чоловік ОСОБА_12, але кошти віддавав ОСОБА_3 Квартиру продавав за адресою: проспект Жовтневої Революції, 103/7 в м. Чернігові. Покупця бачив один раз, примірник договір не зберігся.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_24 вбачається, що ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_12, десь у 2002-2003 році вони розійшлися. Через 1-2 місяці після похорон ОСОБА_3 зявився в квартирі № 76 знову, а потім і його жінка. Свідок не бачила щоб ОСОБА_3 завозив речі, тільки поміняв двері. Коли ОСОБА_12 помирала, то жила тільки вдвох з ОСОБА_1. Після пожежі ОСОБА_1 робив ремонт в маленькій кімнаті. ОСОБА_2 ОСОБА_3 не завозив і не вивозив. ОСОБА_1 проживав в квартирі до 2011 року, а потім його не впускали. Хто робив ремонт у великій кімнаті свідку не відомо. В період з 2003 по 2008 роки чи приїжджала міліція, чи були сварки свідку не відомо. Коли ОСОБА_3 в 2008 році вселявся, то ОСОБА_1 проживав у квартирі.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали справ Новозаводського районного суду міста Чернігова № 2-1086/11, № 2-1646/11, № 2-337/12, судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин квартира № 76 у будинку № 29 а по вул. Борисенка у м. Чернігові належала до державного жилого фонду і перебувала на балансі КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради, що підтверджується копією особового рахунку, тому при вирішення справи суд керується нормами житлового законодавства з користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Рішенням виконкому Деснянської районної Ради народних депутатів м. Чернігова від 9 січня 1989 року № 4 вказану квартиру надано сім'ї ОСОБА_25, що підтверджується копією витягу з цього рішення ( том 1 а. с. 12).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 квітня 1997 року шлюб між ОСОБА_25 і ОСОБА_12 розірвано.

Рішенням Новозаводської районної ради м. Чернігова від 13 липня 1998року № 111 дозволено відкрити особовий рахунок на спірну квартиру на ОСОБА_12, що підтверджується копією витягу з даного рішення ( том 1 а. с. 13).

З 14 листопада 1997 року ОСОБА_12 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано згідно рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2003 року ( том 1 а. с. 16).

Згідно з копією особового рахунку квартири, про яку йдеться, ОСОБА_25 виписано з неї 25 червня 1998 року у зв'язку із зміною місця проживання, після чого у ній залишилися проживати ОСОБА_12 (квартиронаймач) з сином ОСОБА_1, а 23 липня 1998 року в квартирі прописався ОСОБА_3, як член сім'ї ( том 1 а. с. 14).

8 червня 2006 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_9, від якого народилися ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8, місце проживання яких ОСОБА_3 зареєстровано у спірній квартирі. Дані обставини підтверджуються копіями відповідних свідоцтв ( том.1 а. с. 101, 102) та особового рахунку квартири ( том 1 а. с. 14).

20 січня 2008 року померла ОСОБА_12, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( том 1 а. с. 17).

08 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою 76 будинку 29-а по вул. Борисенко в місті Чернігові ( справа №2-1646/2011 а. с. 50-51), обґрунтовуючи вимоги тим, що після смерті ОСОБА_12 в 2008 році ОСОБА_3 створив нову сім'ю і проживає з ними в квартирі та створюють ОСОБА_1 перешкоди у користуванні.

Постановою про закінчення виконавчого провадження № 37373416 від 17 червня 2013 року головного державного виконавця Новозаводського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_26 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/751/56/2013 виданого 01.04.2013 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_9 разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_6, без надання іншого житлового приміщення закінчено, в звязку з фактичним виконанням ( том. 2 а. с. 103).

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що відповідно до положень ст. 65 ЖК України ОСОБА_3 вселився до квартири АДРЕСА_7, як член сім'ї квартиронаймача і зареєстрував право користування 23 липня 1998 року.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень ч.3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.

Згідно положень ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами визначено ст. 71 ЖК України, яка визначає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у певних випадках.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», пунктом 10 розяснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

З наданих суду письмових доказів ( том 1 а. с. 27, том 2 а. с. 35), показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_18, які узгоджуються між собою і спростовують покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, вбачається, що ОСОБА_3 в період з 2003 року був відсутній в квартирі АДРЕСА_8, проте в лютому-березні 2008 року вселився до спірного приміщення сам, а згодом вселив ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 і після народження 03 жовтня 2010 року вселив і зареєстрував ОСОБА_11. На момент вселення ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_10 в 2008 році в квартирі залишався зареєстрованим ОСОБА_1, який був вже повнолітнім і мав повну цивільну процесуальну дієздатність. З досліджених доказів вбачається, що вселення ОСОБА_3 та його доньки ОСОБА_10 відбулося за згодою ОСОБА_1, оскільки останній у встановленому порядку не оспорював право ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_10 на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_9 до 2012 року, а навпаки визнаючи за ОСОБА_3 та його дітьми право на користування спірною квартирою звертався до суду із позовом про визначення порядку користування квартирою.

Незважаючи на причини відсутності ОСОБА_3 понад строки встановлені ст. 71 ЖК України за адресою місця реєстрації квартира АДРЕСА_9, але враховуючи факт повернення і заселення в спірне жиле приміщення зі згоди ОСОБА_1, суд приходить до висновку про відсутність підстав визначених ст. ст. 71, 72 ЖК України для визнання ОСОБА_3, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_9,

Згідно ч.1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Оскільки відповідно до положень ст. ст. 64, 65 ЖК України ОСОБА_3, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 правомірно користувалися жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_9 до примусового виселення в липні 2013 року згідно виконавчого провадження № 37373416 на підставі рішення суду, яке було скасовано в касаційному порядку, позивачем не надано обґрунтувань та доказів для виселення ОСОБА_3, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 03 жовтня 2010 року з підстав визначених законом, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Згідно положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Підстав для одночасного ухвалення з судовим рішення ухвали про скасування засобів забезпечення позову судом не встановлено.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 65, 71, 72, ч.1 ст. 109 ЖК України, ст. ст. 3, 10,11, 57-61,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Чернігівська міська рада, КП Новозаводське Чернігівської міської ради, орган опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради, ОСОБА_8 про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання втративши право користування жилим приміщенням відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз