Рішення № 36024099, 25.11.2013, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/892/13-ц р.

Провадження № 2/589/371/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 р.Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді СІнгур В.О. при секретарі Леоненко Г.А., за участі сторін позивача ОСОБА_1В, його представника адвокат ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду з позовом, у якому прохає суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у справі суму боргу за договором позики, укладеним між позивачем та відповідачем 17.05.2012 року у розмірі 119850грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами: 17.05.2012 року відповідач ОСОБА_4 отримала від позивача ОСОБА_1 позику кошти в сумі 119850грн. Факт отримання від позивача у позику коштів, відповідач підтвердила шляхом складення відповідної розписки. Незважаючи на взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу відповідач боргу не повернула, що спонукало позивача, з посиланням на норми ст.526, 610 625 1046,1047, 1049 Цивільного Кодексу України, звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві і прохають його задовольнити. Прохають суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у справі на користь позивача суму коштів, переданих відповідачеві у позику в розмірі 119850грн. Зустрічні позовні вимоги не визнають.

Представник відповідача проти позову заперечує посилаючсь на те, що розписка написана під погрозами та психологічним тиском її довірителька змушена була написати розписку і при цьому коштів її довірителька від позивача не отримала. Поскільки правочин був вчинений під впливом обману, насильства то звернулась в суд з зустрічною позовною заявою в якій просить визнати договір позики недійсним. Свої позовні вимоги повністю підтримує.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обгрунтований і підлягає задоволенню.

Згідно ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Оригіналом розписки від 17.05.2013 року доводиться та обставина, що відповідач у справі позичила у позивача гроші в сумі 119850грн. на умовах повернення суми позики готівкою.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що її довірителька дійсно написала розписку від 17.05.2012р. однак фактично коштів не отримувала.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 59,60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У той же час факт отримання відповідачем від позивача позики в розмірі 119850грн. підтверджується розпискою від 17.05.2012року, написаною відповідачем власноруч.

Так, за змістом боргової розписки позика надавалась позивачем відповідачеві в розмірі 15 тис. доларів США( по курсу 119850грн.). Крім цього, в розписці відповідачем зазначено сторони зобов»язання(позикодавець та позичальник),їх місце проживання, сума коштів яка передається, особисті підписи. Водночас письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Таким чином, наявність боргового документа, а саме боргової розписки, у позивача свідчить про те, що відповідач не виконав зобов'язань по поверненню боргу. Виходячи з того, що умови договору обговорюються сторонами, що є свободою договору, а відповідач не зверталась до суду з позовом про недійсність умов договору позики, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог.

Що стосується вимог викладених ОСОБА_5 в зустрічній позовіній заяві то суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Крім того ч. 1 ст. 225 ЦК України вказує,що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину суд робить, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі суд дає належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 212 ЦПК України), і будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Проведеною у справі почеркознавчою експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність відповідача по первісному позову в момент написання розписки, а лише зазначають збиваючи фактори природного характеру до яких може відноситися незвичний психофізіологічний стан виконавця ( стан природного емоційного збудження хвилювання, пригніченості) тобто суд приходить до висновку, що існуючі в той час порушення психічної діяльності істотно не впливали на здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані правочину недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України. Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд проаналізувавши та оцінивши докази, зокрема висновк експерта № 33 від 27.08.2013року прийшов до переконання, що відповідач по первісному позову під час написання розписки тобто укладення довогору позики знаходилась в нормальному психологічному стані і розуміла значення своїх дій. Суд також не встановив, що зі сторони позивача проводились дії спрямованні проти волі ОСОБА_4 тобто відсутній будь-який фізичний чи психологічний тиск і ОСОБА_4 не зверталась до правоохоронних органів чи до суду за правововим захистом. З цього приводу сторона відповідача з представником адвокатом ОСОБА_3 не надали суду відповідних доказів. З вище зазаначених підстав суд вважає, що позовна заява ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним є безпідставною і такою що не підлягає задоволенню. Крім того посилаючись на неотримання грошей стороною відповідача по первісному позову не надано доказів того, що вона не отримувала коштів по борговій росписці. Частина 2 ст. 1047 ЦКУ допускає предявлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей. Крім того позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦКУ).При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦКУ, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПКУ). Договір позики був укладений між сторонами та кошти були отримані, а показання свідків може братися лише в окремих випадках. З боргової розписки вбачається, що виконання боржником зобов"язання до якогось терміну не встановлено і визначається моментом пред'явлення вимоги, то з наведеного слідує, що кредитор має право вимагати виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи зокрема смс повідомлень згідно яких відповідач визнає борг та допускає можливость повернення через деякий час ( а.с.63) копією розписки на ім»я позивача в якій відповідач просить забрати позовну заяву з суду в якій вказується, що кошти поверне за умови, що їх потрібно ще заробити.( а.с. 68)

Згідно зі ст.545 ЦПК України підтвердженням виконання зобов'язання боржником є видача кредитором на вимогу боржника розписки про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Як виначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ч.1,ч.3ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На підставі з'ясованих обставин, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують зобов'язувальні правовідносини з приводу договору позики від 17.05.2012. на суму 119850грн., в яких позивач є позикодавцем,а відповідач - позичальником. Відповідач, який отримав від позивача у позику вищевказані грошові кошти, прострочив виконання зобовєязань, що підтверджується тією обставиною, що розписка відповідача про отримання ним суми позики, залишається у позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 215 218 ЦПК України ст. ст. 545, 625, 1046-1051 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 119850грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1судові витрати по справі (суму судового збору) у розмірі 1198,59грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити за необгрунтованості.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської областіОСОБА_6