Ухвала суду № 36020865, 05.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8014/13-ц 05.12.2013 05.12.2013 05.12.2013

Провадження №22-ц/784/3972/13

Провадження № 22-ц/784/3972/13 Головуючий у першій інстанції-Губницький Д.Г.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Богуславській О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника відповідача ОСОБА_3 -

ОСОБА_2

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про стягнення витрат на поліпшення майна

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, в якому, посилаючись на те, що за час дії договору довічного утримання, згодом розірваного судовим рішенням, витратила на капітальний ремонт будинку 135 856 грн. особистих коштів, просила стягнути кошти з відповідача як спадкоємця спірного будинку.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 53/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 91).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся з заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що позивачка зловживає своїми правами, ініціюючи необґрунтовані позови з вжиттями заходів їх забезпечення, що перешкоджає йому, як спадкоємцю, отримати правовстановлюючі документи на спадщину.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2013 року у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неспівмірність вимог позивачки з заходом забезпечення позову, а також на перешкоди в реалізації права власності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість утруднення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду. Необхідність вирішення цих питань випливає і з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов'язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов'язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

З цією метою з урахуванням характеру спору, підстав позову та вимог ОСОБА_1, суддя вчинив дії по забезпеченню позову відповідно до вимог статей 151-153 ЦПК.

Заміна виду забезпечення позову та скасування цих заходів передбачено статтею 154 ЦПК.

Зі змісту цих норм вбачається, що умовами заміни виду забезпечення є обґрунтована заява однієї із сторін і згода позивача або внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової суми, зазначеної в позовній заяві. Скасування заходів забезпечення позову пов'язано з фактом відмови позивачу в позові, закриттям провадження, залишенням позову без розгляду. Виняток з цього правила може мати місце у випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування ( пункт 10 Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Оскільки зазначені відповідачем підстави для скасування заходів забезпечення позову виходять за межі передбачених умов застосування статті 154 ЦПК, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3

Колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову зупиняють виконання попереднього рішення суду, оскільки цим рішенням лише було розірвано договір довічного утримання та повернуто майно його власнику - спадкодавцю.

Накладений арешт на частину домоволодіння не перешкоджає спадкоємцям володіти та користуватись спадковим майном.

До того ж, виходячи зі змісту та підстав позову, невжиття забезпечувальних заходів не тільки може вплинути на можливість виконання судового рішення, але і на можливість дослідження фактичних обставин, а саме стану житлового будинку, факту проведення ремонтних робіт, їх вартості тощо.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, а тому і підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись частиною 1 статті 312 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді