Рішення № 36020820, 04.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4334/13 04.12.2013 04.12.2013 04.12.2013

Провадження №22-ц/784/3432/13

Головуючий по 1 інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 48 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Тищук Н.О.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

з участю: позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013р.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

встановила:

У червні 2013р. ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про стягнення 43693 грн. 46 коп. пені за прострочення сплати аліментів, присуджених заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2011р. на утримання їх спільної доньки за період з 01 вересня 2011р. по 02 травня 2013р.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 32755 грн. 96 коп. пені за прострочення сплати аліментів з 01 грудня 2011р. по 02 травня 2013р.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачка, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 22 грудня 1995р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2011р.

Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2011р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 постановлено про стягнення аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 26 вересня 2011р. і до повноліття дитини.

Після припинення сторонами шлюбу їх донька до січня 2012р. проживала з матір'ю, а з січня по липень 2012р. - з батьком, після чого знову повернулась до матері.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2012р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 15 травня 2012р. і до повноліття дитини.

Це рішення суду від 08 листопада 2012р. було скасовано судом апеляційної інстанції з ухваленням 10 січня 2013р. нового рішення про відмову в задоволенні позову.

За даними виконавчої служби заборгованість відповідача по аліментам станом на 01 червня 2013р. складає 14855 грн. 37 коп.

Ухвалюючи рішення на користь позивачки, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду по сплаті аліментів, а тому за грудень 2011р. і з 01 липня по 02 травня 2012р. повинен на підставі ст.196 СК сплатити пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Проте стягуючи пеню з 01 січня по 01 липня 2012р. судом не було враховано, що донька сторін в даний час проживала з батьком. У зв'язку з чим цей період утримання батьком дитини, який можна вважати погодженим з позивачкою, підлягає виключенню із обрахунку пені з підстав відсутності вини відповідача. Що не позбавляє останнього від обов'язку по сплаті аліментів за цей же період.

Таким чином, враховуючи суми заборгованості по аліментам за грудень 2011р., липень 2012р. - травень 2013р. відповідно 711,92, 738,18, 706,67, 709,69, 712,19, 723,69, 830,29, 717,25, 759, розмір пені - 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ч.1 ст.196 СК), період прострочення, а саме з часу невиконання рішення суду і до ухвалення рішення судом першої інстанції - розмір неустойки повинен складати 16035 грн. 21 коп.

Посилання апелянта на важкий матеріальний стан для застосування ч.2 ст.196 СК є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним доказом. До того ж відповідач вказує на втрату роботи в 2013р., між тим як заборгованість по аліментам існує з 2011р.

Що ж стосується відсутності вини, то ці аргументи теж не можна визнати обґрунтованими, тому що право на стягнення неустойки у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набуття рішенням законної сили, тобто не пов'язується з дотриманням державним виконавцем Закону „Про виконавче провадження".

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.303,307-309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013р. в частині стягнення пені змінити зменшивши розмір пені з 32755 грн. 96 коп. до 16035 грн. 21 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: