Ухвала суду № 36020488, 04.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4807/13 04.12.2013 04.12.2013 04.12.2013

Провадження №22-ц/784/3774/13

Головуюча першої інстанції: Чаус Л.В.

Категорія -41 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем

судового засідання: Шпонарською О.Ю.

з участю:

представників:

позивачів - ОСОБА_4

відповідачів - Москальського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2013 р., у справі за

позовом

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області ( далі - Покровська сільська рада) про скасування рішення, визнання незаконною відмови у безоплатній передачі у приватну власність квартири, визнання права на безоплатну передачу у власність квартири в порядку приватизації державного житлового фонду,

встановила:

04.10.2012 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися з позовом до Покровської сільської ради про скасування рішення, визнання незаконною відмови у безоплатній передачі у приватну власність квартири, визнання права на безоплатну передачу у власність квартири в порядку приватизації державного житлового фонду

Позивачі зазначали, що рішенням виконкому Покровської сільської ради № 26 від 02.04.1990 р. їм для заселення було надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 для проживання, як переселенцям, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

В той же час, рішенням тієї ж сільської ради від15.12.2006р. постановлено про скасування рішення ради від 02.04.1990 р. № 26, як такого, що постановлене з перевищенням повноважень.

Цим же рішенням відмовлено у приватизації спірної квартири.

Рішенням ради від 11.12.2007 р. № 67 було відмовлено у задоволенні заяви про передачу у приватну спільну часткову власність цієї квартири.

Посилаючись на ці обставини та порушення їх житлових прав як переселенців та осіб, що мають право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, позивачі просили про скасування незаконних рішень ради, а також рішення №7 від 15.04.2006 р. «Про надання дозволу на виготовлення свідоцтва на право власності службового восьмиквартирного житлового будинку, який знаходиться у власності Покровської сільської ради».

Крім того, позивачі вимагали визнати незаконною відмову у безоплатній приватизації спірної квартири та визнати за ними право на безоплатну передачу у їх власність спірного житла.

В подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та вимагали визнати незаконним та скасувати рішення ради № 8 від 15.12.2006 р., визнати незаконною відмову у безоплатній передачі квартири у спільну часткову власність та визнати право на безоплатну передачу квартири у спільну часткову власність.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2013 р. постановлено про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що суд не врахував всіх доказів і обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання рішення ради незаконним, його скасування та для визнання права позивачів на безоплатну приватизацію спірної квартири.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України правовий статус майна та пов'язані з ним майнові права і обов'язки визначаються законодавством, яке діяло на час набуття права власності на майно.

Право власності на майно набувається на підставах передбачених цивільним законодавством, а у випадках передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду від 19.06.1992 р. шляхом його приватизації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 2482- XII) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства № 56 від 15 вересня 1992 року, встановлено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

За змістом ст. 5 Закону № 2482- XII кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

З матеріалів справи вбачається, що сім'я ОСОБА_6 у складі чотирьох чоловік ( у тому числі двоє неповнолітніх дітей) переселилася в Очаківський район с. Покровка із зони гарантованого добровільного відселення ( самостійного переселення ) у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 4.05.1989 р. № 2; розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 28.06. 1989 р. № 224-р; постанови від 16.12.1992 р. № 706 про «Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», якими перебачалося відселення сімей з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС та які виявили бажання переселитися до інших областей України, з наданням їм житлової площі за обраним місцем нового проживання.

Зазначене підтверджується рішенням Миколаївського облвиконкому № 53 від 13.03.1990 р. «Про прийняття сімей із зони радіоактивного забруднення в Київській та Житомирській областях», направленням виконкому Житомирської обласної ради, довідками про склад сім'ї позивачки, про здачу житла у Житомирській області та адресним листком прибуття ( а. с. 8-10, 13, 56)

Рішенням виконкому Покровської сільської ради від 02.04.1990 р. ( а.с. 92) сім'ї позивачки надана у постійне користування трьохкімнатна квартира у пустуючому житловому будинку, який належав до державного житлового фонду, а у 2004 р. був переданий у власність Покровської сільської ради. ( а.с. 220-228)

На ім'я позивачки було відкрито особовий рахунок з користування електроенергією та здійснювалася її оплата, що вбачається з копій абонентських книжок ( а.с.- 283-296))

Рішенням сільської ради № 42 було проведено повернення квартирної плати та здійснено звільнення від сільгоспподатку та квартирної плати, як осіб, на яких розповсюджуються пільги, постраждалих від Чорнобильської катастрофи.( а.с.-123).

Довідками сільської ради № 53 від 25.01.2005 р., №196 від 17.06.2013 р., № 236 від 06.08.2013 р. поясненнями сторін та рішенням ради №67 від 11.12.2007 р. ( а.с. -10,200, 232, 286), підтверджується той факт, що позивачі постійно проживають у наданій квартирі на підставі договору найму та зберігають право користування цією квартирою.

В матеріалах справи не міститься рішень суду про їх виселення чи визнання такими, що втратили право користування спірним житлом.

Відсутні також і рішення органу місцевого самоврядування про визнання будинку службовим чи гуртожитком, який не підлягає приватизації.

Повно та всебічно дослідивши зазначені обставини справи та належним чином оцінивши надані докази, суд прийшов правильного висновку про те, що позивачі набули права на приватизацію квартири, оскільки на час набуття чинності Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" набули та зберігають право користування цим житлом.

Вирішуючи питання щодо неправомірності рішення сільради про скасування свого попереднього рішення щодо надання житла у постійне користування, суд правильно виходив з висновків рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. відповідно до яких, припинення права постійного користування житлом, яке виникло у позивачів на підставі рішення сільради № 26 від 02.04.1990 р. чи визнання такого суб'єктивного права фізичних осіб недійсним, мало відбуватися лише на підставі рішення суду, а не шляхом скасування власного рішення самим органом місцевого самоврядування.

З врахуванням цих висновків, які відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, судом постановлене обґрунтоване і законне рішення про незаконність відмови у безоплатній приватизації спірної квартири, визнання незаконним рішення ради про скасування рішення виконкому Покровської сільської ради щодо надання житла у постійне користування та визнання права позивачів на безоплатну приватизацію займаного житла.

Доводи апеляційної скарги про незаконність набуття позивачами права користування квартирою, як вимушеними переселенцями, не заслуговують на увагу, оскільки цей факт підтверджується оригіналом направлення № 6421 від 12.04.1990 р., довідками про безоплатну здачу житла на забрудненій території та приписами вищенаведених нормативних актів, статтею 20 Закону СРСР від 12.05.1991р. N 2146-1 «Про соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачала першочергове забезпечення житлом переселенців із зони гарантованого добровільного переселення; Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі -Закону № 796-XII); пунктом 2 постанови КМ України від 16 грудня 1992 р. № 706 «про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» яким застережено, що громадяни, які одержали направлення для працевлаштування та забезпечення житлом до прийняття цієї постанови, підлягають працевлаштуванню та забезпеченню житлом за цими направленнями.

Посилання на відсутність ордеру та договору найму житлового приміщення також не можна визнати обґрунтованим, оскільки саме орган, який прийняв рішення про надання житла зобов'язаний був видати ордер та надати договір найму житла для його підписання квартиронаймачем.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо непроживання позивачів у спірній квартирі, оскільки це спростовується письмовими доказами, з яких вбачається, що позивачі зареєстровані та проживають у квартирі, а тому зберігають право на її приватизацію.

Наявність у членів сім'ї позивачки земельних ділянок чи іншого житла, не впливає на правильність висновків суду, оскільки останні право приватизації державного житлового фонду, як громадяни України, не використали.

При цьому, виходячи з положень ст. 6 Закону № 2482- XII та наявності у ОСОБА_6 пільг, передбачених ст. 22 Закону № 796-XII ( а. с. 106), на цей випадок не розповсюджуються встановлені ст. 5 Закону № 2482- XII норми безоплатної приватизації в залежності від розміру загальної площі квартири.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області - відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2013 р.- залишити без зміни

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуюча: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук