Рішення № 36019195, 11.12.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4456/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Ротар М.М..,

при секретарі Фінько О.П.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від імені та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, що було видане на імя ОСОБА_3 на 1/12 частину будинку за адресою м. Вознесенськ, вул.. Олександра Матросова № 251, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, що було видане на імя ОСОБА_6 на 1/12 частину будинку, що розташований за адресою м. Вознесенськ, вул.. Матросова № 251. Крім цього позивачка просила визнати за нею право власності на 1/16 частину житлового будинку № 251 по вул.. Олександра Матросова в м. Вознесенську в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що 02 серпня 2011 року помер її чоловік ОСОБА_7, який був зареєстрований та проживав разом з нею та їхніми дітьми за адресою м. Вознесенськ, вул.. Матросова 251. Після його смерті відкрилася спадщина на ? частину вищевказаного житлового будинку. Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом та вважає, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлим на день його смерті. Іншими спадкоємцями першої черги за законом є мати померлого ОСОБА_3 та неповнолітня дитина від першого шлюбу ОСОБА_6 Також спадкоємцем першої черги за законом була їх спільна зі спадкодавцем дитини ОСОБА_8, але він 25.08.2012 року помер.

При зверненні до нотаріальної контори за місцем відкриття спадкової справи позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з мотивів того, що позивач не була зареєстрована за місцем постійного проживання спадкодавця. В той же час нотаріусом було видані свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Вважаючи, що нотаріусом були видані свідоцтва без врахування її частки в спадковому майні а також те, що вона має право на ? частку будинку по вул.. Матросова 251, позивачка просила позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зазначили, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом та прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення позовних вимог, при цьому зазначили, що позивачка дійсно проживала разом зі своїм чоловіком на момент його смерті, але була зареєстрована за іншою адресою. При цьому вона не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому є спадкоємцем, який пропустив строк для звернення до нотаріальної контори з метою оформлення свої спадкових прав. Заперечували проти визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним , оскільки на їх думку вказані свідоцтва видані законно та не порушують прав інших спадкоємців.

Відповідач ОСОБА_4, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 також заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 26/2012, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

П.24 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року передбачено, що відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа,

якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2011 року помер ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому ? частку житлового будинку № 251 по вул. Олександра Матросова в м. Вознесенську, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.11.1995 року.

Після смерті спадкодавця з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області звернулися: мати спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діє від імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6, який є сином померлого ОСОБА_7 На підставі їх заяв нотаріусом була заведена спадкова справа № 26/2012.

19 вересня 2012 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 - на 1/12 частку майна та ОСОБА_6 на 1/12 частку майна. Спадщина, на яку було видане свідоцтво складалася з ? частки житлового будинку № 251 по вул.. Матросова в м. Вознесенську.

Позивачка ОСОБА_1 також є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина померлого (а.с.3), крім того у неї та померлого чоловіка був син ОСОБА_8, який помер 25 серпня 2012 року. Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітній син спадкодавця - ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини вважався таким, що прийняв спадщину та йому належала також 1/12 частка спадкового майна. Свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частку ще не видано, що підтверджується дослідженою у судовому засіданні спадковою справою.

Відповідно до довідки розяснення приватного нотаріуса «Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину» від 01 червня 2012 року (а.с.7) позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона впродовж встановлено законом строку для прийняття спадщини не звернулася до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини та не проживала (не була зареєстрована) разом з померлим на день його смерті.

Дійсно в судовому засіданні було встановлено та підтвердилося письмовими доказами (відмітка у паспорті та будинкова книга) , що позивачка ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 15.08.2011 року до 22.12.2012 року за адресою м. Вознесенськ, вул.. З.Космодемянської 186, з 22.12.2012 року зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки вуличного комітету від 22.11.2012 року (а.с.10) позивачка проживала з 15.06.2009 року по 22.09.2012 року за адресою м. Вознесенськ, вул.. Матросова 251.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем може бути підтверджений відміткою в його паспорті про реєстрацію його місця проживання, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Таких доказів в судовому засіданні позивачкою надано не було. Крім того відповідно до розяснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в листі від 16.05.2013 року № 24-753 «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування» заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

Таким чином у спадкоємця ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не виникло право автоматичного прийняття спадщини, як то передбачено ч.3 ст.1268 ЦК України. Закон повязував її право на спадкування з поданням заяви про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України) у строки встановлені ст.1270 ЦК України. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Однак такому спадкоємцю надана можливість захистити своє право на спадщину шляхом звернення до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини. (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Крім цього суд вважає, що відсутні підстави для визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 та мали право на спадкування а також не підтвердився факт порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Не може бути задоволена і позовна вимога про визнання право власності на 1/16 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, оскільки в матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку що позивачкою не вірно обрано спосіб судового захисту порушеного права, а тому він не може бути застосований судом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 130, 174, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від імені та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.М. Ротар