Рішення № 36015626, 03.12.2013, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2382/13-ц

№ пров. 2/697/640/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бурлака О.В.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Свій позов мотивує тим, що 17.07.2013 року він уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договір № 008272 з додатками. Даний договір був укладений з метою придбання транспортного засобу - трактора INGIMA YTO-404, на суму 124000,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач не має ліцензії для надання будь-яких фінансових послуг з залученням фінансових активів від фізичних осіб, договір лізингу нотаріально не посвідчений, діяльність якою займається відповідач є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить споживачів в оману, тому укладений договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 220 ЦК України і є нікчемним, просив стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" на його користь грошові кошти в розмірі 12400 грн., сплачені на виконання умов нікчемного договору як комісія за організацію договору.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на обставини, викладені у позові та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та заперечує проти його задоволення, оскільки позивач був ознайомлений з умовами договору та додатками до нього, йому була надана повна інформація про предмет лізингу, про що надала суду письмові заперечення. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно оцінивши докази по справі, вислухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 липня 2013 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договір № 008272 фінансового лізингу з додатками.. Відповідно до п. 1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор INGIMA YTO-404, зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору, вартістю 124000 грн. у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу ) на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п. 1.5 договору) та придбається ним на своє ім'я за договором купівлі-продажу у продавця автомобіля (п. 4.6 договору).

Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору ( 10% від вартості предмету лізингу та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмету лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку № 1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

17.07.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 12400 грн., як комісію за організацію договору (а.с.12).

В судовому засіданні встановлено, що договір фінансового лізингу укладений з ОСОБА_2, як з фізичною особою та останній мав намір обробляти цим трактором власну земельну ділянку.

Таким чином, надання послуг при придбанні товару за оспорюваним договором фінансового лізингу, який укладений на умовах програми „АвтоФінанс" та умовами якого передбачена сплата коштів авансом від фізичної особи протягом року, а також комісії за організацію та оформлення договору, комісії за передачу предмета лізингу, містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим та опосередкованим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії .

Судом встановлено, що ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" необхідної ліцензії не має.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Такою, що вводить споживача в оману є підприємницька практика, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За правилами ч.2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст.806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України „Про фінансовий лізинг".

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами по справі нотаріально не посвідчено, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" є нікчемним з підстав визначених положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", як такий, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та з підстав визначених ч.1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 12400 грн. сплачених за спірним договором.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає, що на відповідача необхідно покласти судові витрати по справі у вигляді судового збору, оскільки при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір в сумі в сумі 243,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.10,11,15,60,88,212-215,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" (код ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 12400 (Дванадцять тисяч чотириста) гривень сплачені на виконання недійсного (нікчемного) правочину договору № 008272 фінансового лізінгу від 17.07.2013р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Автофінанс" (код ЄДРПОУ 38104479) на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийО . В . Бурлака