Рішення № 36015403, 03.12.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 682/2348/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2555/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Корніюк А.П.,

суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.,

з участю секретаря: Сацюк Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений Парк" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 21.11.2012 року він працював на посаді електрозварювальника механічного цеху ТОВ „Зелений Парк" та 21.02.2013 року звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України, проте відповідачем не проведено із ним належного розрахунку при звільненні. Тому позивач просив стягнути з ТОВ „Зелений Парк" на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 лютого 2013 року та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року стягнуто з ТОВ „Зелений Парк" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 227,61грн. та моральну шкоду в розмірі 200грн. Стягнуто з ТОВ „Зелений Парк" на користь держави 229,40 грн. судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та на порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідач не повідомляв його про необхідність прибути до бухгалтерії підприємства для проведення розрахунку по заробітній платі, а твердження відповідача про таке повідомлення в телефонному режимі не підтверджене доказами. Також вина відповідача у затримці виплати заробітної плати підтверджується неодноразовими письмовими заявами позивача з вимогою провести відповідні розрахунки при звільненні. Разом з тим апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив розмір моральної шкоди та не врахував усіх обставин справи при її визначенні.

ОСОБА_1 та представник відповідача до суду не з»явилися, хоча про день і час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку та в частині стягнення моральної шкоди . В решті рішення сторонами не оспорюється.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін; не застосував закон (ст. 117 КЗпП України), який підлягав застосуванню; неправильно витлумачив застосований закон (ст.ст. 116, 237-1 КЗпП України) та всупереч ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки дослідженим доказам.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права оспорюване рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цих частинах нового рішення.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по заробітній платі ТОВ «Зелений парк» перед ОСОБА_1 складає 227,61грн., яка і підлягає стягненню із відповідача. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в телефонному режимі 22.02.2013 року та 09.09.2013 року був повідомлений про необхідність явки на підприємство для отримання розрахункових коштів, однак ухилився, а тому невиплата боргу по заробітній платі сталася не з вини власника або уповноваженого органу підприємства. Також, стягуючи моральну шкоду в розмірі 200грн. суд враховував тривалість душевних страждань, вимоги розумності і справедливості та те, що затримка розрахунку є формальна - на одну добу, оскільки позивач ухилився від отримання заробітної плати.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі колегія суддів не погоджується.

Згідно ч.1п.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.11.2012 року був прийнятий на роботу машиністом (кочегаром) котельні другого розряду У ТОВ «Зелений парк» з випробувальним строком один місяць та з платою праці згідно штатного розпису. (а.с.28).

Наказом директора ТОВ «Зелений парк» №64-к від 29.11.2012 року ОСОБА_1 з 30.11.2012 року переведено електрогазозварювальником четвертого розряду з оплатою праці згідно штатного розпису. (а.с.27)

На підставі наказу директора ТОВ «Зелений парк» №9-к від 021.02.2013 року ОСОБА_1 звільнено 21 лютого 2013 року за угодою сторін п.1ст.36 КЗпП України. (а.с. 29).

Частиною 1 статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В силу ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як установлено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд першої інстанції вірно встановив та виходив з того, що ТОВ «Зелений парк» не здійснило виплату усіх сум, що належали ОСОБА_1 на день звільнення, не надало письмової інформації щодо нарахованих сум, що підлягали виплаті та враховуючи, що за період роботи позивача у ТОВ «Зелений парк» була нарахована заробітна плата в сумі 4085,84грн. (483,50грн. за листопад 2012р. + 1325,23грн. за грудень 2012р. + 1340,35грн. за січень 2013р. + 936,76грн. за лютий 2013р. = 4085,84грн.), тому з відповідача підлягає до стягнення заборгованість по заробітній платі в розмірі 227,61грн. і цей розмір заборгованості не оспорюється сторонами. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи: довідкою про доходи ОСОБА_1 від 02.10.2013р.3113, довідкою ТОВ «Зелений парк» №117 від 28.10.2013 року. (а.с.26,43).

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у день звільнення працював, між сторонами відсутній спір про розміри належних при звільненні останньому сум і на день звільнення та на день ухвалення судом першої інстанції рішення ці кошти виплачені ОСОБА_1 підприємством не були. (а.с. 8, 43)

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що відсутні підстави для стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже представником відповідача не надано суду доказів того, що саме ОСОБА_1 22.02.2013 року та 09.09.2013 року був повідомлений щодо необхідної явки на підприємство для отримання саме розрахункових коштів і, що останній відмовився від їх отримання. Колегія суддів критично оцінює наявні в матеріалах справи друковані довідки - телефонограми (а.с. 67-68), адже ці довідки суперечать іншим матеріалам справи, що надавалися представником відповідача і вказані обставини позивачем в суді першої інстанції не визнавалися. Так, як вбачається із матеріалів справи (а.с.5) відповідачем 01.03.2013 року особисто ОСОБА_1 було видано довідку про середню заробітну плату для розрахунку на випадок безробіття та згідно відомості на виплату заробітної плати за лютий 2013 року (а.с.63-66) ОСОБА_1 отримав лише 426 грн. і адміністрація ТОВ «Зелений парк» мала можливість виплатити позивачу нараховану, але не виплачену на день звільнення заробітну плату, однак цього зроблено не було, що і спростовує намір відповідача виплатити позивачу нараховані при звільненні суми. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на неодноразові звернення позивача щодо виплати заборгованості по заробітній платі, роботодавець здійснив частковий розрахунок, однак повний розрахунок проведений не був. Вказані обставини сторонами не оспорюються. Також, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують факт звернення ОСОБА_1 в березні 2013 року до Славутської міжрайонної прокуратури щодо порушення законодавства про працю керівництвом ТОВ «Зелений парк» і вподальшому вказане звернення було направлено начальнику Територіальної державної інспекції праці в Хмельницькій області, а 08.04.2013 це звернення було переадресоване начальнику Територіальної державної інспекції з питань праці у місті Києві. (а.с.3-4,6). Також, як вбачається із матеріалів (а.с.7) справи ОСОБА_1 в травні 2013 року звертався до Хмельницького обласного контактного центру з питань невиплати заробітної плати при звільненні.

Оцінивши в сукупності надані докази, колегія суддів приходить до висновку, що в день звільнення ОСОБА_1 з роботи підприємство всупереч вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України не провело з ним розрахунок, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України з ТОВ «Зелений парк» на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Дані висновки узгоджуються із правовими позиціями, що викладені у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України справі № 6-64 цс 13 від 3 липня 2013 року, що відповідно до ч.1ст.360-7 ЦПК України є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. №13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 2 Порядку розрахунок провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із матеріалів справи вбачається, що протягом останніх 2 календарних місяців, що передували звільненню позивача з роботи (грудень 2012 року та січень 2013 року - 43 робочих дні) сукупний заробіток ОСОБА_1 склав 2665,58грн. (1325,23грн.+ 1340,35грн.), а на день ухвалення судом рішення (03 грудня 2013 року) затримка розрахунку тривала 195 робочих днів (5+20+21+20+18+23+21+21+23+21+2).

Отже, середньоденний заробіток ОСОБА_1 склав 62грн. (2665,58грн.: 43 робочі дні), а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 12090грн. (62грн. х 195). І вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача із включаючи відповідні відрахування в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов»язкових платежів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції неправильно з»ясовані обставини, що стали підставою для стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає їх обґрунтованими виходячи із наступного.

Згідно ч.1ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин.

Судом першої інстанції при визначенні підстав моральної шкоди не вірно враховано той факт, що позивач умисно ухилявся від отримання заробітної плати та, що затримка розрахунку при звільненні була формальна - одна доба. Колегія суддів при визначенні розміру моральної шкоди враховує тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках ОСОБА_1, час та зусилля, що необхідні йому для відновлення попереднього стану, також обставини, за яких вказана шкода була йому заподіяна, глибину та тривалість душевних страждань і, враховуючи вимоги розумності та справедливості приходить до висновку, що з ТОВ «Зелений парт» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення моральна шкода в розмірі 200грн.

Згідно ст.ст. 88, 316 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 229,40грн. (114,70грн. - судовий збір за вимогу майнового характеру + 114,70грн. - судовий збір за вимогу немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 303, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку і в частині стягнення моральної школи в розмірі 200грн. скасувати та в цих частинах ухвалити нове рішення.

Стягнути із ТОВ «Зелений парк» на користь ОСОБА_1 12090 (дванадцять тисяч дев»яносто) грн. середнього заробітку за затримку розрахунку з обов»язковим відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов»язкових платежів та 200 (двісті) грн. моральної шкоди.

Стягнути із ТОВ «Зелений парк» на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп.

В решті рішення Славутського міськрайонного суду від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_____________

Головуючий у першій інстанції - Мацюк Ю.І. Справа: №22ц/792/2555/13

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 51, 53