Постанова № 36013864, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 року Справа № 904/6135/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від відповідача: Яльченко О.І., довіреність № І-Д/106 від 02.12.13, представник;

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року у справі № 904/6135/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс", м. Одеса

до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54355 грн. 72 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року (суддя Петренко Н.Е.) з приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" стягнуто 50955 грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи, 1947 грн. 46 коп. річних, 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1674 грн. 50 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1000 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" у запереченні на апеляційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення господарського суду.

10.12.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

08.12.2011 року між приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" (підрядник, позивач) укладено договір підряду № 8/11/2011 (S HER TAR 0665), згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами, у відповідності до умов даного договору, комплекс робіт по демонтажу металоконструкцій базової станції на об'єкті S HER TAR 0665 за адресою: Херсонська обл., с. Тарасівка (далі-роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість робіт за даним договором у відповідності з договірною ціною (додаток № 1 (а.с. 14)) складає 71223 грн., в тому числі ПДВ 20 % 11870 грн. 50 коп.

05.03.2012 року сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, відповідно якої п. 2.1. договору викладено в наступній редакції: "п. 2.1. Вартість робіт по даному договору складає 50 955 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8492 грн. 50 коп." (а.с. 14 на звороті).

Порядок розрахунків за виконання робіт за договором підряду від 08.12.2011 року № 8/11/2011 (S HER TAR 0665) погоджений сторонами у розділі 6 договору.

Оплата виконаних робіт по договору в сумі 71223 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11 870 грн. 50 коп., проводиться замовником на протязі 20 календарних днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та надання замовнику оформленого рахунка з податковою накладною (п. 6.1 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" виконані усі роботи, передбачені договором, на загальну суму 50955 грн., які були прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 02.04.2012 року (а.с.15).

02.04.2012 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000039 (а.с.16) на оплату виконаних робіт в сумі 50955 грн. та складено податкову накладну (а.с.15 на звороті).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати виконаних підрядником робіт, з метою досудового врегулювання спору, позивачем 05.07.2012 року було направлено на адресу відповідача претензію від 04.07.2012 року № 199, відповідно якої позивач вимагав пояснення щодо неоплати виконаних ним за договором робіт (а.с.17). Зазначену претензію відповідач отримав 11.07.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17 на звороті).

18.07.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 18.07.2012 року № 210, в якій позивач повторно вимагав пояснення щодо неоплати виконаних робіт (а.с.18). Зазначену претензію відповідач отримав 24.07.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18 на звороті).

У відповіді на вищезазначену претензію від 18.07.2012 року № 210 відповідач підтвердив факт виконання позивачем обумовлених договором робіт та прийняття їх відповідачем, але у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідач повідомив про те, що до кінця 1-го кварталу 2013 року розрахується з товариством з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" (а.с.20).

В порушення умов договору відповідач не оплатив виконані позивачем роботи, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 50955 грн.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" виникла заборгованість з оплати за виконані роботи на загальну суму 50955 грн., яка у зв'язку з ненаданням останнім доказів її погашення обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає стягненню.

Позивач у позовній заяві, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача за неналежне виконання останнім своїх зобовязань за договором, на підставі ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України 1 758 грн. 99 коп. пені та, відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 305 грн. 73 коп. інфляційних втрат і 1 947 грн. 46 коп. річних.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" в частині стягнення 1 947 грн. 46 коп. річних та відмови у стягненні 305 грн. 73 коп. інфляційних втрат у зв'язку з відсутністю за вказаний позивачем період інфляційних збільшень.

Висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 758 грн. 99 коп. визнається колегією суддів обґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, згідно приписів ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач суду не надав.

У договорі підряду від 08.12.2011 року № 8/11/2011 (S HER TAR 0665) сторони не передбачили відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором.

З огляду на викладене, позивачем безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення пені.

Відповідач не погоджується з рішенням господарського суду в частині стягнення 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, у зв'язку з наявністю сумнівів щодо статусу виконавця за договором про надання правової допомоги.

Колегія суддів з такими твердженнями відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

У відповідності із ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

У статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч.7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

В силу п.4 ч. 1 ст 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

01.01.2013 року між виконавцем - Шкуренко Людмилою Валентинівною, адвокат, суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа), яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і свідоцтва № 1192 про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Одеською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, з одного боку та замовником - товариством з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" в особі директора Рибникова М.В., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір про надання правової допомоги.

Право Шкуренко Л.В. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом від 01.09.2003 року № 1192, яке видане на підставі рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.08.2003 року № 5/89 (а.с. 42).

Пунктом 1.3 договору про надання правової допомоги передбачено, що перелік, вартість, порядок оплати правової допомоги та судових витрат передбачені доповненням № 1, яке є невід'ємною частиною договору.

29.07.2013 року між Шкуренко Л.В. та товариством з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2013 року, якою конкретизовано п.1.2 даного договору, а саме: виконавець надає замовнику послуги по підготовці позовної заяви до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення грошових коштів у сумі 55576 грн. 96 коп., підготовці розрахунку ціни позову, поданні позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області, документальному/письмовому супроводі справи у суді.

Послуги виконавця у відповідності з п.4.1, 4.3 договору, укладеного сторонами 01.01.2013 року, складають 5500 грн. (а.с. 106).

Факт надання правової допомоги оформлюється сторонами договору проміжним (остаточним) актом (п.4.4 договору).

У відповідності з п.2.2 договору замовник зобовязується своєчасно сплачувати надану правову допомогу на підставі виставленого виконавцем рахунку.

На виконання вищезазначених умов договору між замовником і виконавцем складено акт прийому-передачі виконаних послуг від 29.07.2013 року, який підписано з обох сторін без претензій замовника до виконаних послуг та адвокатом Шкуренко Л.В. виставлено позивачу рахунок від 29.07.2013 року на оплату послуг, визначених договором від 01.01.2013 року (а.с. 107,108).

Ці послуги сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується розрахунковою квитанцією від 29.07.2013 року (а.с. 25).

Всі перелічені вище документи підписані адвокатом Шкуренко Л.В. та скріплені її печаткою, а отже доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, визнаються колегією суддів безпідставними.

За ст. 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором від 01.01.2013 року в сумі 5 500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки адвокат жодного разу не був присутній у судових засіданнях, а тільки склав позовну заяву та провів розрахунки по сумам стягнення, господарський суд обґрунтовано оцінив правові послуги, надані адвокатом Шкуренко Л.В. товариству з обмеженою відповідальністю "Кран логістік сервіс" по даній справі, у сумі 1 000 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року у справі № 904/6135/13 залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 16.12.13р.