Рішення № 36007797, 05.12.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1532/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2013 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

при секретарі: Шевчук О.В.

з участю

позивача, відповідача: ОСОБА_1

представника ОСОБА_1: ОСОБА_2,

позивача, відповідача: ОСОБА_3,

представника ОСОБА_3: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, суд, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи підстави для його задоволення тим, що її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після укладення шлюбу в 1948 році стали проживати в старому будинку батька, що був розташований за адресою АДРЕСА_1. В подальшому з 1963 року по 1966 році вони на місці старого будинку, який знесли, побудували новий будинок, в якому прожили все життя та в якому з народження проживала вона та в подальшому стала проживати із своїми дітьми, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, та онукою ОСОБА_6, відповідачами по справі. Даний двір не відносився до колгоспного двору, оскільки батьки не працювали в колгоспі, тому вважає його робочим. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер, а вона разом з матір'ю ОСОБА_9 прийняли спадщину, так як вступили в управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_9, вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері та спадщину після її смерті прийняла належним чином, також вступивши в управління та володіння належною матері часткою даного будинковолодіння. Тому вважає, що набула права власності на ціле будинковолодіння.

До 2010 року ніхто не оспорював її право власності на дане господарство, та в жовтні 2010 року її дочка ОСОБА_3 вигнала її з будинку, повідомивши, що вважає себе його власником. Після цих подій в жовтні 2010 року вона дізналася, що Парпуровецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 16.09.1988 року на її ім'я як голови колгоспного двору було видано свідоцтво № 213 про право особистої власності на домоволодіння, а в подальшому виконкомом Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області було прийнято рішення № 68 від 17.06.2004 року про видачу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок в рівних частках, по 1/4 частині, позивачці ОСОБА_1, а також відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11.12.2012 року було скасовано вищезазначене рішення виконкому Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 17.06.2004 року та видані на його підставі свідоцтва про право власності на частину будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Та враховуючи, що відповідачі по справі заперечують той факт, що спірне будинковолодіння помилково було віднесено до суспільної групи колгоспних домогосподарств, а насправді відносилось до категорії робочих дворів, позивач звернулась до суду з даним позовом, яким просила скасувати свідоцтво № 213 від 16.09.1988 року про право особистої власності на домоволодіння, видане їй як голові колгоспного двору, встановити факт, що спірне домоволодіння відноситься до робочого двору, та визнати за нею право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом після смерті батьків.

Відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулися до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області із зустрічним позовом, вимоги за яким до вирішення питання про його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 уточнили, залишивши вимогу про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 70 - 74, 87 - 88). Зустрічний позов за зміненими позовними вимогами було об'єднано із первісним позовом ОСОБА_1 ухвалою суду від 08.07.2013 року (а.с. 163), відповідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просять суд визнати за ними право власності на 100 % будинковолодіння по АДРЕСА_1 посилаючись на те, що спірне будинковолодіння було колгоспним двором, членами якого були всі сторони по справі, а головою двору була ОСОБА_1, відповідно станом на 15.04.1991 року кожен з них набув право на частку в майні колгоспного двору, але ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на даний час втратили право на частку в його майні, оскільки з 1998 року ОСОБА_1 постійно проживає в м. Вінниця, а ОСОБА_7 виїхав з даного домогосподарства в 1999 році, з того часу ні коштами, ні працею господарство вони не підтримують.

В судовому засіданні позивач, відповідач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити, пояснивши, що спірний житловий будинок був побудований на місці старого будинку батьками позивачки ще в 1966 році, батьки в колгоспі взагалі не працювали, а тому даний двір не може відноситись до колгоспних дворів, після народження дочки та сина вони також постійно проживали та були зареєстровані в ньому, до 2004 року вона вільно користувалася всім будинком, а потім за вказівкою сільської ради в будинку встановили порядок користування кімнатами, а саме їй та відповідачу ОСОБА_7 виділили по кімнаті, а іншими кімнатами користуються ОСОБА_3 і ОСОБА_6 із членами їх сім'ї. На час видачі оскаржуваного свідоцтва в 1988 році вона дійсно працювала в колгоспі, але саме свідоцтво вона не отримувала та дізналася про його існування коли з 2010 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не допускають її до будинку. В будинку вона не проживає постійно десь з 2004 року, проте вона зареєстрована в ньому та регулярно навідується до даного господарства, обробляє земельну ділянку, проживати в будинку не може в зв'язку з неприязними відносинами з дочкою та онукою, відповідачами по справі, які значно погіршилися в 2010 році. Дане господарство завжди було одним двором, чому в по господарських книгах було розділено особисті рахунки між її сім'єю та батьками вона пояснити не може.

В судовому засіданні відповідач, позивач ОСОБА_3 та її представник підтримали зустрічний позов за уточненими вимогами, просили визнати за нею та ОСОБА_6 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а в задоволенні первісного позову просили відмовити, пояснивши, що вона проживає в спірному будинковолодінні з народження, проживали в одному будинку разом з бабусею та дідусем, а також її матір'ю ОСОБА_1 та братом, ОСОБА_7, та в подальшому дочкою, ОСОБА_6 Пам'ятає, що дідусь ОСОБА_8 працював деякий час в колгоспі, а з 1982 року в колгоспі працювала її матір, позивачка ОСОБА_1 Протягом спільного проживання з ОСОБА_1 остання зловживала спиртними напоями, виганяла її з будинку, та з 1998 року ОСОБА_1 переїхала на постійне проживання в м. Вінницю. Та в 2004 році дійсно за допомогою сільської ради вони визначили, якими кімнатами будуть користуватись всі зареєстровані в будинку особи, таким чином ОСОБА_1 навідувалась до будинку дуже рідко, участі в його ремонті та утриманні не приймала, лише обробляла земельну ділянку, та з 2010 року стала приїздити дуже рідко, оскільки з того часу в них погіршилися стосунки, матір почала звертатися до суду з приводу права власності на будинок. ОСОБА_7 виїхав з будинку в 1999 році. Тому вважає, що так як ОСОБА_1 і ОСОБА_7 не брали участі в утриманні будинковолодіння, тому не мають права на частку в ньому.

Відповідач, позивач ОСОБА_6 підтримала зустрічний позов за уточненими вимогами, а в задоволенні первісного позову просила відмовити, пояснивши, що проживає в спірному будинковолодінні разом з матір'ю ОСОБА_3, разом утримують будинок та проводять ремонти, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до будинку навідуються дуже рідко, виїхали з нього десь в 1998 - 1999 р.р., але з хати їх ніхто не виганяє, в них є своя кімната, земельна ділянка теж фактично поділена, проте саме ОСОБА_1 влаштовує з ними скандали.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що не вважає себе таким, що втратив право на частку в спірному будинковолодінні та вважає неправильною позицію ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про позбавлення рідної матері права на частку в майні двору, даний будинок був побудований його дідусем та бабусею, скільки він себе пам'ятає, в даному будинку вони проживали разом, тобто бабуся ОСОБА_9 проживала в цьому ж будинку, інших будинків не мала та не будувала, його матір ОСОБА_1 також проживала в цьому ж будинку, в цьому ж будинку вони всі зареєстровані, постійно він не проживає в ньому з 1999 року, але постійно навідується, виписувався лише в 2005 році, але через кілька місяців знову в ньому зареєструвався та зареєстрований до цього часу. На даний час між ОСОБА_1 і відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_6 дійсно неприязні відносини, вони не пускають матір до будинку, проте і він, і ОСОБА_1 навідуються до будинку.

Представник відповідача Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в судовому засіданні не заперечував проти задоволення зустрічного позову та просив відмовити в задоволенні первісного позову, пояснивши, що з по господарських книг та архівних колгоспних документів вбачається, що даний двір відносився до колгоспних дворів, батько позивачки ОСОБА_8 деякий час працював в колгоспі, вівся один особистий рахунок в по господарській книзі, та з невідомих підстав пізніше в по господарських книгах було роз'єднано особисті рахунки між батьками позивачки та нею і її дітьми, але про існування окремих дворів йому не відомо, вони жили в одному будинку та вели спільне господарство. Дійсно в 2004 році сільською радою було вирішено розділити будинок між зареєстрованими в ньому особами, оскільки в сільську раду надходили скарги на поведінку ОСОБА_1, дане рішення було скасовано судом, хоча ОСОБА_1 та ОСОБА_7 тривалий час в будинку не проживають, навідуються до нього дуже рідко, хоча зареєстровані в ньому.

В судовому засіданні допитані за клопотанням сторін свідки пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що проживає в цьому ж селі, де знаходиться спірний будинок, це одне господарство з одним житловим будинком, який побудували ще батьки позивачки, про те, що хтось із них працював в колгоспі їй не відомо, ОСОБА_1 дійсно працювала в колгоспі, після смерті батьків позивачка продовжила проживати в будинку разом з дітьми та потім переїхала до м. Вінниця, до будинку регулярно навідується, чула від односельчан про постійні конфлікти з дочкою ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що також проживає в цьому ж селі, на даний час в спірному будинку проживають ОСОБА_3 з чоловіком і дочкою ОСОБА_6 з сім'єю. ОСОБА_1 іноді навідується до даного домогосподарства, ОСОБА_7 бачить там дуже рідко, знає, що участі в утриманні господарства вони не приймають.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживає на одній вулиці зі спірним будинком з 1988 року, на даний час в спірному будинку проживають ОСОБА_3 з чоловіком і дочкою ОСОБА_6, лише вони займаються утриманням і веденням господарства, ОСОБА_1 раніше працювала в колгоспі, проживала в цьому будинку з батьками, доглядала їх, а потім переїхала до м. Вінниця та навідується до будинку десь раз на місяць.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що проживає по сусідству із сім'єю сторін по справі, в будинку зараз проживає ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_7 вже давно виїхали з господарства, даний будинок будували ще батьки позивачки ОСОБА_1 та вони завжди проживали разом в цьому господарстві, зараз його утримує лише ОСОБА_3, ОСОБА_1 ж іноді навідується до будинку, внаслідок чого між сторонами виникають скандали.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що проживає в цьому ж селі, батьки позивачки та позивачка з дітьми весь час проживали в одному будинку, іншого житла не мали, в даному господарстві завжди був один житловий будинок, позивачка іншого будинку не будувала, де працювали батьки позивачки йому не відомо. Після припинення існування колгоспів ОСОБА_1 переїхала до м. Вінниця, а за господарством на даний час доглядає лише ОСОБА_3

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним первісний позов та зустрічний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні доведено та не заперечується сторонами, що батьками ОСОБА_1, згідно копії свідоцтва про її народження серії НОМЕР_13 від 07.09.1949 року є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, одружені 05.02.1948 року (а.с. 8, 9). З часу одруження батьки позивачки проживали разом за адресою АДРЕСА_1, де в 1963 - 1966 р.р. побудували новий житловий будинок на місці старого будинку та збудували відповідні господарські приміщення. З часу народження сторони, ОСОБА_1, її дочка та син, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, та її онука ОСОБА_6 також були зареєстровані та проживали в даному будинковолодінні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10).

Після смерті матері позивачка ОСОБА_9 спадщину прийняла належним чином, вступивши в управління та володіння спадковим майном, що також підтверджується довідкою виконавчого комітету Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 1994 року № 869 (а.с. 12).

Проживання ОСОБА_9 (матері позивачки) за даною адресою підтверджується копією страхового свідоцтва про добровільне страхування нерухомого майна від 15.08.1979 року (а.с. 22).

Згідно копії трудової книжки колгоспника позивачка ОСОБА_1 з 01.08.1984 року працювала в колгоспі «Перемога» Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області по 05.10.1998 року (а.с. 23).

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння № 213 від 16.09.1988 року, виданого виконкомом Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, яке також наявне в матеріалах інвентарної справи, будинковолодіння по АДРЕСА_1, належить колгоспному двору, голова якого позивачка ОСОБА_1, видане свідоцтво на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 року (а.с. 27).

17.06.2004 року виконавчим комітетом Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області було винесено рішення № 68 про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, по 1/4 частині ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6, на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було видано відповідні свідоцтва про право власності на 1/4 частину даного будинковолодіння (а. 17 - 20 інвентарної справи).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області по справі № 203/1809/2012 від 11.12.2012 року, яке набуло законної сили 22.12.2012 року, було скасовано вищезазначене рішення виконкому Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 17.06.2004 року та видані на його підставі свідоцтва про право власності на частину будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 37 - 38, 242 - 243).

Згідно копії технічного паспорту на будинковолодіння, житловий будинок було збудовано в 1966 році, господарські приміщення - в 1968 - 1975 р.р., сарай літ. Ж збудований самочинно, тому до предмету позову не входить, оскільки на даний час відсутні відомості про прийняття його до експлуатації (а.с. 43 - 45).

Згідно довідки Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 27.05.2013 року № 242, в спірному будинковолодінні зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (а.с. 90).

Згідно довідки Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 17.05.2013 року № 234 та книги обліку праці і розрахунків з членами колгоспу за 1964 рік, батько позивачки ОСОБА_8 проживав в дворі за адресою АДРЕСА_1, відповідно до записів в по господарській книзі та книгах обліку праці і розрахунків з членами колгоспу «Дніпро» с. Хижинці працював в даному колгоспі в 1964 році (а.с. 103, 170 - 174).

Згідно копій витягів з погосподарських книг Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області по місцю проживання сторін по справі та батьків позивачки вбачається наступне: за особистим рахунком НОМЕР_1 за 1964 - 1966 р.р. в одному господарстві проживали батьки позивачки та позивачка з чоловіком, при цьому батько позивачки ОСОБА_8 записаний колгоспником колгоспу «Дніпро», суспільна група господарства колгоспна (а.с. 108 - 109), за особистим рахунком НОМЕР_12 за 1967 - 1969 р.р. разом проживали батьки позивачки, позивачка з чоловіком та її дочка ОСОБА_3 (відповідачка), суспільна група колгоспна (а.с. 106 - 107), за особистим рахунком НОМЕР_2 за 1971 - 1973 р.р. в одному господарстві проживали батьки позивачки, позивачка з чоловіком та її дочка ОСОБА_3 (відповідачка), суспільна група колгоспна (а.с. 104 - 105), за особистим рахунком НОМЕР_3 за 1974 - 1976 р.р. разом проживали батьки позивачки та позивачка з дочкою ОСОБА_3 (відповідачкою), суспільна група колгоспна (а.с. 114 - 115), та за 1977 - 1979 р.р., 1983 - 1985 р.р., 1986 - 1990 р.р. в по господарських книгах записано два окремих рахунки, а саме НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 відповідно, де членом господарства записано лише батьків позивачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а після смерті батька особовий рахунок вівся лише не матір позивачки ОСОБА_9, суспільна група колгоспна (а.с. 116 - 117, 110 - 111, 112 - 113), при цьому за ці ж 1977 - 1979 р.р., 1983 - 1985 р.р., 1986 - 1990 р.р. паралельно вівся особистий рахунок по господарству НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, відповідно, членами якого були позивачка, її син та дочка (відповідачі по справі) та її чоловік, який значився в господарстві по 1985 р., та чоловік дочки, який до 1991 року вибув в інше господарство, суспільна група за 1977 - 1979 р.р. записана як службова, та за наступні 1983 - 1985, 1986 - 1990 р.р. - колгоспна (а.с. 118 - 124, 130 - 137, 233 - 234), станом на 1991 - 1995 р.р. за окремим особистим рахунком НОМЕР_10 в домогосподарстві значились позивачка ОСОБА_1 та відповідачі по справі ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6, суспільна група колгоспна, та за особистим рахунком НОМЕР_11 в домогосподарстві значиться лише ОСОБА_9, матір позивачки, суспільна група колгоспна (а.с. 125 - 129, 230 - 231).

Згідно витягів з по господарської книги за 2001 - 2005, 2006 - 2010 р.р. підтверджується, що сторони продовжували бути зареєстровані в спірному господарстві та ОСОБА_7 вибував з нього лише з 01.07.2005 року по 20.12.2005 року, що також підтверджується копією його паспорта (а.с. 139, 140, 186 - 189).

Враховуючи, що в судовому засіданні не заперечувалось та підтверджено свідками, що батьки позивачки та сама позивачка, а в подальшому і члени її сім'ї, проживали в одному житловому будинку, тому суд вважає, що особисті рахунки господарства окремо на батьків позивачки та її сім'ю були записані помилково, вищевказані докази свідчать про те, що будинок відносився до суспільної групи колгоспного двору, оскільки батько позивачки деякий час працював в колгоспі, а в подальшому в колгоспі працювала і сама позивачка, тому при вирішенні питання про права сторін на спірне будинковолодіння слід враховувати право на нього і в батьків позивачки, і в сторін по справі.

Тому в задоволенні вимоги про встановлення факту, що спірне домоволодіння відноситься до робочого двору, слід відмовити в зв'язку недоведеністю.

Також враховуючи, що оскаржуване свідоцтво про право власності не порушує прав позивачки, оскільки видане на її ім'я як голові колгоспного двору та саме вона на той час працювала в колгоспі, суд не вбачає підстав для його скасування, також враховуючи, що дана вимога заявлена за умови чинності підстави видачі оскаржуваного свідоцтва, а саме рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 року.

Вирішуючи вимоги про право сторін на відповідну частку в спірному будинковолодінні суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 120, 123 ЦК Української РСР 1963 року, чинного на час виникнення та існування колгоспного двору, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно ст. 563 цього ж Кодексу, яка була виключена Законом від 16.12.1993 року, в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається.

Тому враховуючи, що батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщина на його частку в майні двору не відкривалась.

Щодо обставин даної справи Постановою Пленуму ВС України від 22.12.2995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» було роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Тому враховуючи, що матір позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після її смерті відкрилася спадщину на відповідну частку в майні колгоспного двору. Та враховуючи, що на час відкриття спадщини членами колгоспного двору, крім спадкодавця, були ще позивачка та відповідачі по справі, тобто загалом разом із спадкодавицею ОСОБА_9 було 5 членів колгоспного двору, після її смерті відкрилася спадщина на 1/5 частку двору. Оскільки дійсно позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_9, після її смерті вступила в володіння і управління спадковим майном, відповідно 1/5 частки спірного будинковолодіння належить їй в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9, що відповідає ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року, чинного на час відкриття та прийняття спадщини ОСОБА_1

Та після припинення колгоспного двору по даний час відсутні обставини, які свідчать про припинення права на частку в його майні у ОСОБА_1 та ОСОБА_7, оскільки вони не знали, не могли та не повинні були знати про порушення їхнього права витребувати свою частку в даному володінні.

Так, ОСОБА_1 постійно, з часу народження та по даний час зареєстрована в даному будинковолодінні, регулярно до нього навідується, та ОСОБА_7 також був зареєстрований в ньому з часу народження, був виписаний з нього лише в 2005 році та за кілька місяців 2005 року знову в ньому зареєстрований, вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до пред'явлення зустрічного позову про втрату ними права на частку в даному володінні ніхто не пред'являв.

Враховуючи право інших членів колишнього колгоспного двору на рівну частку в його майні, кожен з них, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, мають право на 1/5 частку спірного домоволодіння.

Та оскільки ОСОБА_7 не заявляв жодних вимог щодо предмету позову, але не позбавлений можливості звернутися з відповідними вимогами в будь-який час, суд вважає необхідним визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку володіння в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9 та на 1/5 частку як члена колгоспного двору, відповідно на 2/5 частки, та за позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 слід визнати право власності на 1/5 частку володіння за кожним як членів колгоспного двору.

Судові витрати по справі за первісним позовом становлять по 114, 70 грн. за кожну немайнову вимогу, а отже 229, 40 грн., та 1 % вартості предмету позову, згідно копії технічного паспорту, який становить 1 040, 23 грн., оскільки сарай літ. Ж збудований самочинно та не входить до предмету позову. За зустрічним позовом судовий збір відповідно становить 1 % вартості цього ж предмету спору, а отже 1 040, 23 грн.

Та враховуючи, що в задоволенні немайнових вимог позивачу відмовлено, а вимоги майнового характеру за первісним та зустрічним позовом задоволено в рівних частках, тобто по 2/5 часток будинковолодіння за кожним позовом, судові витрати слід залишити за сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 123, 524, 529, 548, 549, 563 ЦК Української РСР 1963 року, Постановою Пленуму ВС України від 22.12.2995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог за позовом ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 відмовити.

Судові витрати по справі залишити за сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя:

Секретар: