Рішення № 3600384, 21.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р. Справа № 29/173-09 вх. № 3029/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кипенко Я.І.

відповідача - Воротняк Є.М.

розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "АІС Автоцентр Харків", с. Радгоспне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс 2006", с. Радгоспне

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності ІП «АІС Автоцентр Харків» (код ЄДРПОУ 35407761) на автомобілі вказані в специфікацій (додатку) № 1 від 08 квітня 2009 року до договору поставки № ТТ/П003-134 від 08 квітня 2009 року, укладеного між ІП «АІС Автоцентр Харків» та ТОВ «ТЕХНОТРАНС 2006» (код ЄДРПОУ 34446050); стягнути з Відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі; свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № ТТ/П003-134 від 08 квітня 2009 року згідно з яким позивачем була здійснена оплата автомобілів, що постачаються за договором та право власності на автомобілі перейшла до позивача з моменту розрахунку за автомобілі із відповідачем в формі та порядку, передбаченими договором поставки.

Відповідач відзиву на позов не надав але забезпечив явку свого представника в судове засідання. Відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

08 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТРАНС 2006» та іноземним підприємством «АІС Автоцентр Харків» був укладений договір поставки № ТТ/П003-134. Згідно із вказаним договором ТОВ «ТЕХНОТРАНС 2006» здійснює поставку ІП «АІС Автоцентр Харків» автомобілів різних марок.

Згідно із пунктом 2.1. Договору позивач зобов'язаний був здійснити розрахунок за товар, що постачається за договором до 09 квітня 2009 року. Згідно із розділом 2 Договору розрахунок за Товар здійснюється з використанням векселів. Згідно із пунктом 2.5. Договору, Покупець вважається таким, що здійснив розрахунок за Товар з моменту передачі Постачальникові по акту приймання-передачі простих векселів емітованих ТОВ «ТЕХНОТРАНС 2006» на суму рівну вартості Товару за договором.

09 квітня 2009 року позивач здійснив з відповідачем розрахунок в повному обсязі. Відповідачу, в рахунок сплати товару за Договором, за актом приймання-передачі від 09 квітня 2009 року були передані прості векселі емітовані ТОВ «ТЕХНОТРАНС 2006» на загальну суму 566950000 грн.

Згідно із пунктом 2.6. Договору, відповідач зобов'язується поставити автомобілі позивачу в день розрахунку за Товар. Як вбачається з матеріалів справи, автомобілі за Договором відповідачем позивачу не поставлені.

Згідно із пунктом 2.10. Договору Покупець стає власником Товару з моменту виконання своїх зобов'язань по оплаті Товару. Таким чином, автомобілі, що не поставлені відповідачем позивачу фактично вже є власністю позивача.

В порядку досудового врегулювання спору, 10 квітня 2009 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія за № 04/10/09 згідно із якою позивач вимагав від ТОВ «ТЕХНОТРАНС 2006» здійснити поставку автомобілів, власником яких є позивач. В своєї відповіді від 13 квітня 2009 року за № 79, відповідач визнав факт повного розрахунку з ним за автомобілі з боку позивача та факт передачі векселів на загальну вартість автомобілів за Договором та специфікацією № 1 від 08.04.2009 року. Проте, у відповіді на претензію відповідач не повідомляє про задоволення претензії, та навпаки вказує, що не може здійснити поставку автомобілів, у зв'язку з тим, що вже має покупця, який готовий придбати автомобілі за більш вигідною для відповідача ціною та пропонує розірвати договір за взаємною згодою сторін. У відповіді на претензію відповідач посилається на те, що позивач не набув права власності на автомобілі за Договором, оскільки, на думку відповідача, Договором встановлено, що Покупець стає власником Товару з моменту його оплати, а оплата товару може передбачати тільки його оплату грошовими коштами. Відповідач зазначає, що оскільки договір не передбачає розрахунок грошовими коштами, а тільки розрахунок векселями, право власності на автомобілі за договором виникає у позивача після їх отримання останнім.

Проте, згідно із пунктом 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлене договором або законом. Договором, що був укладений між позивачем та відповідачем передбачений інший момент набуття позивачем права власності на товар, а саме - з моменту його оплати позивачем.

В договорі передбачений такій вид оплати товару як вексельний розрахунок. Ніякого іншого виду розрахунку не передбачено. Згідно із пунктом 2.5. договору Покупець вважається таким, що здійснив розрахунок за товар з моменту передачі Постачальнику за актом приймання-передачі простих векселів на суму рівну вартості Товару. Згідно із пунктом 2.10. Договору право власності на Товар до покупця переходить з моменту його оплати останнім. Оплата товару (розрахунок) здійснена позивачем повністю.

Зважаючи на вищевикладене, оплатою товару вважається саме розрахунок, який передбачений відповідним договором. В іншому випадку в договорі повинно бути прямо вказано, що під оплатою, вважається оплата товару грошовими коштами.

Таким чином, згідно із Договором та статтею 334 цивільного кодексу України позивач набув права власності на автомобілі, що є предметом Договору.

Відповідач відмовляється від поставки товару за Договором, отже порушує право власності позивача щодо автомобілів, які є предметом Договору та вказані в специфікації № 1 від 8 квітня 2009 року.

Згідно із статтею 392 цивільного Кодексу України, власник майна може пред'явити позов щодо визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,0 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 328, 334, 386, 391 Цивільного Кодексу України, статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Іноземного підприємства «АІС Автоцентр Харків» (62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, код ЄДРПОУ 35407761) на автомобілі вказані в специфікацій (додатку) № 1 від 08 квітня 2009 року до договору поставки № ТТ/П003-134 від 08 квітня 2009 року, укладеного між Іноземним підприємством «АІС Автоцентр Харків» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТРАНС 2006» (62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, код ЄДРПОУ 34446050).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТРАНС 2006» (62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, код ЄДРПОУ 34446050) на користь Іноземного підприємства «АІС Автоцентр Харків» (62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, код ЄДРПОУ 35407761) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя